10 запитань які стримають жінку від аборту

Ця стаття написана для тих людей, які хотіли б зупинити когось зі своїх близьких, які через ті або інші причини обдумують рішення зробити аборт.

Про те, які питання можна поставити жінці, котра прагне перервати вагітність, розповідає психолог-консультант російського благодійного фонду «Сім’я і дитинство» Олена Смирнова.

З досвіду психологічних консультацій в медичних установах ми зробили висновок: певні технології розмови з жінкою, що записується на аборт, які можуть якось вплинути на її рішення, існують. Але було б дуже оптимістично припускати, що, поставивши їй всього декілька питань, ми досягнемо мети: вона одумається і зважиться народжувати.

В кращому разі ми можемо сподіватися на те, що вона хоч би задумається над тим, що аборт — не єдиний і не кращий вихід з її життєвої ситуації.

Робота психолога з даною категорією жінок – це робота «розхитування», посилення сумнівів. Жінка прийшла записуватися на аборт – вона вже зробила вибір, ухвалила рішення, але у неї завжди залишаються сумніви – щось на іншій чаші терезів. І робота психолога полягає в тому, щоб виявити ці сумніви, «дати їм голос”. Яка чаша вагів переважить, ми знати не можемо, оскільки рішення ухвалює жінка. Але «похитнути» жінку в її нехорошій упевненості зробити аборт все-таки можна спробувати.

Ми пропонуємо десять питань, які ви можете задати близькій вам жінці, якщо ви хочете допомогти їй у важкій ситуації. Вони доречні не в кожній ситуації, потрібно оцінити, наскільк%м аборту

Можна запитати її: «А як повинна змінитися ситуація, щоб Ви зважилися народити дитину?». І обговорити разом з нею, що можна зробити для того, щоб наблизити цю ситуацію, і чи дійсно тільки при таких обставинах можна народити дитину? Треба спробувати обговорити з нею різноманітні варіанти вирішення проблеми, і можуть знайтися геніальні і прості рішення.

Багато проблем є насправді ілюзорними, і для стороннього спостерігача і співбесідника ясно видно їх надуманість, необгрунтованість. Жінці перед абортом її життєві труднощі здаються набагато страшнішими, ніж вони є насправді. І співрозмовник може спробувати дати це побачити самій жінці, вивести її із стану «тунельної свідомості».

Є жінки, які через незадоволеність життям аргументують аборт небажанням завдавати дитині неприємностей. Вони говорять: він буде без батька, або в убогості, або чекають якихось інших труднощів.

На ці аргументи існує достатньо жорсткий метод, але він іноді допомагає. Можна запитати: «А якби зараз Ваша дитина могла б подати голос, могла би сама своєю долею розпоряджатися, то, як Вам здається, щоб вона відповіла? Чому вона віддасть перевагу – ось це життя з її недоліками, або щоб його не було взагалі? Як Вам здається, чого б вона хотіла?» Тут ми знову ж таки пожвавили дитину в очах його мами, оскільки одна з основних проблем аборту – це те, що жінка абсолютно не сприймає її як окрему людини. Вона його сприймає виключно як обставина свого життя. І цим питанням ми відкрито ставимо перед нею цю альтернативу: ми називаємо аборт не медичною операцією, а позбавленням дитини життя. Не безпосередньо проповідуємо, що це вбивство, а побічно указуємо на це, питаючи: «Хотілося б йому жити погано або не жити взагалі?»

6. Чому Ви вважаєте, що маєте право зробити аборт?

Можна поставити таке глобальне питання. Це насправді дуже об’ємна тема. Розмова може обернутися в різні напрями, залежно від того, що відповість жінка. Вона може сказати: «Це юридично дозволено». Далі можна поставити питання: а чи вважає вона, що все, що юридично дозволене, є етично допустимим? Так, після аборту, у в’язницю її, звичайно, не посадять. Але з етичної точки зору як її вчинок виглядатиме для неї ж самої? Вагітна жінка може відповісти: «Але я ж можу розпоряджатися своїм тілом!» Тоді можна запитати: «А чому Ви упевнені, що це повністю Ваше тіло? Ви упевнені, що саме у цієї частини Вашого тіла така ж стать, як і у всього іншого Вашого тіла? А де Ви бачили частини тіла, які були б з іншою групою крові, ніж решта всього тіла?» Нарешті, до чого все це мовиться: «Так Ви упевнені, що це Ваше тіло? Чи не є випадково це тілом якогось іншої людини, хоча воно і розташоване усередині Вас?».

Віруючим людям це питання можна поставити таким чином:

«Чия це дитина?

Закономірна реакція – моя і мого чоловіка, звичайно ж. Але для віруючої людини можна нагадати, що це насправді Божа дитина. Просто вона довірена Вам на якийсь час, щоб Ви про неї піклувалися. І не можна так от просто розпоряджатися не своїм. Віруюча людина повинна пригадати, що дитина їй не належить і що за те, що вона зробила з дитиною, яка була дана їй на якийсь час, для виховання і турботи, за долю цієї дитини він триматиме відпові