Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life

Церква критично висловлюється щодо процедури in vitro, оскільки це допускає зачаття людського життя не природним шляхом, а внаслідок медичного експерименту, який передбачає відбір і навіть знищення непотрібних ембріонів, і не лікує безпліддя.

Однак Церква зазначає, що дітей, народжених завдяки такому зачаттю, потрібно приймати з любов’ю та повагою, на які вони заслуговують так само, як і ті, що були зачаті природним шляхом.

Морально неприйнятно Від самого початку Церква вважала, що потрібен біоетичний закон, а діяльність будь-яких осередків, які займаються діагностикою та лікуванням безпліддя, не може відбуватися в законодавчому вакуумі.

Проте саму процедуру in vitro Церква не приймає з кількох дуже важливих причин. Церква вважає цю процедуру морально неприйнятною, оскільки та передбачає зачаття людського життя в пробірці (лат. in vitro, що означає «у склі») в умовах лабораторного експерименту й за участі третіх осіб, а не внаслідок природного статевого акту жінки й чоловіка.

 

Крім того, процедура in vitro зазвичай дає не один ембріон для перенесення в утробу матері, а більшу їх кількість, щоб уникнути ситуації, коли один ембріон може виявиться генетично дефектним. Потім відбирають найкращий ембріон, інші — здорові — заморожують, а «непридатним» загрожує знищення.

«Біологічний матеріал» Йоан Павло ІІ у «Evangelium vitae» застерігав, що «надлишковим» ембріонам загрожує знищення або використання в наукових дослідженнях, які нібито мають служити прогресу науки та медицини, але насправді зводять людське життя до ролі «біологічного матеріалу», яким можна вільно розпоряджатися.

В Інструкції Конгрегації віровчення «Donum vitae», опублікованій кількома роками раніше (1987) про повагу до людського життя, що зароджується, і про гідність його передачі, стверджується: ембріони, отримані в пробірці, є людьми і суб’єктами права, їхню гідність і право на життя потрібно поважати від першого моменту їхнього існування. Натомість аморально продукувати людські ембріони, призначені бути доступним «біологічним матеріалом».

 

Наприклад, польські єпископи у документі «Про біоетичні виклики, що стоять перед сучасною людиною» (2013) вслід за енциклікою св. Йоана Павла ІІ «Evangelium vitae» наголошують, що людське життя — це фундаментальна цінність і невід’ємне благо. Тому воно потребує абсолютного захисту, незалежно від терміну та якості життя людини. Церква зобов’язана захищати людське життя від початку аж до природної смерті та поважати вимоги як Божого, так і природного закону. У цьому документі єпископи торкнулися питання процедури заморожування «надлишкових ембріонів». «Надлишки ембріонів заморожують для зберігання та можливого використання в подальших спробах завагітніти, якщо попередні спроби виявляться невдалими.

Сам цей процес уже є приниженням людської гідності. Врешті-решт більшість заморожених і розморожених ембріонів гинуть у цьому процесі або стають нездатними до подальшого здорового розвитку. Адже ембріон — це людина, і кожен ембріон виявляється безпорадним членом людської родини, чия гідність і права безжально потоптані», — зазначено в документі. Читайте також: Французький парламент затвердив штучне запліднення без батька Ризики для здоров’я та інші загрози Біоетичний документ польського єпископату привернув увагу до ще одного, делікатного та рідко обговорюваного в публічних дебатах, питання загроз для здоров’я внаслідок використання процедури in vitro. У перші дні ембріонального життя людини відбуваються процеси пристосування новоутвореного організму до потреб подальшого існування.

Методи штучного запліднення порушують цей процес — через різні умови навколишнього середовища, в яких відбувається об’єднання репродуктивних клітин у лабораторії і в природних умовах організму матері. Відсутність природного біологічного бар’єру, який захищає від приєднання незрілих або генетично пошкоджених клітин, може сприяти розвитку різних розладів у дитини. Гормони, які вводять жінці для отримання кількох яйцеклітин та їхнього запліднення в лабораторії, впливають і на здоров’я жінки, і на генетичні характеристики цих клітин. Читайте також: In vitro: а мало бути так гарно… Єпископи вказують також на збільшення кількості спонтанних абортів і генетичних змін та частіше народження дітей з вадами розвитку

Ці загрози вимагають використання доімплантаційної діагностики, яка полягає у виявленні генетичних змін ембріона, отриманого in vitro. На цій підставі здійснюється відбір людей в ембріональній фазі: помічені або підозрювані генетичні зміни стають підставою для рішення знищення життя дитини — як небажаної саме через генетичні порушення. Т

ому єпископат зазначає, що метод in vitro — це експерименти над людиною, своєрідне її «виробництво», що є «формою заволодіння людським життям». «Вважаємо неприйнятним говорити явну неправду про те, що немає достовірних і надійних наукових досліджень, які б підтверджували такий стан речей», — зазначили єпископи в заяві про загрози для здоров’я процедури in vitro. Читайте також:

Бактерії у закладі штучного запліднення. 16 жінок могли заразитися Також є побоювання щодо інших явищ, які процедура in vitro технічно уможливлює і для яких може бути небезпечним шлюзом. Це, зокрема, клонування людини, створення гібридів людини і тварини для подальших експериментів, створення ембріонів для інших цілей, крім як запліднення in vitro, зачаття дітей після смерті донора репродуктивних клітин та торгівля репродуктивними клітинами й ембріонами. Читайте також:

Wspomóż obronę życia

 


Наслідки in vitro: «Це не моя дитина!» Не можна дискримінувати Водночас Церква наголошує, що жодне з вищенаведених тверджень не можна тлумачити як прояв дискримінації дітей, народжених шляхом екстракорпорального запліднення, або їхніх батьків. «Наші зусилля щодо надання правдивої інформації про екстракорпоральне запліднення є наслідком турботи про благо кожної дитини та їхніх матерів, а також про право на інформацію», — сказано в заяві єписокпату.

Попри критичне ставлення до процедури in vitro — наприклад з огляду трактування в ній дітей як об’єктів людської діяльності, — нащадків, народжених таким чином, «потрібно сприймати з любов’ю та повагою, на які вони заслуговують так само, як і діти, зачаті природним шляхом». Дивіться також: Чи можна хрестити штучно зачатих дітей? ЕКЗ не лікує Сучасна медицина чітко вказує на те, що усунення медичних чи психологічних причин безпліддя дає набагато більше шансів народити здорову дитину, ніж процедури штучної допоміжної репродукції, які не виліковують безпліддя.

Потрібен насамперед розвиток клінік, які гарантують саме лікування безпліддя, а не зосередження на варіанті штучного запліднення. Варто також гарантувати, що діти — задля їхнього блага — не будуть зачаті шляхом процедури in vitro поза шлюбними стосунками у неформальних парах.

Водночас єпископи заохочують прямувати до бажаного батьківства, шукаючи природного шляху зачаття, всиновлюючи дитину або активно допомагаючи дітям, які потребують опіки. Читайте також: Чому «запліднення в пробірці» — це не лікування безпліддя? Екстракорпоральне запліднення не лікує безпліддя Як католицький політик має ставитися до екстракорпорального запліднення Єпископи також сформулювали необхідний мінімум для депутата-католика при голосуванні питань, що стосуються екстракорпорального запліднення. Ієрархи зазначили: ще на початку законодавчого процесу кожен політик-католик має рішуче підтримати рішення, які забороняють екстракорпоральне запліднення.

Тобто коли «ініціатива щодо першого унормування буде ухвалена, всі депутати, які дбають про захист прав людини, мають вжити заходів для повної заборони цього методу»

Натомість якщо законодавче рішення, що забороняє екстракорпоральне запліднення, буде відхилено, «їхній етичний обов’язок — це бути активним протягом усього законодавчого процесу, щоби звести до мінімуму шкідливі аспекти регулювання». Церква завжди захищає повністю беззахисних, якими є зачаті діти, і наголошує, що «ті, хто їх убиває, і ті, хто активно бере участь у вбивстві, або встановлює закони проти зачатого життя» — а таким є життя дитини в ембріональному стані, величезний відсоток якого знищено в процедурі in vitro, — виступають проти вчення Католицької Церкви і не можуть приймати Святе Причастя, доки не змінять свого ставлення

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2023/06/348471

Опрацювання  власне