Історія невдалого аборту: "Моя мама 30 років була переконана, що я померла"

Коли Меліссі Огден було 14, вона дізналася, що мати намагалася позбутися її.

Дівчинку врятувала медсестра, яка почула дитячий крик із контейнеру з медичним сміттям у лікарні США. Це історія про те, як дитина вижила, і про її матір, яка думала, що та померла.

"Я знала, що народилася передчасно, - розповідає 41-річна Меліса Огден у програмі Вікторії Дербішир. - Але те, що мене чекала смерть, а не життя, стало справжнім шоком".

У 1977 році 19-річна мати Мелісси наважилася на медикаментозний аборт на 8-му місяці вагітності.

Процедура тривала п'ять днів, і коли Мелісса з'явилася на світ, то важила лише 1,3 кг.

Дівчинку поклали серед медичних відходів у лікарні штату Айова. Там вона й лежала, доки медсестра не почула її слабкі крики та рухи.

Меліссу швидко віднесли до відділу інтенсивної терапії, де, незважаючи ні на що, дівчинка вижила.

Лікарі думали, що вона сліпа і має смертельний порок серця.

Однак її вдочерили, і вона росла практично здоровою дитиною.

"Це неймовірно, - визнає Мелісса. - Просто не можу повірити в це".

Мелісса, яка написала книгу про свій досвід, стверджує, що дізналася про те, що вижила після аборту, коли сестра в її прийомній родині випадково проговорилася.

"Знаєш, Меліссо, мої батьки мене принаймні хотіли", - випалила вона під час однієї сварки.

Спочатку Мелісса не зрозуміла, про що йдеться, та коли збагнула і поговорила про це з батьками, її психіка не витримала.

"Я спрямувала свій біль на себе, - пояснює вона. - Всередині була абсолютна порожнеча. Я не хотіла бути собою. У мене почалася булімія і проблеми з алкоголем".

Цей постійний нестерпний біль був частиною її життя наступні п'ять років, аж поки у 19 років вона твердо не вирішила знайти свою рідну матір.

Пошуки тривали більше десяти років, однак врешті-решт Мелісса знайшла її та відкрила для себе приголомшливу правду.

"Моя мама впродовж тридцяти років була переконана, що я померла в лікарні. Їй не сказали, що я вижила, - розповідає жінка. - Вона навіть не знала, кого народила - хлопчика чи дівчинку".

Саме з цієї причини вони й зустрілися - аж через три роки після того, як почали листуватися. Мелісса була найбільше вражена "жалем" в очах матері, який, за її словами, переслідував її деякий час.

Вона намагається описати їхню першу зустріч: "Це був абсолютний сюрреалізм. Один із тих моментів, що визначають подальше життя".

Однак потрясіння тривало.

Її біологічна мати, ім'я якої Мелісса відмовилася називати, розповіла, що не хотіла робити аборт.

"Я дізналася, що моя бабуся - її мати - була досвідченою і поважною медсестрою, і місцевий акушер-гінеколог був її другом".

"Разом вони в прямому сенсі примусили мою матір позбутися дитини проти її волі. Вони змогли обійти правила, тож працівники лікарні думали, що це її власний вибір".

Те, що Мелісса вижила - абсолютне диво, бо її бабуся, яка працювала в лікарні, де вона народилася, наказала колегам "залишити дитину в кімнаті помирати". Вона відкрито розповіла про це своїй родині.

"Мені було нелегко з цим жити, - каже Мелісса, коментуючи слова бабусі. - Але я не гніваюся на неї. Всі ми робимо помилки".

"Мені її дуже шкода. І я завжди буду запитувати себе, що змусило її вчинити саме так, який життєвий досвід?"

Пестунка долі

Мелісса переконана, що фортуна посміхнулася їй: спершу - коли вона вижила, а потім - коли отримала і прийомних, і біологічних батьків.

Так вийшло, що Мелісса, її рідна мама і зведена сестра живуть у Канзас-Сіті.

Вони бачаться, "коли дозволяє час", каже Мелісса. І додає: "Моя біологічна сім'я - величезна частина мого життя".

Вона побачила жаль в очах матері під час першої зустрічі, але врешті-решт стала джерелом її радості.

Aдам Ілей і Джо Аднітт Програма Вікторії Дербішир, BBC