Україна: Геня Самборська: «Для християн Біблія – це своєрідна конституція»

– Які основні права людини закладені й гарантовані Конституцією України для нас, християн?

Через 5 років після проголошення незалежності України був ухвалений Основний Закон держави. Під час інаугурації Президент, виголошуючи клятву, кладе руку на Святе Письмо та на Конституцію України. Упреамбулі Конституції йдеться про те, що Верховна Рада прийняла її від імені українського народу, «усвідомлюючи відповідальність перед Богом». Позбулися попередньої ідеологічно-політичної преамбули, яка містила згадки про Жовтневу революцію,Леніна, ідеї наукового комунізму тощо. І хочеться вірити, що вказівка на Бога в тексті Конституції не випадкова. Вона мала би справляти колосальний вплив на правову систему України.

Права людини – поняття багатогранне: людина має свободу, має обов'язки, які фіксують стандарти поведінки, що вважаються обов'язковими, доцільними, корисними для нормальної життєдіяльності суспільства, для стосунків держави й особи. Соціологічні дослідження показують, що більшість українців вважає себе християнами.Святе Письмо – це основа, і в нашій християнській державі Біблію, зокрема 10 заповідей, треба було би вважати частиною конституційного права України. Для християн Біблія – це своєрідна конституція.

– Чи є сьогодні загроза внесення до Конституції України змін, які стосуватимуться наших прав як християн? Які можливі наслідки цих змін?

Коли заговорили про можливість внесення змін до Конституції України, різноманітні деструктивні сили активізувалися: вони використовують усі можливості, аби зруйнувати українські сімейні та духовні традиції, нав'язуючи аморальні погляди. Це свідчить про глибинну кризу – духовності, моралі, свідомості.

Восени 2015 року Уряд затвердив «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року». Цей документ передбачає легалізацію так званого цивільного партнерства для одностатевих пар, всиновлення дітей трансґендерними людьми, впровадження у навчальний і виховний процес тем про одностатеві стосунки як норму сексуальної поведінки, проведення «маршів рівності» та інших видів гомосексуальної пропаганди за державної підтримки, надання права бути донорами крові людям із різними формами ризикованої поведінки. Тоді також було внесено зміни до Кодексу законів про працю. Головна мета цієї ініціативи – впровадити словосполучення «ґендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація» в національне правове поле.

Включення «сексуальної орієнтації» в ряд ознак, дискримінація за якими незаконна, може призвести до того, що гомосексуальність вважатиметься позитивним джерелом людських прав. Така позиція небезпечна , оскільки за гомосексуальністю не закріплено жодного права, тож вона не має готувати собі фундаменту для юридичного визнання. Визнавши її ознакою, дискримінація за якою незаконна, автоматично можна перейти до законного захисту й активної реклами гомосексуальності! Це вже навіть не питання шлюбу чи сім'ї, а питання єства людини. Що таке «сексуальна орієнтація» і де її межа?

– Чи гарантує Конституція України захист сім'ї? Які ризики чатують на інститут сім'ї в умовах інтеграції України у глобалізований світ?

Держава, підкреслює Конституція, має зобов'язання перед інститутом сім'ї щодо її розвитку та захисту. Але складно сьогодні говорити про захист сім'ї. Маємо подвійні стандарти. З одного боку, говорять про підтримку сім'ї, а з іншого – багато речей роблять для її знищення. Згадаймо реорганізацію, а фактично ліквідацію Міністерства у справах сім'ї ще 2010 року. Згідно зі статтею 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Але влада досі не визначилася щодо стратегії розвитку та підтримки сім'ї. На нашу думку, така стратегія мусить базуватися на традиційних для України духовно-моральних християнських цінностях і на традиційному для нашого народу розумінні сім'ї як законного союзу чоловіка та жінки, які народжують і виховують дітей.

Чинна Конституція дає чітке визначення: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка»; натомість у запропонованих змінах містяться такі слова: «Право на шлюб, створення сім'ї гарантується законом». Тобто робоча група планує вилучити слова «чоловік» та «жінка». Це спроба закласти конституційну основу для легалізації одностатевих цивільних партнерств і так званих «шлюбів». Якщо це буде прийнято, то подружжям і сім'єю теоретично можна буде називати будь-яке партнерство.

Вкотре пересвідчуємося, що слова наших можновладців розходяться з ділом. Замість Уповноваженого з питань сім'ї 7 червня 2017 року на засіданні Кабінету Міністрів запроваджено посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики. А ґендер – це ідеологія, яка руйнує сім'ю. Надалі тривають спроби ухвалення антисімейних норм у Верховній Раді України, голосування за ратифікацію Стамбульської Конвенції та прийняття нового Трудового Кодексу. Проти них виступає зокрема Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. Наша боротьба – не для знищення опонента, а для захисту цінностей.Від нас залежить, у якому майбутньому житимуть наші нащадки.

– Дякую за розмову.

Розмовляла Юлія Шушкевич