Deutsch (Deutschland) 
Українська (Україна) 
Русский (Россия) 
Polski (PL) 
English (United Kingdom) 
у Швейцарії вперше може відбутися самогубство за допомогою капсули смерті «Sarco» — пристрою для евтаназії. Вона стала об’єктом критики після презентації у 2019 році і отримала прізвисько «Тесла евтаназії», адже уособлює певну інноваційність у вбивстві людини. Однак швейцарська прокуратура вбачає у використанні капсули смерті склад злочину і найближчим часом суд має розібратися зі статусом такого самогубства.
У Швейцарії пасивна евтаназія (постачання препаратів для самостійного самогубства) є легальною, однак активна евтаназія (участь або допомога в самогубстві) — ні. Тепер суд має визначити, як трактувати роботу капсули смерті.
Розробники капсули створили різноманітні варіації запуску процесу вбивства, щоб люди з різними формами інвалідності могли заподіяти собі смерть. Наприклад, для паралізованих є можливість запустити процес вбивства голосом або рухом очей. Для того, щоб процес розпочався, особа повинна вказати своє ім’я, місце свого перебування та підтвердити, що вона знає про те, що станеться, коли камера наповниться азотом.
Принцип роботи капсули смерті полягає у самостійному запуску подачі азоту і зниженні рівня кисню, в результаті чого людина втрачає свідомість і протягом 10 хвилин помирає. Однак цей механізм передбачає керування й обслуговування сторонніми людьми, що потенційно підпадає під 115 статтю Кримінального кодексу Швейцарії, в який зазначено: «Хто з корисливих мотивів схиляє іншу особу до самогубства або допомагає йому в цьому, підлягає позбавленню волі на строк не більше п’яти років».
Капсула для самогубців — приклад шкідливої технології та антилюдяного використання досягнень науки. Її реклама формує вульгарний романтизований образ безболісного самогубства, хоча на ділі це все про смерть. Сам дискурс довкола умов легальності використання капсули смерті є аморальним і свідчить про викривлення ціннісних орієнтирів не лише швейцарського суспільства, але й інших західних народів, де евтаназія легалізована або де існує активний дискурс за її узаконення.
Прихильники законності евтаназії (як пасивної, так і активної) виправдовують її умовно-безболісним і зручним завершенням життя. Однак історія демонструє, що зручність штовхає людство до жахливих жорстоких практик як норми. Замість того, щоб визнати людину найвищим творінням Божим (що апріорі захищає цінність людського життя), суспільство переживає дегуманізацію. Це знаходить відображення як в егоїстичному та споживацькому ставленні до свого життя, так й у відверто жорстоких практиках щодо інших (аборт, евтаназія).
Джерела: