Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life

У кожному куточку світу роздуми про гендер чи розподіл влади між чоловіками й жінками мають величезний вплив на життя людей, особливо жінок. Саме тому християни несуть відповідальність за формулювання критичного погляду на рівність та взаємодоповнюваність статей.

У США з 80-х років минулого століття успішно діє громадська організація «Християни за біблійну рівність» (англійською CBE), яка відстоює принцип фундаментальної рівності чоловіка і жінки незалежно від етнічної, вікової, релігійної та расової приналежності.

Члени організації керуються дороговказами Святого Письма, зокрема висловом апостола Павла з послання до Галатів 3,28: «Нема юдея, ані язичника, ані раба, ані вільного, ані чоловіка, ані жінки, бо всі одно в Христі Ісусі».

Громадська організація CBE сформулювала свою місію у формі заяви про біблійну рівність чоловіка і жінки, пише Інформаційний ресурс «Сім’я». До лав організації входять представники понад 100 християнських деномінацій із 65 країн світу. Штаб-квартира розташована в місті Міннеаполіс штат Міннесота. CBE видає два щоквартальні журнали: академічний «Priscilla Papers» і суспільно популярний «Mutuality».

Також постійно наповнює власну інтернет-сторінку новими публікаціями, аудіо, відео, блогами, матеріалами щорічних міжнародних конференцій, круглих столів, публічних акцій. Заява про рівність чоловіка і жінки згідно зі Святим Письмом Святе Письмо стверджує, що чоловіки і жінки — рівні з погляду створення й спасіння світу. Святе Письмо — це авторитетне Слово Боже, через яке можемо пізнати правду про Творця і Його творіння.

Людина має право тлумачити Святе Письмо, керуючись вірою, академічними знаннями й законами логічного мислення. Нижчеподані твердження сформульовані на підставі Святого Письма. 1.Святе Письмо стверджує, що і чоловік, і жінка створені на образ і подобу Божу; що і чоловік, і жінка мали особисті стосунки з Творцем у Едемському саду.

Вони обидвоє несуть відповідальність за народження і виховання дітей, обидвоє отримали від Бога право впорядковувати усе творіння, бути співвідповідальними з Творцем за творіння (Бут 1,26-28).

2.Святе Письмо каже, що чоловік і жінка були створені для повного й рівноправного партнерства. Слово «помічниця» вживається на означення жінки у тексті книги Буття 2,18, і трапляється переважно у текстах Старого Заповіту (наприклад, 1Сам 7,12; Пс 121,1-2). Це слово не вживається для означення підпорядкування жінки чоловікові, її неповноцінності щодо чоловіка.

3.Створення жінки з ребра чоловіка демонструє єдність та рівність усіх людей (Бут 2,21-23). У тексті книги Буття2,18;20 слово «відповідна поміч» вказує на рівність та відповідність із чоловіком.

4.Чоловік і жінка були співучасниками гріхопадіння в Едемському саду (Бут 3,6; Рим 5,12-21; 1 Кор15,21-22).

5.Керівництво, у значенні панування Адама над Євою, з’явилось як результат гріхопадіння, а тому не є складовим моментом первісного Божого задуму щодо творіння. Текст Буття 3,16 говорить про наслідки гріха, а не про усталений Богом порядок стосунків між чоловіком і жінкою з моменту створення.

6.Святе Письмо говорить, що Ісус Христос відкупив, спас як чоловіків, так і жінок. Через віру в Ісуса усі стають дітьми Божими, єдиними у Христі та наслідують благословення спасіння незалежно від расової, культурної, соціальної, статевої приналежності.

7.У момент народження Церкви в день П’ятидесятниці Святий Дух зійшов як на чоловіків, так і жінок. Святий Дух перебуває як на чоловіках, так і жінках, наділяючи кожного своїми дарами (Дії 2,1-21).

8.Чоловіки і жінки покликані Богом використовувати свої духовні дари як служителі Божої благодаті (1Пт 4,10-11). І чоловіки, і жінки отримали від Бога силу й дари, щоб служити потребам Церкви під керівництвом Христа (Діян 1,14;18;26, 21,9; Рим. 16,1-7).

9.У період ранньої Церкви жінки нарівні з чоловіками виконували пророче, священиче і царське служіння в тілі Церкви (Діян 2,17- 18, 21,9; 1Кор 11,5). Усіх без винятку християн зараховано до царського священства, святого Божого народу (1Пт 2,9-10; Одкр. 1.6, 5,10).

10.Святе Письмо визначає функцію управління в Церкві не як реалізацію влади на іншими, а як служіння іншим та особливу Божу благодать, щоб це виконати (Мт 20,25-28,23:8; Мк 10,42-45; Йн 13,13-17; Гал 5,13; 1 Пт 5,2-3).

11.Чоловіки і жінки нарівні успадковують усі благословення Божі та несуть взаємну відповідальність у подружжі, як цього вимагає заповідь любові (1Кор 7,3-5; Еф 5,21; 1Пт 3,1-7). Служіння чоловіка як голови сім’ї реалізується через самовіддану любов і вміння дослухатись до потреб і побажань кожного члена сім’ї (Еф 5,21-33; Кол 3,19; 1Пт 3,7).

12.Святе Письмо каже, що і батько, і матір мають керувати, впорядковувати життя дітей у різних сферах: навчанні, дисципліні, забезпеченні їжею та одягом, вихованні (Втор 6,6-9, 21,18-21, 27,16; Еф 6,1-4; Кол 3,20). Розбудова братерської спільноти Церкви

1.Церква згідно із задумом Христа покликана визнавати, розвивати й використовувати духовні дари чоловіків і жінок у християнському служінні: як керівників різних церковних спільнот і братств, духовних консультантів, помічників душпастирів, адміністраторів різних проектів, членів душпастирської ради, вчителів катехетичного навчання, організаторів публічних заходів, ораторів, організаторів музичного служіння тощо. Втілюючи задум Христа щодо залучення усіх членів до служіння в спільнотах, Церква успішно розвиватиметься.

2.Сьогодні Церква залучає до служіння пересічних чоловіків і жінок, щоб будувати модель гармонійної спільноти, яка втілює принцип єдності у різноманітності. Церква ще проходить процес очищення від світських, обумовлених певною історичною культурою, методів та підходів до управління, розподілу влади та повноважень. Реалізація принципу рівності жінок і чоловіків у житті церковних спільнот зупинить відхід молоді від Церкви.

3.У сімейному житті чоловік і жінка покликані поступатися одне одному, піклуватись про потреби, бажання і сподівання одне одного. Жоден з подругів не має прагнути владного панування над іншими, але служити покірно, з любов’ю й пошаною до гідності кожного. Часто насильство у сім’ях зумовлене стереотипними уявленнями про розподіл сімейних обов’язків, застарілими культурними уявленнями про владу чоловіка. Християни ж викривають і засуджують гріх зловживання силою, владою й авторитетом на усіх рівнях: сімейному, спільнотовому, суспільному, державному. Насправді, авторитет ґрунтується на любові та реалізується через співпрацю, порозуміння, взаємоповагу й співвідповідальність.

4.Оновлення Церкви також відбувається у християнських сім’ях, які вчаться розподіляти лідерство на основі дарів, талантів, життєвого досвіду, пошани інтересів кожного члена сім’ї. Сімейна спільнота будується на узгодженій співпраці компетенцій, умінь та відмінностей, які доповнюють одне одного. Партнерська модель подружніх стосунків запобігає руйнуванню сімей, а ієрархічна, патріархальна поволі відмирає.

5.Сьогодні християнські подружжя покликані своїм життям віддзеркалювати свободу в Христі. Зокрема, подруги можуть відмовитись від нехристиянського традиціоналізму в процесі реалізації принципу рівноправності та співвідповідальності чоловіка і жінки. У минулому традиціоналізм також пов’язували з домінуванням чоловіка, його владою у всіх сферах життя, нерівноправністю чоловіка й жінки, які також мали місце у Церкві. Патріархальний устрій життя та відносин — це не біблійний ідеал, а результат гріха.

Патріархальна модель стосунків була притаманна довший час також християнським сім’ям. Хоч Святе Письмо відображає патріархальну культуру, однак воно не нав’язує таку культуру, а Новий заповіт пропонує вихід з тієї культури через реалізацію принципу рівності чоловіка і жінки. Сьогодні оновлення Церкви через нову євангелізацію також включає питання визволення жінки й залучення її дарів, талантів та досвіду в щоденне життя церковної спільноти. Спільний пошук свободи в істині допоможе подолати згадані приклади нерівності чоловіка і жінки.

Фото: ackertadvisory.com
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/03/231509