Deutsch (Deutschland) 
Українська (Україна) 
Русский (Россия) 
Polski (PL) 
English (United Kingdom) 
Година для дитини Наставництво у питаннях-відповідях “. Уявіть, що в Івано-Франківську і Вінниці одночасно зникають всі діти. Це було б якраз близько 100 тисяч дітей – стільки, скільки проживають в Україні у закладах інтернатного типу”, – говорить уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба. Ці діти не вміють готувати їжу, робити покупки й розпоряджатися грошима. Вони зазвичай не знають, ким хочуть стати, а якщо й знають, то поняття не мають, як цього досягти. Вони просто не мають людини, якій могли б довіритися, висловити наболіле або почути пораду.
Більшість з них практично не мають шансів на всиновлення. За даними уповноваженого президента з прав дитини, вихованці інтернатів у 500 разів вірогідніше вчинять самогубство, у 30 разів більше схильні до алкоголізму, у 100 разів частіше отримують судимість, у 45 разів частіше стають безробітними. Започатковано наставництво – новий вид безоплатної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, насамперед підліткам.
Цієї осені наставництво узаконили на державному рівні й планують розповсюдити на всю Україну. 5 жовтня президент підписав зміни до закону про захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, якими наставництво вводиться як офіційна форма допомоги дітям у закладах інституційного догляду. 22 листопада у Києві відбувся присвячений цій темі саміт “Будь зі мною” за участю дружини президента Марини Порошенко, уповноваженого з прав дитини Миколи Кулеби, а також самих наставників.
Що робить наставник? Наставник – це не член сім’ї, не вчитель і не спонсор. Це авторитетний товариш, який може вислухати, дати пораду, зацікавити, бути прикладом. Наставник може навчити підопічного найпростішим побутовим речам: як готувати їжу, прати й прасувати; пояснити, звідки беруться гроші і як правильно планувати бюджет, як обирати товари в магазині; розповісти, куди звертатися для отримання медичної допомоги або інших консультацій; допомогти визначитися з майбутньою професією, підготуватися до вступу до вузу або знайти роботу.
Завоювавши довіру дитини, він може пояснити, як будувати близькі стосунки і створювати сім’ю. Можливо, показати приклад власної сім’ї, адже вихованці інтернатів не бачать здорової моделі сімейних стосунків і не вміють їх створювати. Наставник – це, в першу чергу, друг, який періодично навідується до дитини, яка перебуває в інтернатному закладі, й допомагає їй порадою або навчає чогось. Врешті-решт, наставник – це людина, якій просто не байдужа ця конкретна дитина. Скільки часу і грошей це потребуватиме? Мінімальні зобов’язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року. Однак краще орієнтуватися на довготривале спілкування. Адже “ми відповідаємо за тих, кого приручили”. Часто наставники продовжують спілкуватися й дружити з вихованцями на добровільних засадах і після досягнення ними 18 років. Ніяких матеріальних зобов’язань наставник не має, але за бажанням може брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. Які діти можуть мати наставника? Наставника може мати дитина віком від 7 до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні (згідно зі статистикою, його мають лише 10% вихованців). Насамперед наставництво орієнтовано на дітей середнього і старшого шкільного віку. Чи можна забирати дитину в гості або гуляти з нею в місті? Спочатку наставник відвідує дитину в закладі, де вона утримується. Пізніше, за згодою адміністрації закладу, самої дитини, а також, за наявності, батьків або законних представників, можна забирати дитину за межі закладу в той час, коли не проводиться навчання. На цей час відповідальність за життя і здоров’я дитини несе наставник. Чи є “протипоказання” до наставництва? Іноді мотивація людини, яка хоче взяти участь у проекті, може бути неправильною. Правильна мотивація: “Я хочу допомогти одній дитині і йду в проект заради цієї дитини”. Іноді людина хоче стати наставниками, тому що це тренд. Або вона хоче самореалізуватися й “показати всьому світу, що вона класний волонтер”. Чи не виникає в дітей конфліктів через те, що хтось має наставника, а хтось – ні? Часто діти хваляться один перед одним тим, що в них є наставник, і інші також хочуть мати такого друга. А якщо я не сподобаюся дитині? До цього треба бути готовим. Зазвичай вихованці просять, щоб у них з’явилися наставники і підтримують з ними стосунки довгі роки. Разом з тим, якщо дитина не йде на контакт одразу, це не означає, що їй не потрібен наставник. Є діти, які навіть уявлення не мають про те, що дорослі можуть бути безпечними. Вони бояться знову пережити втрату. Яких наставників найбільше не вистачає? Дуже не вистачає чоловіків-наставників. Є підлітки-хлопці, талановиті, які намагаються розвинутися навіть в тих жахливих умовах неможливості реалізації, в яких вони живуть. І немає поряд чоловіка, який би просто сказав: “Пацан, ходімо, я буду з тобою грати в футбол”. Не треба бути кандидатом наук, не треба бути кимось особливим, просто прийдіть. Якщо людина хоче бути наставником, вона завжди знайде на це час. Тому що одна година вашого часу на тиждень може змінити чиєсь життя назавжди. Якщо хтось має бажання поділитись з дитиною-сиротою часткою свого серця – приєднуйтеся до нас.