Китай: Чоловікіам не вдається знайти собі дружини, бо цих жінок було вбито ще в лонах матерів

Чи здатне скасування обмежень на кількість дітей у сім’ї вирішити демографічні проблеми Китаю ― велике питання. Як свідчить досвід запровадженої у 2016-му політики «двох дітей», одного лише дозволу від Компартії недостатньо, аби родини зважилися на більше нащадків. Одна з причин ― економічна: виховувати двох або більше дітей значно дорожче. Інша ― світоглядна: десятиліттями в Китаї пропагувався образ ідеальної родини, в якій лише одна дитина, і це так швидко не зміниться. До того, ж наявної інфраструктури ― садків, шкіл, лікарень ― може виявитися замало для потенційного бебі-буму.

 

Крім того, є проблема з тими, хто має народжувати цих дітей ― жінками. Їх кількість у Китаї значно менша за кількість чоловіків. За даними офіційних китайських медіа, які цитує Guardian, на кожних 100 жінок у Піднебесній припадає 136 чоловіків. Це ― наслідок політики «однієї дитини»: багато родин хотіли мати єдину дитину-хлопчика, тож жінки нерідко вдавались до аборту, якщо були вагітні дівчатками. В результаті в Китаї виросло ціле покоління чоловіків, яке не може знайти собі пари: переважно вони родом із сільської місцевості, працюють у великих містах, але не заробляють достатньо, аби дозволити собі «викуп» за наречену. Традиція викупу, яка була заборонена в Китаї за часів Мао Цзедуна, нині відновилася через гендерний дисбаланс у суспільстві.

 

У Китаї ж заведено, що під час укладання шлюбу чоловік платить родині нареченої певну суму і повинен мати житло для майбутньої родини

 

Іншою проблемою є зниження інтересу китайських жінок до шлюбу. Крім браку придатних для шлюбу чоловіків, письменниця та дослідниця феномену «шеннюй» Розанн Лейк називає ще одну причину збайдужіння китаянок до одруження: для них дедалі більше значення має самореалізація. З економічної точки зору, якщо китайські жінки матимуть змогу повністю реалізовувати свій потенціал у професійній сфері, це буде вигідно для країни загалом, вважає Лейк (цю думку підтверджує звіт McKinsey Global Institute). «А хто ж народжуватиме дітей для Китаю, як не китаянки? Можливо, для початку чоловікам варто припинити обзивати їх образливими прізвиськами. Далі подумати як змінити ставлення до них. Дати їм більше часу для одруження та материнства і створити умови в яких вони зможуть поєднувати професійну кар’єру з родинним життям», — зазначає Лейк у інтерв’ю виданню uk.businessinsider.com.

Офіційні ЗМІ Китаю транслюють думку про те, що поза проблемою ґендерних упереджень, так звана «проблема жінок-залишків» не є проблемою взагалі, адже існують разючі відмінності в походженні та становищі між неодруженими жінками та неодруженими чоловіками в Китаї. Жінкам-«залишкам» зазвичай біля 30 років, вони мешкають у містах, є досить успішними фахівчинями і мають «три переваги»: високий дохід, вищу освіту та високий IQ. Соціальне становище чоловіків-«залишків» цілком протилежне і обтяжене «трьома недоліками»: низьким доходом, низьким рівнем освіченості та низьким IQ. Так написав часопис “Пекінські новини”. Навіть інформаційна агенція «Сіньхуа» оголосила, що «жінки не мусять одружуватися, аби довести свою цінність для суспільства».

Більше інформації ТУТ:  TUTAJ

 : Life News, opracowanie własne – 17 maja 2021 r.

ОБРАБОТКА СОБСТВЕННАЯ