Евтаназія – добра смерть? Ні – нацизм! .

Останнім часом почастішали голоси на користь легалізації евтаназії (з грецької мови «доброї смерті») в Україні в ім’я так званого «милосердя», щоб полегшити біль і страждання важкохворих1.

Але як показує практика інших країн, спочатку її застосовують для смертельно хворих, потім для похилих і пенсіонерів (навіть без їхнього відома та всупереч їхній волі), а згодом – це стає загальнодоступною послугою по бажанню.
І тоді загальнолюдське право на життя швидко витісняється правом на смерть.

Нацистське минуле евтаназії

Вперше евтназію на державному рівні легалізовано у нацистській Німеччині, де від початку 1940 р. лікарі, медсестри та медичні працівники здійснювали смертельні уколи, вбивали газом або морили голодом психічнохворих та

Слідом за цим йде цьогорічна пропозиція депутата голландського парламенту від «Зеленої Лівиці GroentLinks» Корінне Еллемет (Corinne Ellemeet), щоб обмежити лікування осіб, що досягли 70 років. За її словами «Варто запровадити у життя систему аналізів і відсівання дорогих ліків і операцій, передусім на серці, лікування раку, діалізу нирок і подібних коштовних медичних дій. Адже головне питання звучить: що робимо з хворими – госпіталізація, знеболення, біль, надмір наркотиків? Дослідження показують, що надмірне лікування хворих у літньому віці – це щоденне явище». Іншими словами, бажання пацієнта до подальшого життя не повинно мати жодного вирішального значення, а все має залежати від лікаря геріатра та його прогнозів щодо якості життя людини¹³.

У 2018 році вперше відбувся судовий процес над лікарем, який здійснив евтаназію над хворою Айцгеймером без її безпосередньої згоди. Процес проте закінчився визнанням невинності лікаря, адже хвора колись дала дозвіл на виконання їй «доброї смерті», якщо стан погіршиться. У такому разі суд прийняв рішення, що він не потребував дозволу, адже розумовий стан пацієнтки (яка до речі перед смертю боролася за своє життя) настільки погіршився, що вона його дати вже не могла¹⁴. Також у Нідерландах давно вже практикують «добру смерть» для немовлят за згодою батьків та підтвердженням лікарем факту терпіння (протокол з Groningen)¹⁵. Нині офіційно 4 % смертей в Королівстві Голландії внаслідок евтаназії¹⁶. Щодня там близько 20 осіб помирає за допомогою лікаря¹⁷. Пані Єва Ковалевська з Human Life Intenational – Polska стверджує, що старші особи бояться йти до лікарень з огляду на криптоевтаназію, коли її виконають без їхнього відома¹⁸. Шокуючий випадок стався цього року, коли голландський суд звільнив від покарання за вбивство Роберт Найта (давши лише 2 роки умовно), який скинув свою хвору на Айцгеймера матір з балкону. Суддя назвав цей вчинок «вбивством з милосердя» та вчинком любові та відчаю¹⁹. Один з всесвітньовідомих експертів з питань евтаназії засновник та директор Exit International др. Філіп Нітшке (Philip Nitschke) винайшов капсулу смерті (Sarco) – пристрій для евтаназії, який використовує рідкий азот для зниження рівня кисню, спричиняючи мирну смерть за лічені хвилини. Пристрій можна буде вільно придбати в інтернеті ²⁰

Бельгія – диякони смерті і діти-самогубці з дозволу держави.

Сусідня Бельгія стала першою країною, яка з 2014 р. дозволила евтаназію для дітей будь-якого віку. У період з 2016 по 2017 її було здійснено над трьома неповнолітніми пацієнтами. Цими днями став відомий випадок 23-трічної Келлі, яка вимагає для себе евтаназії, тому що відчуває себе бридкою²¹.

Менталітет цивілізації смерті на жаль проник навіть всередину Церкви. Так, Іво Поппе було засуджено до 27 років за приховану евтаназію 20 осіб, у тому числі і своєї рідної матері, вітчима та двох дядів, коли він працював медбратом у лікарні до своїх ще дияконських свячень. У своє виправдання він сказав, що він лише хотів їх звільнити від страждання²². Чи бельгійські Брати Милосердя всупереч волі Ватикану, продовжують у своїх медичних установах практикувати «добру смерть»²³ – питання відкрите.

Офіційна ж позиція Католицької Церкви щодо евтаназії незмінна і виражена у енцикліці Папи Йоана  Павла ІІ «EVANGELIUM VITAE» (1994) звучить так: «У культурній площині відзначається також вплив своєрідного прометеїзму, коли людина ошукує себе тим, що може запанувати над життям і смертю, оскільки сама про них вирішує, тим часом як насправді вона переможена і розчавлена невідворотною смертю без просвіту та надії. Трагічним виявом всього цього є розповсюдження евтаназія, закамуфльованої та нелегальної, або здійснюваної відкрито й навіть за дозволом закону. Евтаназію виправдовують не тільки позірним співчуттям до страждань хворого, але часом також із міркувань “корисності”, згідно з якими потрібно уникати непродуктивних випадків, що надмірно обтяжують суспільство. Отож пропонується позбавляти життя новонароджених із каліцтвами тіла, людей із серйозними вадами, недієздатних, старих (особливо позбавлених здатності до самостійного існування) і смертельно хворих. Не можемо не сказати також про існування інших, ліпше замаскованих, але не менш грізних і реальних форм евтаназії. Наприклад, коли з метою придбання більшої кількості матеріалу для трансплантації забирали б органи від донорів ще до встановлення факту їхньої смерті у відповідності з об’єктивними й адекватними критеріями» (EV 15). Практика евтаназії містить у собі зло, притаманне залежно від обставин самогубству або вбивству (EV 65).

Дійсно постає питання, якщо вже тепер в Україні людей незаконно викрадають і вбивають задля отримання їхніх органів²⁴, то що станеться після легалізації евтаназії. Адже «добра смерть» може стати синонімом дешевого життя, коли людина перестане бути цінністю сама в собі, а її існування стане визначатися якістю та корисністю для оточення.

Джерела

http://www.rodyna.org.ua/2019-10-22/