Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life

Малою дівчинкою вона була дуже активна. Потім у неї сталися напади, що нагадували грип, бувало, що й непритомніла. За два тижні її паралізувало від пояса вниз, і параліч поступово прогресував. Дівчинка не могла говорити, їсти, рухатися. Вона впадала у вегетативний стан, і лікарі не мали сподівань на одужання. По двох роках коми вона опритомніла, але… ніхто про це не знав. Вікторія виявилася замкненою у власному тілі: вона не могла реагувати на зовнішні подразники. Ніхто й гадки не мав, що вона все чує і розуміє.

 Коли Вікторії було 11 років, вона впала в кому. Лікарі не вірили, що вона коли-небудь повернеться до притомності. Вважали, що настала смерть мозку. Однак Вікторія Арлен сильно всіх здивувала…

 

Сім’я у мене вірила «Батьки у мене вірили. Наш дім у Нью-Гемпширі став лікарнею, вони займалися мною разом із трьома братами. У мене є старший брат, який зі мною розмовляв і тримав мене за руку, розповідав про те, що відбувається поза моєю кімнатою. Завдяки ним я боролася. Вони не знали, що я їх чую, але я чула все», — розповідає Вікторія. Причиною її стану виявилися всі автоімунні хвороби, які викликали пухлини в мозку та хребті. Однак пацієнтка й надалі не реагувала на зовнішній світ. Лише по чотирьох роках хвороби вона нарешті поглянула на свою маму.

То був перелам, після якого вона поступово почала повертатися до здоров’я: промовляти окремі слова, їсти, рухатися. Але ноги й надалі її не слухалися. Тому чи не кожний лікар повторював: «Ти мусиш звикнути до сидіння у кріслі». Вікторія не вірила, що з безвладними ногами їй знову вдасться плавати. Якось брати вкинули її у воду. Спочатку ситуація виглядала застрашливо, але Вікторія почулася вільніше і нагадала собі, що вона дуже любить плавати. Тому вона почала інтенсивно тренуватися, аби повернути собі колишню справність. 2012 року на Параолімпійських іграх у Лондоні Вікторія Арлен здобула три медалі, а в запливі вільним стилем на 100 метрів встановила новий рекорд світу. Вона була щаслива, і не втрачала надії на повне одужання.

Сім’я продала будинок, аби фінансувати її лікування. 11 листопада 2015 року, через 9 років після того, як стався параліч, Вікторія зробила перші кроки. Вона пересувалася на милицях, але через п’ять місяців уже могла їх відкласти. «Я не можу сказати, що кожний день — ідеальний. Ходити завжди тяжко і я надалі повинна робити це повільно. Я займаюся по 2-3 години щодня. В ті дні, коли мої ноги здаються й надалі паралізованими, я маю в допомогу крісло й милиці, але моя неповносправність зараз набагато менше видна».

Реабілітація була надзвичайно тяжкою і мало хто насправді розуміє те, що вона пережила, аби бути там, де є. «Минуло 10 років, коли я востаннє поглянула людям в очі, замість дивитися на них з долу». Вікторія Арлен підкреслює одну річ: «Я не досягла цього сама. Я вдячна всім за надану мені донині допомогу. Я щодня почуваюся трошки комфортніше у новій реальності. Я вважала, що зробити ті кілька кроків 3 березня — це межа моїх марень. А насправді то був лише початок». «Я зрозуміла, що це моя подорож, і нікого іншого. Можливо, вона дає надію комусь, хто цього зараз найбільше потребує». Нині Вікторія — спортсменка і натхнення для людей, що зазнають труднощів, які виглядають нездоланними.

 

Переклад CREDO за: DEON

Коли Вікторії було 11 років, вона впала в кому. Лікарі не вірили, що вона коли-небудь повернеться до притомності. Вважали, що настала смерть мозку. Однак Вікторія Арлен сильно всіх здивувала…
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2018/08/215623


Джерело: CREDO: http://credo.pro/2018/08/215623

We use cookies

We use cookies on our website. Some of them are essential for the operation of the site, while others help us to improve this site and the user experience (tracking cookies). You can decide for yourself whether you want to allow cookies or not. Please note that if you reject them, you may not be able to use all the functionalities of the site.