Німеччина: Перше сучасне "Вікно Життя" було відкрите в Гамбурзі ще в 1709 році

 У "Вікнах Життя" діти врятовуються, а тим часом у німецькоміу суспільстві ведуться запеклі суперечки щодо етики цього рішення. На жаль, для багатьох людей, які ставлять під сумнів сенс цього рішення, загроза життю дитини не є суттєвою.

 

Опоненти стверджують, що покинута таким анонімним способом дитина позбавлена ​​шансу знайти свою сім’ю та дізнатись про своє походження, на що вона має право. Вони також стверджують, що існування таких "Windows of Life" не зменшує кількість випадків вбивства дітей, що не відповідає дійсності.

Метою існування «Вікна Життя» є, перш за все, запобігання дітогубству. Ідея їх створення народилася, коли тіло померлого новонародженого було знайдено на заводі з переробки сміття в Гамбурзі. "Якщо ми врятуємо хоча б життя однієї дитини таким чином, наша робота не буде марною", - сказала Leila Mowish,, керівник проекту "Findelbaby".

Починаючи з 2000 року, у Гамбурзі у двох «Вікнах Життя» залишилось тридцять вісім немовлят. Однак чотирнадцять матерів повернулись, щоб забрати своїх дітей назад. "Справа в тому, що кількість дитячих вбивств та кинутих дітей значно впала", - говорить Mowish. "Життя дитини набагато важливіше його сімейної історії", - додає .

 

Нагадаємо, що "Вікна Життя" в тій чи іншій формі існують кілька століть. Ця система широко використовувалася в середні віки. Перше місце для безпечного залишення немовляти було використано в Італії в 1198 році. Це сталося на прохання блаженного Гвідона, який керував численними притулками для сиріт та лікарнею в Римі для бідних. Легенда розповідає, що йому приснився сон, коли йому наказали кинути сіті в Тибр. Коли він це зробив, шоковані люди побачили сотні трупів утоплених немовлят, яких зневірені матері кидали в річку.

 

 За згодою Папи Римського Інокентія III Орден канонів Регулярного Святого Духа провадив  "Вікна Життя" та дитячі будинки для цих покинутих дітей, яких тоді називали підкидишими. Можливість анонімного залишення новонародженого врятувала життя багатьом небажаним дітям, оскільки раніше процедура їх утоплення була досить частою.

Перше в історії Гамбурга "Вікно життя" (Drehladen) було встановлено датським купцем у 1709 році в місцевому сиротинці. Але воно існувало лише п’ять років, оскільки кількість покинутих дітей перевищувала фінансові можливості закладу.

В даний час подібні "Вікна життя" існують також в Австрії, Чехії, Угорщині, Італії, Індії, Бельгії, Японії, Нідерландах, Пакистані, Польщі та США. Два роки тому сестри-бенедиктинки, які керують дитячим будинком у Санто-Домінго-де-лос-Колорадос, Еквадор, також встановили подібне вікно і назвали його "Колискою життя".

Більше інформації про "Колиску життя" можна побачити :  TUTAJ