«Добром перемагай зло» - позиція Ради з соціальних питань КЕП до 14-ї річниці беатифікації о. Єжи Попелушко (Jerzego Popiełuszki) в рік обходів 40-річчя його смерті

Блаженний отець Єжи Попелушко (Jerzy Popiełuszko) може бути добрим покровителем для сучасної людини, особливо для молоді, підданої шкідливому впливу ідеологій, які пропагують неправильно зрозумілу свободу та пропонують життя без цінностей, релігії, хрестів на роботі, без Бога.

Він називав ці погрози поіменно, - написали члени Ради Конференції Єпископату Польщі з Соціальних Справ та її голова єпископ. Мар’яна Флорчика (Marianem Florczykiem) на чолі з нагоди 14-ї річниці беатифікації священика-мученика, в рік святкування 40-ї річниці його мученицької смерті.

Публікуємо повний текст Положення:

 Zło dobrem zwyciężaj
Stanowisko Rady KEP ds. Społecznych
w 14. rocznicę beatyfikacji ks. Jerzego Popiełuszki
 w roku obchodów 40. rocznicy jego męczeńskiej śmierci

Błogosławiony ks. Jerzy Popiełuszko może być dobrym patronem dla współczesnego człowieka, a zwłaszcza dla ludzi młodych, narażonych na zgubne oddziaływanie ideologii promujących źle rozumianą wolność i proponujących życie bez wartości, religii, krzyży w miejscach pracy, bez Boga. On nazywał te zagrożenia po imieniu. Obecnie, w 14. rocznicę beatyfikacji ks. Jerzego oraz w roku obchodów 40. rocznicy jego męczeńskiej śmierci, możemy z tego czerpać.

Zasady, jakie głosił ks. Popiełuszko i jakimi się kierował jako duszpasterz pielęgniarek i lekarzy, hutników i robotników oraz studentów, są wciąż aktualne. Walczył o duszę szczególnie ludzi młodych, był ich przyjacielem, uczył o pięknie wiary i chrześcijańskich tradycji, odwagi, bezkompromisowości, wierności sobie oraz ideałom.

Jako duszpasterz pielęgniarek i lekarzy wykazywał szczerą troskę o matki spodziewające się dziecka i o życie od chwili poczęcia. Usilnie upominał się o pełną ochronę prawną życia dzieci nienarodzonych. W jednym z kazań mówił: „Życie dziecka zaczyna się pod sercem matki. Zadaniem Kościoła jest nie tylko teoretyczne głoszenie świętości życia, prawa do życia nienarodzonych, lecz także praktyczna obrona tego prawa [1]. W tych sprawach był jednoznaczny. Nie uznawał kompromisu.

Głośno upominał się o uczciwość i prawdę w życiu społecznym i publicznym. Najgłośniej w swych słynnych kazaniach podczas Mszy za Ojczyznę, jakie sprawował w Warszawie w ostatnie niedziele miesiąca, od lutego 1982 roku do września 1984 roku. Sam też był świadkiem dobra i prawdy w trudnych warunkach społecznych i politycznych. Mówił: - Chrześcijaninowi nie może wystarczyć jedynie potępienie zła, kłamstwa, nikczemności, przemocy, nienawiści, zniewolenia; on sam musi być autentycznym świadkiem, rzecznikiem i obrońcą sprawiedliwości, dobra, prawdy, wolności i miłości [2]. Podpowiadał, jak oddalać ze swego serca nienawiść – także wobec przeciwników politycznych, jak zło dobrem zwyciężać.

Dla niego miłość do Ojczyzny była naturalną konsekwencją wiary. W kazaniach powtarzał za Janem Pawłem II, że Ojczyzna jest matką i miłość do niej wypływa z czwartego przykazania Dekalogu [3]. Warto o tym pamiętać, gdy dziś dochodzi do prób eliminowania z życia publicznego idei umiłowania Ojczyzny, patriotyzmu, wartości narodowych.

Jak testament brzmią ostatnie jego publicznie wypowiedziane słowa: - Módlmy się, abyśmy byli wolni od lęku, zastraszenia, ale przede wszystkim od rządzy odwetu i przemocy” (Bydgoszcz, 19 października 1984) [4]. Uczył wewnętrznej wolności, jaką można osiągnąć w najtrudniejszych warunkach życia. Uczył chrześcijańskiej postawy w walce z wszelkimi patologiami. Uczył – jeszcze raz powtórzmy – aby zło dobrem zwyciężać[5]. Sam realizował zasadę, którą wyrażał następująco: Walczę z przejawami zła, a nie z człowiekiem czyniącym zło.

Jako kapłan dbał także o to, jak sam stwierdził tuż po przyjęciu święceń, żeby się nie skleszyć, czyli nie stać się księdzem zamkniętym na plebanii i będącym z daleka od ludzi[6]. Był oddanym kapłanem, kochającym ludzi. Potrafił być księdzem dla wszystkich, także dla pogubionych, wątpiących, dalekich od wiary. Podtrzymywał ich na duchu, pomagał materialnie (zwłaszcza w stanie wojennym), wskazywał nadzieję.

To prawda, że śmierć ks. Popiełuszki 19 października 1984 roku stanowi klasyczny przypadek męczeństwa wypracowanego w pierwszych wiekach chrześcijaństwa, poniesionego za wiarę, w obliczu nienawiści do wiary, ale należy także pamiętać, że męczeństwo oznacza poniesienie śmierci zadanej nie tylko z powodu samej wiary w Chrystusa, ale także z powodu wszelkich wartości, jakie są z wiarą związane i z niej wypływają, takich jak miłość, prawda, wolność, obrona uciśnionych itd. [7]. Tym wartościom ks. Popiełuszko był wierny podczas dwunastu lat swojej pracy kapłańskiej i za te wartości oddał życie. Przypominał o tym podczas beatyfikacji abp Angelo Amato, który swą homilię podsumował słowami: - Takie jest przesłanie, które nasz błogosławiony męczennik przekazuje nam właśnie dzisiaj: chrześcijanin jest świadkiem dobra i prawdy [8]. I w tym można go dziś naśladować.

Błogosławiony Jerzy, męczenniku, módl się za nami!

Bp Marian Florczyk
Przewodniczący Rady ds. Społecznych
oraz członkowie Rady

[1] J. Popiełuszko, Kazania 1982-1984, Warszawa 1998.
[2] Tamże.
[3] Jan Paweł II, Pamięć i tożsamość. Rozmowy na przełomie tysiącleci, Kraków 2005.
[4] Jerzy Popiełuszko, Rozważania różańcowe 19.10.1984, w: Zapiski, listy i wywiady ks. Jerzego Popiełuszki 1967-1984, oprac. o. G. Bartoszewski, Warszawa 2009.
[5] 1 Kor 6, 20.
[6] Milena Kindziuk, Popiełuszko. Biografia, Kraków 2018.
[7] Ks. Józef Naumowicz, Ks. Jerzy Popiełuszko – klasyczny męczennik, w: Śmierć bł. ks. Jerzego Popiełuszki z perspektywy 30 lat, Warszawa 2016.
[8] Homilia prefekta Kongregacji Spraw Kanonizacyjnych, abp Angelo Amato, podczas beatyfikacji ks. Jerzego Popiełuszki 6.06.2010, https://opoka.org.pl/biblioteka/W/WR/inne/amato_beatyfikacja-06062010

Źródło: KEP/ Rada ds. Społecznych – 7 czerwca 2024 r.

Про Блаженного пишуть: 

Особливу роль у боротьбі з комунізмом у Польщі в повоєнні роки відіграла Католицька церква. Духовенство було опорою опозиції, проголошуючи правду ставало надією мільйонів поляків, потішало страждаючих. Біля найважливіших і найвидатніших постатей цього періоду – Папи поляка Св. Йоана Павла II та Примаса Польщі Бл. кард. Стефана Вишинського – стоїть мученик, капелан „Солідарності” Бл. о. Єжи Попелушко.

Під час Богослужінь у намірах Батьківщини, він говорив про політично-суспільну ситуацію в Польщі, чим заслужив щиру ненависть комуністичної влади. Його закатували співробітники Служби безпеки. У боротьбі зі злом він заплатив найвищу ціну. У 2022 році минає 75 років з дня народження Бл. о. Єжи Попелушка. Представляємо його життєпис.

Дитинство, військова служба та навчання в семінарії

О. Єжи Попелушко, насправді Альфонс Попелушко, народився 14 вересня 1947 у селі Окопи недалеко Суховолі. Там провів дитинство. Його батьки, Маріанна й Владислав, мали невеликий маєток і вели господарство. Атмосфера глибокого релігійного життя у родинному домі сформували в ньому риси сильної духовності, які з плином часу довели його до глибокої зрілої віри та надзвичайного душпастирського служіння. З родинного дому він виніс переконання, що Бог і Божі справи є найважливішими цінностями в житті, яких не можуть затьмарити ані перевищити жодні інші.

У 1954 році розпочав навчання в початковій школі в Суховолі. Чотири роки по цьому став міністрантом у місцевому парафіяльному костелі. Там також продовжував навчання в загальноосвітньому ліцеї. Після отримання свідоцтва зрілості в 1965 році вступив до Метрополітальної духовної семінарії Св. Йоана Хрестителя в Варшаві.

Майбутній священик Єжи Попелушко в першому ряді, третій справа (Фото: Архів IPN)

Під час навчання в семінарії у 1966-1968 роках відбув примусову військову службу в спеціальному військовому підрозділі для клериків у Бартошицах. В армії його переслідували та дошкуляли командувачі. Однак він відзначився великою відвагою та витривалістю в збереженні своїх переконань й релігійних постав. Перебування в підрозділі дуже нашкодило його здоров’ю. Невдовзі після повернення до семінарії мусив пройти тривале лікування в лікарні. 28 травня 1972 року в катедрі Св. Йоана Хрестителя в Варшаві прийняв священничі свячення з рук кард. Стефана Вишинського.

Душпастирське служіння о. Єжи Попелушка та Богослужіння в намірах Батьківщини

Після священничих свячень виконував душпастирське служіння як вікарій в підваршавських парафіях у Зомбках та Аніні, а пізніше в варшавській парафії Дитятка Ісус. У 1979-1980 роках вів катехези для студентів медицини в університетському костелі Св. Анни. У цей час був також призначений дієцезіальним душпастирем медичних працівників. З огляду на стан здоров’я в 1980 році його перевели як резидента до парафії Св. Станіслава Костки на варшавському Жолібожу.

З моменту серпневих страйків на Гуті Варшава та після повстання „Солідарності” о. Єжи Попелушко став її духовним лідером, натомість варшавські гутники назвали його своїм капеланом. Він зв’язався з душпастирством робітничого світу, розуміючи його як виклик для церкви того часу та надзвичайний шанс євангелізації робітничих середовищ, які до того часу піддавались масовій атеїзації.

Головні зусилля капелан „Солідарності” вклав у підготовку та проведення в костелі Св. Станіслава Костки Богослужінь у намірах Батьківщини і тих, хто за неї терпить. На них прибували делегації „Солідарності” з цілої країни. Друзі називали о. Єжи Попелушка „малим папою”. У проповідях він закликав „зло перемагати добром”. Базуючись на суспільних енцикліках і навчаннях Йоана Павла II та кард. Стефана Вишинського, він говорив про актуальні теми релігійної та моральної віднови, які поєднувалися з суспільними та політичними питаннями. Говорив також про болісні проблеми топтання владою елементарних прав людини, людської гідності, ламання совісті та методичного зіпсуття, яким піддавалось суспільство політичною системою та владою.

Отець Єжи Попелушко відправляє Святу Месу в першу річницю страйку в Гуті Варшавській, серпень 1981 р. (Фото: Архів IPN)

У цей час він також встановлював численні контакти з діячами опозиції. У його квартирі зустрічалися люди з різних середовищ, зокрема робітники, інтелігенція, митці. Він відвідував членів „Солідарності” в Гуті, їздив з ними до Ґданська, де зустрічалися з Лехом Валенсою. Товаришував їм також у приватних оказіях, справляв вінчання, охрещував і хоронив.

Після введення воєнного стану 13 грудня 1981 року його систематично переслідувала Служба безпеки та Громадянська міліція. Попри це організовував допомогу для інтернованих і їх родин, підтримував різноманітні суспільні ініціативи, допомагав діставати ліки з Заходу. У підземеллях костелу Св. Станіслава Костки збиралися продукти та ліки. Він також брав участь у судових процесах арештованих за протистояння закону воєнного стану. Підтримував політичних в’язнів. Записав кілька слухань, приносячи на судову залу магнітофон, схований під сутаною. Матеріал, який тоді повстав транслювався в Радіо „Вільна Європа”.

Комуністична влада в боротьбі проти о. Єжи Попелушка

Комуністичну владу дратувала зростаюча популярність Богослужінь за Батьківщину та авторитет о. Єжи Попелушка. Вони почали все більше тиснути на Єпископат, щоб перенести його на іншу парафію та унеможливити відправлення Богослужінь, які „перетворюються в політичні маніфести, спричиняючи загрозу ладу, безпеці та порядку в Столиці”.

30 серпня 1983 року капелана „Солідарності” затримала міліція на шляху до Ґдині, де мав виголосити проповідь. Прокуратура відкрила проти нього слідство у справі „зловживання свободою совісті та віросповідання на шкоду Польській Народній Республіці”. За о. Єжи Попелушком протягом двох років перед викраденням та вбивством слідкувала Служба безпеки. Йому встановили прослуховування, пробували теж спричинити аварію.

Отець Єжи Попелушко в костелі Св. Станіслава Костки на Жолібожі. Варшава, 31 жовтня 1982 р. (Фото: В. Кринський / PAP)

Коли спроби залякувань підвели, вирішено взятись за радикальніші методи. 13 жовтня 1984 року мав місце перший замах на о. Єжи Попелушка, який повертався машиною з Ґданська до Варшави. В околицях Ольштинка співробітники Міністерства внутрішніх справ, його майбутні вбивці, планували спричинити аварію, кидаючи камнем у передню шибу машини, що їхала.

О. Єжи Попелушка викрали три офіцери Служби безпеки з IV Департаменту МВС, який займався боротьбою з Католицькою церквою. 19 жовтня 1984 на трасі Торунь-Бидґощ вони затримали машину, якою їхав о. Єжи Попелушко та його водій Вальдемар Хростовський. Водієві співробітники СБ вділи наручники та запхали кляп у рот. Священника, який не хотів сідати в машину, злочинці б’ючи позбавили свідомості та кинули в багажник. Вальдемару Хростовському вдалося вискочити з машини під час їзди.

Коли офіцери затримались й відкрили багажник, о. Єжи Попелушко почав тікати. Однак після кількох ударів палицею втратив притомність. Його знову помістили в багажник. Під час подальшої їзди викрадачі, боячись блокади доріг, вирішили його вбити. Прив’язали до його ніг мішок каміння, рот заклеїли пластиром, а пізніше кинули його до Віслинської затоки біля Влоцлавка.

Похоронні урочистості та беатифікаційний процес о. Єжи Попелушка

30 жовтня 1984 року в телепрограмі повідомили про виловлення з Вісли під Влоцлавком тіла о. Єжи Попелушка. Останки були настільки знищені, що родина зідентифікувала їх тільки на основі особливих прикмет. До ніг священника був прив’язаний 11-кілограмовий мішок з камінням. О. Єжи Попелушка поховано при костелі Св. Станіслава Костки.

Похорон отця Єжи Попелушко (Фото: Відео-сервіс PAP)

Похорон, який відбувся 3 листопада 1984 став справжнім скорботним релігійно-політичним маніфестом, адже в ньому взяло участь близько 800 тисяч вірян та близько тисячі священників. Похоронну службу відправив примас Юзеф Глемп. З дня похорону о. Єжи Попелушка його могила стала місцем паломництв і молитви. Слава святості й мучеництва поширилася не тільки в Польщі, а й в цілому світі. Біля гробу о. Єжи Попелушка молився Йоан Павло II та пізніший папа Бенедикт XVI.

У 1997 році розпочався беатифікаційний процес капелана „Солідарності”. 12 років після цього папа Бенедикт XVI поклав підпис на декреті про мучеництво о. Єжи Попелушка, що було рівнозначним з прийняттям рішення про винесення його на вівтар. 6 червня 2010 року на площі Юзефа Пілсудського в Варшаві відправлено урочисте беатифікаційне Богослужіння.

Опрацював Артур Ліперт

https://ckpide.eu/ua/aktualnosci/wydarzenia/5218-zlo-peremahav-dobrom-blazhennyi-otets-yezhy-popelushko

Єжи Попелушко (* 14 вересня 1947 — † 19 жовтня 1984) — священик варшавської церкви св. Станіслава Костки

Життя і діяльність

Незабаром після виникнення профспілкового союзу «Солідарність», Єжи Попелушко, священослужитель польської католицької церкви, відгукнувся на прохання членів стати капеланом тієї ж незалежної організації. Таємна поліція комуністичної Польщі старалася всіма можливими методами його відлякати від такого наміру; проте отець Попелушко являвся незламним у своєму служінні люду Божому.

Вбивство

19 жовтня 1984 року польська таємна поліція його заарештувала, а 30 жовтня того ж року замордоване тіло отця Попелюшка знайдено на березі Вісли біля села Тама: його викинула на берег річка.

Під тиском міжнародної спільноти комуністичні польські власті покарали безпосередніх виконавців цього злочину, але замовники зилишилися «невідомими». Зараз триває беатифікаційний процес.

16 жовтня 2009 р. церква в Польщі урочисто зустріла 25 роковини мученицької смерті Слуги Божого отця Єжи Попелушка. 16 і 17 жовтня у польському місті Торуні тривала конференція «25 роковини смерті отця Єжи Попелушка. Церква в тоталітарному супільстві: гітлерівському та сталінському».

https://timenote.info/lv/Jerzijs-Popielusko?dlang=ua

ОПРАЦЮВАННЯ ТА ЧАСТКОВИЙ ПЕРЕКЛАД  власні