Джозеф Ніколозі – засновник репаративної терапії-«Допомога клієнтам, які страждають від небажаного гомосексуального потягу»

Джозеф Ніколозі – засновник репаративної терапії

Джозеф Ніколозі – ліцензований клінічний психолог, засновник репаративної терапії. З 1981 року понад 30 років він займався наданням допомоги чоловікам, які прагнули зменшити небажаний для них одностатеве потяг і розвинути свій гетеросексуальний потенціал. За ці роки в його кабінеті побували тисячі клієнтів.

Під його керівництвом працювала психологічна клініка Фоми Аквінського в місті Енсіно (Каліфорнія, США), яка брала по 135 клієнтів щотижня. У ній працювало 7 терапевтів. Все його життя було присвячене допомозі чоловікам з гомосексуальним потягом. Помер в березні 2017 року.

До роботи з такою категорією клієнтів Джозеф Ніколозі прийшов не відразу. Після свого класичного психоаналітичного навчання він почав працювати в католицькій психологічній клініці. Його клієнтами в той час часто були віруючі чоловіки, які скаржилися на те, що вони відчувають гомосексуальна потяг.

Незважаючи на свою солідну клінічну підготовку, ніколи до цього доктор Джозеф Ніколозі не зустрічав праць, присвячених допомозі таким людям. Перший час він намагався просто слухати пацієнтів, підтримувати їх, досліджувати, як з’явився одностатевий потяг, як клієнти це переживають, як це впливає на їхні сім’ї, чому так відбувається.

Спостереження. Пошук причин гомосексуалізму

Він почав помічати закономірність: в сім’ях його клієнтів часто був відсутній, емоційно холодний, батько, що не приймає участі в житті хлопчика,  контролююча, тривожна, нав’язлива мати. Нерідко у такого чоловіка був старший брат, який був недружнім і навіть ворожим до молодшого.

Паралельно з цим він почав шукати наукові матеріали і психоаналітичну літературу на цю тему. Він почав глибоко вивчати праці Фрейда, а потім його дочки, Анни Фрейд. Знайшов її роботу «Зцілення трьох гомосексуальних чоловіків» (1949), яка стала для нього прозрінням.

Другим відкриттям стала теорія прихильності Джона Боулбі і невелика книга Елізабет Моберлі «Гомосексуальність: Нова християнська етика» (1983). Тоді шматочки пазла почали збиратися: спостереження Джозефа Ніколозі, розповіді його клієнтів, теорія раннього розвитку і прозріння основоположників психоаналізу – все зійшлося в одну картину.

Ніколозі прийшов до висновку, що можливою причиною гомосексуальності чоловіків є гендерний дефіцит, який сформувався в дитинстві, коли хлопчику бракувало уваги і позитивного впливу батька в період його дорослішання. Він емоційно відчужується від чоловіків і починає відчувати брак мужності в собі в дорослому житті, яку потім намагається компенсувати через сексуальний контакт з чоловіком.

Хлопчику потрібен батько, який відчуває до нього теплі почуття, підтримує його, вчить, залучає в традиційно чоловічі заходи. Коли все це є, велика ймовірність, що у хлопчика розвинеться здорова чоловіча ідентичність. Якщо цього немає, виникає травма прихильності – хлопчик вважає себе другосортним, негідним бути в здоровому зв’язку з чоловіком.

Одним з можливих, але необов’язкових наслідків цієї травми може стати гомосексуальний потяг – як компенсація дефіциту чоловічої уваги, емоційної близькості з іншим чоловіком. Чоловік прагне до емоційного зв’язку з іншим чоловіком, але одночасно боїться цього. Напруга між двома суперечливими бажаннями знімається через сексуальні фантазії.

У цьому, коротко, полягає теорія репаративної терапії.

Гомосексуалізм: вроджений чи здобутий. Роль насильства в становленні гомосексуального потягу

На відміну від сучасних заяв міжнародних професійних співтовариств – медичних і психотерапевтичних, які стверджують, що гомосексуальність є вродженою і незмінною, досвід Джозефа Ніколозі і його колег, а також результати багатьох наукових досліджень говорять інше: одностатевий потяг – це не вроджена, а придбана властивість.

До цього могли приєднатися певні супутні травми. Наприклад, серед гомосексуального населення відсоток людей, які зазнали сексуального насильства в дитинстві, значно вищий, ніж серед гетеросексуального. Впливає також цькування з боку однокласників, однокурсників, особливо своєї статі.

Сексуальне насильство з боку чоловіків або з боку жінок однаково негативно впливає на психіку хлопчика. Досвід сексуального домагання з боку дорослих жінок, коли хлопчик був у юному віці, наприклад, може викликати огиду до жінок у дорослому житті. Найчастіше, насильство скоюють близькі люди: знайомі, родичі.

Результати терапії

Завдяки великій кількості клієнтів, Джозеф Ніколозі в своїй клініці мав можливість проводити довгострокові дослідження ефективності своїх підходів. Згідно з його результатами, близько 30% чоловіків заявляли, що повністю позбулися одностатевого потягу, 30% вдається значно його знизити. Інші клієнти заявляють, що гомосексуальний потяг залишився на тому ж рівні, проте якість їхнього життя при цьому значно покращилася – они стали краще розуміти себе, налагодили стосунки з рідними.

Противники репаративної терапії часто звинувачують лікарів, які її практикують, в тому, що вони поводяться неетично, змушуючи клієнтів змінюватися в заздалегідь заданому напрямку. Мені здається, це дослідження очевидно показує, що репаративна терапія – це просто хороша терапія, в якій є повага до самовизначення клієнта, робота з людиною в цілому, а не зацикленість на його симптомах.

Джозеф Ніколозі також був одним із засновників (і якийсь час – президентом) Національної асоціації досліджень і терапії гомосексуальності NARTH (зараз – Альянс за терапевтичний вибір і наукову цілісність), створеної в 1992-му році у відповідь на рух Американської психіатричної асоціації та інших професійних організацій в напрямку нормалізації гомосексуальності. Цілями цієї спільноти, яка включає більше 1000 членів, є підтримка професіоналів сфери психічного здоров’я, що працюють з людьми з гомосексуальним потягом, які хочуть від нього позбавитися.

Про Бога та терапію

У вступі до книги сказано, що він виходить з такої позиції: «Наші тіла говорять нам про те, ким ми є». Сам Ніколозі був християнином, католиком. У своїй психотерапевтичній практиці він вів себе професійно і обговорював світоглядні і духовні питання лише в тому випадку, якщо вони були актуальними для клієнта.

Знову ж таки, як хороший професіонал, він вільно працював і з атеїстами, і з агностиками, не нав’язуючи їм свої релігійні переконання. На одній з конференцій, присвяченій допомозі людям з одностатевим потягом, відповідаючи на питання про роль віри на шляху змін, він нагадав про центральну роль образу батька в репаративній терапії. Хлопчик стає зрілим і цілісним чоловіком завдяки міцній і надійній прихильності до батька, який вірить в нього, направляє, підтримує, кидає виклик, але приходить на допомогу.

Якщо ж чоловікові не пощастило в житті з біологічним батьком, то він може заповнювати це через інших значущих чоловіків -учителя, тренера, терапевта, але, в кінцевому підсумку, у нього завжди є Досконалий Батько – це Господь, який стверджує його цінність і гідність, його можливість змінитися. Ніколозі помічав, що коли його клієнти відчували себе невдахами, відкинутими, ізольованими, нікому не потрібними і нікчемними, саме в такі моменти у них виникало бажання зняти напругу через сексуальний контакт з іншим чоловіком.

У моменти, коли вони відчували себе сильними, успішними, відчували підтримку інших чоловіків, такі почуття не приходили: вони могли грати в футбол в команді, не відчуваючи жодного потягу до своїх колег. Саме Бог здатний відновити гідність людини зі стану сорому, приниженості знедоленої людини.

Презентація книги

Презентація книги пройшла 26 травня в Інституті релігійних наук святого Томи Аквінського в Києві невеликим форматом. На ній були психологи, психіатри, сексологи, деякі пастори, громадські активісти та інші люди, яких хвилює питання допомоги людям з гомосексуальним потягом. Приїхали колеги Джозефа Ніколозі з Німеччини і Великобританії.

Майкл Девідсон (Michael Davidson), Великобританія (PhD, член Академії вищої освіти Великої Британії (FHEA), директор Core Issues Trust), поділився своїм досвідом консультування людей з одностатевим потягом. Також він представив аудиторії невеличкий фільм про Ніколозі, інтерв’ю, де він розповідає про те, як він прийшов до такої діяльності, про перспективи, які він бачить в терапії для людей з гомосексуальним потягом, про політичні процеси, які впливають на можливість отримання такої допомоги.

Крістл Рут Вонхольдт (Christl Ruth Vonholdt) з Німеччини (Dr. med., Педіатр, директор Німецького інституту для молоді та суспільства (Deutsches Institut für Jugend und Gesellschaft), християнський автор) представила доповідь «Гомосексуальність – явище вроджене або придбане? Про що говорять дослідження?». По суті, це був огляд останніх наукових досліджень в області гомосексуалізму, з якого можна зробити наступні висновки:

Ідея про те, що сексуальна орієнтація це те, з чим люди народжуються, не знаходить підтвердження в науці. До факторів, які пов’язані з проявом гомосексуальності, відносять досвід сексуального насильства в дитинстві, ранній сімейний досвід.

Незважаючи на ідею про те, що сексуальну орієнтацію неможливо змінити, дослідження підлітків дозволяють припустити, що сексуальна орієнтація може бути досить мінливою протягом життя.

У порівнянні з рештою населення, представники ЛГБТ схильні до підвищеного ризику різноманітних згубних наслідків для загального і психічного здоров’я (вищий рівень тривожних розладів, депресії, зловживання психоактивними речовинами, ризик суїциду).

Ще одним виступаючим на презентації книги Ніколозі була Ірис Шипош (Írisz Sipos), Німеччина / Угорщина (магістр мистецтв в області порівняльного літературознавства, викладач і дослідник, редактор видавництва спільноти OLC Reichenberg Fellowship). Її доповідь була про досвід суперечливого сприйняття перекладу книги Джозефа Ніколозі професійним співтовариством Угорщини в 2013-му році.

Гоніння науки. Диктат ідеології

Для українців було важливим почути про цей досвід, оскільки ті процеси і події, що відбулися в Угорщині буквально відразу після виходу книги, приблизно за тим же сценарієм розвиваються зараз в Україні. Угорщина історично була тісно пов’язана з Австрією, а тому в психотерапевтичній сфері – з австрійським психоаналізом, включаючи його позицію по відношенню до гомосексуальності.

Не так давно вона офіційно приєдналася до заяв основних міжнародних психотерапевтичних спільнот, які стали на шлях нормалізації гомосексуальності і прописали в своїх протоколах, що «гомосексуальність – це вроджена і незмінна властивість», а будь-які спроби її змінити є неетичними, ненауковими і навіть згубними для клієнта.

Ще нещодавно угорські психіатри і психоаналітики тепло і позитивно відгукувалися про внесок Ніколозі в тему гомосексуальності, і ось раптово надавати допомогу клієнтам з небажаним одностатевим потягом стало загрожувати терапевтам різними неприємними наслідками для професійної репутації та зростання.

Фактично, після видання книги Джозефа Ніколозі в Угорщині пройшло зовсім небагато часу, і в офіційному Угорському психотерапевтичному співтоваристві з’явився особливий підрозділ по роботі з ЛГБТ, де стали просувати один єдино допустимий підхід допомоги людям з гомосексуальністю – гей-афірмативну терапію. Її суть полягає в тому, щоб допомогти людям з гомосексуальністю прийняти це як свою сутність, почати любити і поважати себе в цій суті, навіть пишатися цим, зробити камінг-аут, можливо, приєднатися до гей-спільноти.

Джозеф Ніколозі з його репаративної терапією і захистом тих, хто не хоче приймати гей-ідентичність, а також ті, хто розділяє його ідеї, виявилися вигнанцями в науковому середовищі.

Виступили також українські фахівці, які брали участь у виданні книги – сексолог, професор Гарник Кочарян, психолог В’ячеслав Халанський, психіатри Вікторія Бабич, Ростислав Білобривка.

Чи є продовжувачі його роботи? І в яких країнах?

Клініка Фоми Аквінського припинила своє існування зі смертю свого керівника, але син Джозефа Ніколозі, Джозеф Ніколозі-молодший, продовжив його справу, відкривши Асоціацію інтегративної терапії і свою клініку «Прорив». Учні Джозефа Ніколозі трудяться в США і по всьому світу.

Які церкви зацікавилися цією книгою, цим питанням? Що робиться в Україні?

В Україні церкви ще не до кінця усвідомили важливість роботи «на випередження» з темою гомосексуальності. Є багато ініціатив, спрямованих на боротьбу з пропагандою ЛГБТ, можна по-різному ставитися до їхніх методів і цілей, але ясно одне: не можна розмахувати шашкою і нічого не пропонувати взамін; краще займатися профілактикою і допомогою, ніж потім розгрібати наслідки.

Позиція церков – у нас немає таких проблем, всі спасенні, ніхто не відчуває ніяких складнощів. Але бувають люди в церкві, які мучаться цією проблемою. Вони з цим не народжуються, але в якийсь момент життя виявляють, що з ними щось не так. Вони не знають, де шукати допомогу, якщо навіть поговорять з пасторами або відкриються комусь, не завжди знаходять адекватність в реагуванні оточення.

Деякі служителі починають щось з них виганяти, інші кажуть, що потрібно більше постити і молитися, і все пройде. Насправді, потрібна комплексна допомога в таких випадках. Такі люди часто не знаходять розуміння, допомоги, підтримки, йдуть з церкви, а іноді навіть знаходять більше розуміння в гей-спільнотах і стають на шлях гей-активізму.

Є церкви, які усвідомлюють важливість роботи з ЛГБТ, але бояться стати мішенню гей-активістів, і тому намагаються триматися осторонь від цієї теми.

Чи є в Україні рух чи організація, яка допомагає людям?

Є різні відокремлені ініціативи і служіння, окремі фахівці, що працюють з цією темою. Наприклад, зовсім недавно, 14-16 червня 2018 року в Києві місія «Еммануїл» провела курс «Як допомогти ЛГБТ-людей відновити свою ідентичність у Христі», в рамках якого пройшов також круглий стіл «ЛГБТ: Гнати, визнати або допомогти? ».

Діє також МКЦ , тобто Міжконфесійний консультаційний центр, який займається служінням людям з небажаним потягом до своєї статі. Служіння засноване в 2013 році, його лідери – колишні лесбіянки, геї і транссексуали, які в даний час мають власне свідчення свободи, а також гетеросексуальні люди, покликані на це служіння. Це християни з різних міст Росії, України і ближнього зарубіжжя.

Мета МКЦ – дати специфічні знання лідерам церков для служіння людям з небажаним потягом до своєї статі. Навчання проходить в скайп-групах, окремо для жінок і окремо для чоловіків. Також вони займаються індивідуальним консультуванням по телефону і в месенджерах (Viber, WhatsApp, Skype).

З питань консультації та навчання можна звертатися за адресою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., телефони: +380969327794, +380990290152 (Київ).

Поки все це розрізнено, але вже радує те, що починається ця робота, налагоджуються зв’язки між людьми.

У київському Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського відбувся семінар на тему «Допомога клієнтам, які страждають від небажаного гомосексуального потягу». Подія була присвячена виходу в Україні перекладу книги американського клінічного психолога Джозефа Ніколозі «Сором і втрата прихильності. Застосування репаративної терапії на практиці» і, фактично, була презентацією цієї праці серед українських фахівців. Про це пише Invictory

Скільки коштує книга? Де її можна купити?

Це дуже гарне академічне видання, більше 500 сторінок, більше 10 рецензій американських фахівців (в т.ч. колишнього президента Американської психологічної асоціації), колег Джозефа Ніколозі, а також-українських психологів, консультантів, психіатрів і сексологів. Варто 450 гривень, придбати можна, написавши за адресою:

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., viber: +380954201534

Олексій Погорєлов