Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life
7 травня 2019 р.помер у Парижі Жан Ваньє, засновник спільнот «Арка» (в Україні в певних середовищах відомої за французькою вимовою «Лярш»), відомий філософ, письменник, друг людей із неповносправністю, один із найвідоміших сучасних свідків Христа.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/05/236193

7 травня 2019 р.помер у Парижі Жан Ваньє, засновник спільнот «Арка» (в Україні в певних середовищах відомої за французькою вимовою «Лярш»), відомий філософ, письменник, друг людей із неповносправністю, один із найвідоміших сучасних свідків Христа.
"Якщо кожен відкриє своє серце слабким людям, у ньому прокинеться джерело добра та співчуття і формуватиме його глибоку тотожність («Кожна особа – це священна історія»)" Жан Ваньє постійно наголошував: люди з розумовою інвалідністю мають відіграти велику роль у сучасному світі й Церкві. На його глибоке переконання, вони мають що запропонувати світові, мають чим обдарувати його.

Якщо кожен відкриє своє серце слабким людям, у ньому прокинеться джерело добра та співчуття і формуватиме його глибоку тотожність («Кожна особа – це священна історія»).
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/05/236268Жан Ваньє постійно наголошував: люди з розумовою інвалідністю мають відіграти велику роль у сучасному світі й Церкві. На його глибоке переконання, вони мають що запропонувати світові, мають чим обдарувати його.

12 цитат Жана Ваньє для мотивації

1. Якщо кожен відкриє своє серце слабким людям, у ньому прокинеться джерело добра та співчуття і формуватиме його глибоку тотожність («Кожна особа – це священна історія»).

2. Не треба боятися любити і казати людям, що любиш їх. Це найбільше особисте збагачення.

3. Коли ми розповідаємо про свої подвиги та успіхи, нами милуються. Проте, коли ми ділимося своїми обмеженнями, немочами, хибами та труднощами, ми породжуємо співчуття. Гуманність приваблює і творить сопричастя («Кожна особа – це священна історія»).

4. Ми всі маємо вразливе серце, здатне бути любленим і любити. Ми всі можемо зростати у любові, поступово звільняючись від в’язниць, які замикають нас у нас самих («Духовність “Ковчегу”»).

5. Бути співчутливим не означає плакати, а допомагати людям підводитися («Ісус вразливий»).

6. Люди, які страждають на розумову неповносправність, показують нам шлях до єдності, яким є зустріч, примирення та прощення («Духовність “Ковчегу”»).

7. Треба насмілитись іти попереду, творити нове з проникливістю («Духовність “Ковчегу”»).

8. Чи не є життєво необхідним сьогодні знову cтворювати місця, де люди будуть спілкуватися, відкриватись одне одному і разом віднаходити сенс життя? («Духовність “Ковчегу”»).

9. Я мрію про світ любові, де люди більше не боятимуться одне одного.

10. Любов – це не надзвичайні речі, любити – це робити звичайні речі з ніжністю.

11. Християнська віра – це не ідеал, відірваний від реальності, це зустріч із Ісусом, який запрошує нас до зустрічі з іншими у гуманності та реальності («Знаки часу»). 12. Найбідніший має владу зцілити деякі зранення у наших власних серцях.

Переклад з французької: Ірина Філіпенко
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/05/236268

Пропонуємо кілька висловлювань Жана Ваньє, що спонукають до роздумів: 1. Якщо кожен відкриє своє серце слабким людям, у ньому прокинеться джерело добра та співчуття і формуватиме його глибоку тотожність («Кожна особа – це священна історія»). 2. Не треба боятися любити і казати людям, що любиш їх. Це найбільше особисте збагачення. 3. Коли ми розповідаємо про свої подвиги та успіхи, нами милуються. Проте, коли ми ділимося своїми обмеженнями, немочами, хибами та труднощами, ми породжуємо співчуття. Гуманність приваблює і творить сопричастя («Кожна особа – це священна історія»). 4. Ми всі маємо вразливе серце, здатне бути любленим і любити. Ми всі можемо зростати у любові, поступово звільняючись від в’язниць, які замикають нас у нас самих («Духовність “Ковчегу”»). 5. Бути співчутливим не означає плакати, а допомагати людям підводитися («Ісус вразливий»). 6. Люди, які страждають на розумову неповносправність, показують нам шлях до єдності, яким є зустріч, примирення та прощення («Духовність “Ковчегу”»). 7. Треба насмілитись іти попереду, творити нове з проникливістю («Духовність “Ковчегу”»). 8. Чи не є життєво необхідним сьогодні знову cтворювати місця, де люди будуть спілкуватися, відкриватись одне одному і разом віднаходити сенс життя? («Духовність “Ковчегу”»). 9. Я мрію про світ любові, де люди більше не боятимуться одне одного. 10. Любов – це не надзвичайні речі, любити – це робити звичайні речі з ніжністю. 11. Християнська віра – це не ідеал, відірваний від реальності, це зустріч із Ісусом, який запрошує нас до зустрічі з іншими у гуманності та реальності («Знаки часу»). 12. Найбідніший має владу зцілити деякі зранення у наших власних серцях. Переклад з французької: Ірина Філіпенко
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/05/236268
Пропонуємо кілька висловлювань Жана Ваньє, що спонукають до роздумів: 1. Якщо кожен відкриє своє серце слабким людям, у ньому прокинеться джерело добра та співчуття і формуватиме його глибоку тотожність («Кожна особа – це священна історія»). 2. Не треба боятися любити і казати людям, що любиш їх. Це найбільше особисте збагачення. 3. Коли ми розповідаємо про свої подвиги та успіхи, нами милуються. Проте, коли ми ділимося своїми обмеженнями, немочами, хибами та труднощами, ми породжуємо співчуття. Гуманність приваблює і творить сопричастя («Кожна особа – це священна історія»). 4. Ми всі маємо вразливе серце, здатне бути любленим і любити. Ми всі можемо зростати у любові, поступово звільняючись від в’язниць, які замикають нас у нас самих («Духовність “Ковчегу”»). 5. Бути співчутливим не означає плакати, а допомагати людям підводитися («Ісус вразливий»). 6. Люди, які страждають на розумову неповносправність, показують нам шлях до єдності, яким є зустріч, примирення та прощення («Духовність “Ковчегу”»). 7. Треба насмілитись іти попереду, творити нове з проникливістю («Духовність “Ковчегу”»). 8. Чи не є життєво необхідним сьогодні знову cтворювати місця, де люди будуть спілкуватися, відкриватись одне одному і разом віднаходити сенс життя? («Духовність “Ковчегу”»). 9. Я мрію про світ любові, де люди більше не боятимуться одне одного. 10. Любов – це не надзвичайні речі, любити – це робити звичайні речі з ніжністю. 11. Християнська віра – це не ідеал, відірваний від реальності, це зустріч із Ісусом, який запрошує нас до зустрічі з іншими у гуманності та реальності («Знаки часу»). 12. Найбідніший має владу зцілити деякі зранення у наших власних серцях. Переклад з французької: Ірина Філіпенко
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/05/236268

10 правил життя Жана Ваньє 

В одному зі своїх останніх інтерв’ю він поділився 10 правилами життя:

1. Прийміть обмеження і особливості свого тіла Аби жити на повну, Жан Ваньє радить прийняти обмеження свого тіла. «Наше тіло — дуже вразливе. Ми народжуємося беззахисними, ми помираємо у слабкості. З віком ми стаємо дедалі слабшими. Я маю прийняти ти, що мені зараз 90, не 50, не 40 чи 30, а саме 90…»

2. Говоріть про свої труднощі та емоції Жан Ваньє визнає: особливий клопіт із тим, аби говорити про свої почуття та емоції, мають чоловіки. Це робить наше життя нестерпним.

3. Не бійтеся поразок Ми вже прекрасні; такими нас створив Господь. Наші успіхи й здобутки насправді нічого нам не додають, тому не слід аж надто перейматися поразками. Кожна особистість — цінна сама у собі, а не з огляду на те, що вона робить. 4. У відносинах знайдіть час просто запитати: «Як справи?» «З ким ви одружувалися: з роботою чи з вашою дружиною? Хто для вас важливіший? Чи справді те, щоби просуватися угору кар’єрною драбиною?»

5. Відклади телефон! Будь тут і тепер! Із цією порадою Жан Ваньє звертався особливо до молоді: «Ви — люди комунікації. Та чи ви люди присутності? Чи ви вмієте слухати?» Людина віднаходить себе у відносинах. Бачити іншого, знайти час і бажання на те, аби його слухати і чути, — це запорука міжлюдських взаємин.

6. Запитайте людину: «Яка твоя історія?» Зустріти іншу людину означає її слухати. «Зустрічатися — це слухати. Розкажи мені свою історію. Хочу знати про твої смутки! Про що ти мрієш? Чого прагнеш? Мені треба тебе послухати, бо твоя історія відрізняється від моєї» — каже Жан Ваньє.

7. Ти маєш свою історію, і вона неабияка цінна «Ти — дуже цінний. Ти маєш свої політичні, релігійні та нерелігійні ідеї, своє бачення світу та себе самого». Страх позбавляє нас усього цього. Він з’являється, коли ми починаємо сумніватися у собі та відкидаємо свою цінність. Наші страхи з’являються саме через цю фундаментальну проблему. Може, твоя історія — це також історія про страх, який загніздився десь дуже глибоко.

8. Відкинь упередження, аби побачити людину Бути людиною означає уміти бачити іншого. Ми маємо зустрічатися з людьми, відмінними від нас, і відкривати цінність кожного. Кожна людина — прекрасна.

9. Слухай своїх найглибших прагнень «Нас не задовольняє тимчасове, ми прагнемо вічного. Яке твоє найглибше прагнення?»

10. Пам’ятай: колись ти помреш «Я не володар всесвіту і точно не бог.

Я народився 90 років тому і через кілька років помру; тоді всі мене забудуть. І це нормально. Ми тут лише тимчасово; ми лише пасажири, які мандрують разом. Ми сідаємо до потягу, згодом виходимо з нього, а він їде далі».


Джерело: CREDO: https://credo.pro/2019/05/236193