Українська (Україна) 
Русский (Россия) 
Polski (PL) 
English (United Kingdom) 
100 років тому у світі вперше було дозволено вбивати ненароджених дітей. І вперше ця машина смерті запрацювала у Радянському Союзі, який став першою країною у світі, яка легалізувала таке мізантропічне явище, як аборт.
Постанова «Про охорону здоров’я жінки», а фактично про штучне переривання вагітності – була видана 18 листопада 1920 року Народним Комісаріатом охорони здоров’я Миколою Семашком і Народним комісаріатом юстиції Дмитром Курським за підтримки особисто Володимира Леніна. Тобто одне з перших рішень радянської комуністичної більшовицької влади стало само легалізовне дітовбивство.
Українські експерти та лідери провідних організацій із захисту дитячого життя до народження надали свої коментарі із приводу 100-річчя легалізації штучного переривання вагітності.
Олександра Шрамова, аспірантка КНУ ім. Т.Шевченка, докторантка Страсбурзького університету, голова ГО «Захист прав дітей до народження»:
”Радянський Союз був першою державою світу, яка легалізувала переривання вагітності, вкотре проявивши зневагу до людини, її життя і гідності. Скільки сотень років нам потрібно для того, щоб позбавитись радянщини у собі? Цей період назавжди залишиться плямою на совісті людства”.
Яна Нетікова, співзасновник і керівник міжнародного громадського руху #ЗАнародження, засновник спільноти United Women, вагітна мама двох дітей:
”Легальний і нелегальний аборт, це аборт. Його легальність або нелегальність не змінює сутність значення цієї події. Сутність аборту – це переривання життя живої душі. Коли зачиняються дитина і ми бачимо дві, три клітини, багатьом людям складно визнати і побачити в них душу людини. Але якщо пройде час, з цих клітин не виросте тварина, дерево, або просто якийсь орган. З них виросте людина, зі своїм генетично закладеним характером, фізіологічними особливостями, психотипом, набором генів, переданих від батьків. Будь-яке переривання вагітності, незалежно від його статусу, призводить до серйозних наслідків, як психологічних, так і фізичних.
Немає гарантії в тому, що після легального аборту не буде наслідків у вигляді зараження, інфекцій, крововиливів, втрати крові і навіть летального результату жінки. Таку гарантію не дасть жоден лікар і жодна клініка, навіть маючи сучасне обладнання, спеціалізацію і відповідні препарати.
Для мене особисто немає відмінностей в видах абортів, який би статус і назву він не мав. Аборт – це нанесення шкоди як для дитини, так і для жінки. Тому завдання, мета і місія нашого руху #зародження – це уберегти жінку від серйозних наслідків абортів, зберегти життя дитині, допомогти жінці пізнати справжнє щастя в материнстві. Для цього ми існуємо, для цього ми рухаємося і виконуємо свою місію. І наша мета – донести до жінок і чоловіків основну думку – людина з’являється при з’єднанні двох клітин, а переривання життя – це позбавлення можливості людині з’явитися на світло. Наше завдання – не позбавляти жінку вибору, а допомогти їй зробити правильний вибір. Ми піклуємося про психологічний і фізичний здоров’я жінки, і турбота про життя дитини! #ЗАнародження – ЗА народження кожної ЗАчатої дитини! Бути мамою в нинішній час це модно, популярно і красиво. Материнство дає жінці відчуття задоволеності життям, повноти своєї жіночої сутності”.
Олександр Єрух, лідер руху “PRO Life. Україна”, активіст Центру захисту материнства і сімейних цінностей при Свято-Макарієвському храмі «Спаси і збережи»:
”Популяризація абортів бере свій початок саме із людиноненависницької більшовицької політики, дій якої були спрямовані на знищення народу. Вони проголосили жінку надбанням громадськості. У той час потужно використовувались заклики Олександри Коллонтай, відповідно до яких, наприклад, можна було брати заміжню жінку в оренду. Тобто суспільству нав’язувалися безладні статеві зв’язки та абортивне мислення.
Абортивне мислення – це бажання жінки зробити аборт при незапланованій вагітності. Це певна установка, яка останні 100 років спрацьовує автоматично при такому випадку, навіть якщо це благополучна і багата сім’я. Внутрішні установки жінки є основною проблемою. Як це змінити? Тут задіяно багато аспектів і чинників. Перш за все, потрібно працювати з жінками в жіночих консультаціях, проводити передабортне консультування, працювати з запереченнями і всіма аспектами та тиском, який вони відчувають.
Адже багато жінок роблять аборти швидко, під тиском, небажаючи цього абсолютно. І тут важливо правильно навчити лікарів-гінеклогов надавати, насамперед, психологічну допомогу жінкам. Також необхідно показати жінці, що ембріон – це жива дитинка і має право на життя. Є такий клінічний протокол, який регулює переривання вагітності і вважаємо, що до нього слід внести обов’язкове психологічне передабортне консультування. Також визнати медикаментозне вигнання плода абортом. Ввести тиждень тиші, коли жінка не має права робити аборт. А також обов’язковим аспектом такого консультування повинно бути прослуховування серцебиття у дитини в лоніматері, щоб дитина у свідомості жінки сприймалася живою душею. В такому випадку можна сподіватися, що рівень абортів в Україні знизиться.
Наша організація розвиває передабортне консультування. Досвід показує, що ефективність складає близько 20%. Тобто кожна п’ята жінка зберігає свою дитину. Тобто маємо чіткий і зрозумілий метод підвищення народжуваності в нашій країні”.
Геня Самборська, голова Благодійного фонду «За гідність людини»:
”У радянські часи потрібна була жінка, яка не буде займатися сім’єю та вихованням дітей. Популяризувався образ жінки-комсомолки – додаткові робочі руки, яка «коня на скаку остановит и в горящую избу войдёт». Радянська влада була першою державою в Європі, що легалізувала аборти. У жовтні 1920 року більшовики зробили аборт законним у Російській Радянській Федеративній Соціалістичній Республіці своїм «декретом про „жіноче здоров’я“». Після РФСР закон ввели в Україні (5 липня 1921), а потім на решті території Радянського Союзу. Проте говорити про делегалізацію переривання вагітності почали ще в 1913 році на Пироговському з’зді лікарів.
Завдяки сучасним наукам стало можливим побачити розвиток дитини в лоні матері. Феноменальні науки біологія, генетика, ембріологія показують, що життя людини починається із моменту зачаття. І перш ніж стати новонародженим, груднічком, дитиною і так далі – кожен проходить етапи розвитку до свого народження. І сьогодні ми тішимося декомунізацією в Україні, але, на превеликий жаль, ідеї Леніна досі живуть. За офіційною статистикою, починаючи з 1955 року в Україні було знищено близько 40 мільйонів дітей в лоні матері. Протягом багатьох десятиліть наших жінок, наші сім’ї привчали до того, що вбити дитину в лоні матері — це нормально, то сьогодні ми ніяк не можемо відучити людей від цього. Мова не йде про заборону абортів, а про те, щоб змінити ментальність людей”.
Дивіться новий випуск програми КАБІНЕТ ЕКСПЕРТІВ за участю Гені Самборської — голови Благодійного фонду «За гідність людини», резидента Кабінету експертів.
Нагадаємо, що за роки незалежності в Україні було зроблено понад 30 мільйонів хірургічних абортів. З огляду на це Україна має невиправдано високий рівень застосування практики штучного переривання вагітності, що є окремою проблемою в умовах демографічної кризи в Україні. Згідно з прогнозом демографічного розвитку України на період до 2050 року, розробленого фахівцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН, очікується, що до цієї дати населення України може скоротитися з 45,8 млн. до 36 млн. осіб. Держава зобов’язана захищати та популяризувати інституцію сім’ї для збереження народу і держави. Головним пріоритетом демографічної політики України має бути національна сімейна стратегія, а державні органи всіх рівнів мають в усіх своїх діях, рішеннях і концепціях виходити з базового принципу – сприяти укріпленню, розвитку та захисту інституту природної сім’ї, подружжя, батьківства, материнства і дитинства як основи існування нашого суспільства.
Читайте також: 100 РОКІВ ДІТОВБИВСТВА: ВІД ЛЕНІНА ДО НЬЮ-ЙОРКА
Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram