Позаматкова вагітність: Чи є операція гріхом?

З самого моменту зачаття ембріон є людиною. Тому до нього слід ставитися так само, як до будь-якої людині. Всі люди мають рівну гідність, їх життя має однакову цінність, про кого б не йшлося: про дитину - народжену або ще не народжену, - про глибокого старця, про людину в будь-якому віці, яка близька до смерті.

Навіть якщо ембріон, що розвивається під час позаматкової вагітності, приречений, його життя так само цінне, як і життя приреченого дорослого. Деякі вчені говорять про перспективу такого медичного втручання, яке дозволить переміщати ембріон в місце його природного розвитку. Ця технологія поки що тільки вивчається.

 ПИТАННЯ: Чи є аборт (операція) при позаматкової вагітності гріхом?

ВІДПОВІДЬ: Відповідь на це непросте питання почнемо з того, що церковне учительство в офіційних документах ще не висловилося з цієї конкретної теми. Разом з тим учительство Церкви пропонує всі необхідні елементи для того, щоб можна було дати моральну оцінку в цій делікатній галузі біоетики.

При позаматкової вагітності часто відбувається природна смерть ембріона. В інших же випадках єдино допустимим з точки зору моральності може бути операція, яка не представляє собою цілеспрямованого аборту, тобто штучного переривання вагітності. Аборт не може вважатися допустимим ні за яких обставин.

 

Та ситуація, коли смерть ембріона настає в результаті медичного втручання для порятунку життя жінки, тобто відбувається ненавмисно, не є штучним абортом. Це - наслідок лікарських дій, метою яких ні в якому разі не повинно бути знищення  життя, що зародилося. Зрозуміло, в число дій, які називаються терапевтичними, в жодному разі не входить  прямий аборт, який часто практикується, тобто вбивство зачатої дитини з метою порятунку життя матері.

 

Терапевтичними ж можна вважати такі дії, як, наприклад, розрізання, видалення маткової труби або інші заходи, спрямовані на зупинку кровотечі, яка загрожує життю  жінки. У даних ситуаціях смерть ембріона є передбачуваним наслідком, а не метою. Цей вторинний наслідок втручання неминучий, але не навмисний, а саме втручання не тільки допустиме, але необхідне і невідкладне.

Сьогодні лікарі вдаються і до іншої практики: до прямого аборту, тобто вилучення ембріону, навіть коли діагностика не показує безпосередньої загрози для життя матері. Цю практику виправдовують тим, що вона зберігає здоров'я жінки, а також маткову трубу, не перешкоджаючи таким чином можливості для жінки стати матір'ю в майбутньому. Однак таке вилучення ембріону (його називають також видавлюванням), а також застосування метотрексату є навмисним вбивством, оскільки засобом для досягнення мети - збереження репродуктивного здоров'я матері - стає знищення, тобто вбивство, ембріону.

Деякі порівнюють цей підхід з «допустимою обороною». Але таке порівняння недоречне, оскільки ембріон не можна вважати агресором.

З самого моменту зачаття ембріон є людиною. Тому до нього слід ставитися так само, як до будь-якої людині. Всі люди мають рівну гідність, їх життя має однакову цінність, про кого б не йшлося: про дитину - народжену або ще не народжену, - про глибокого старця, про людину в будь-якому віці, яка близька до смерті. Навіть якщо ембріон, що розвивається під час позаматкової вагітності, приречений, його життя так само цінне, як і життя приреченого дорослого.

Деякі вчені говорять про перспективу такого медичного втручання, яке дозволить переміщати ембріон в місце його природного розвитку. Ця технологія поки що тільки вивчається.

Зрозуміло, у разі медичного втручання, яке не є навмисним абортом, ні лікарі, ні сама жінка не несуть моральної провини. Але оскільки гріх - це завжди наслідок усвідомленого вибору, можна сказати, що в тих випадках, коли медики вдаються до навмисного аборту,  не поінформувавши про це належним чином жінку або надавши їй неповну і двозначну інформацію, представивши операцію як терапію або як єдиний вибір, - то жінка також не має моральної провини, оскільки погоджується через незнання.

Джерело:
Радіо Ватикан