Канада: паліативна опіка – це не евтаназія

Паліативна опіка – це не самогубство з лікарською допомогою, а форма дбання про хворих, що звертає особливу увагу на потреби й гідність людини аж до природного закінчення життя. На це вказують канадські єпископи, включаючись у дискусію щодо закону про розвиток паліативної допомоги в країні

В епоху легалізації в різних країнах пасивної чи активної евтаназії, серед яких і в Канаді, де вона була схвалена Сенатом у 2016 році, Канадська Єпископська Конференція  оприлюднила заяву щодо громадської консультації з приводу прийняття нового законопроекту про розвиток структур паліативної допомоги.

«Вклад католицької спільноти в охорону здоров’я натхнений християнством, – наголосив єпископ Лайонел Джендрон, що очолює Канадську Єпископську Конференцію. – Християнською поставою є лікування недужих, самовіддане служіння потребуючим, свідчення та захист недоторканої гідності людської особи на кожному етапі її життя».

Церква рішуче виступає проти евтаназії

Незважаючи на легалізацію евтаназії та підтримку суїциду з лікарською допомогою, Церква постійно рішуче чинить опір цій практиці. Єпископи Канади чітко підкреслюють різницю між евтаназією та паліативною опікою, наголошуючи, що практики навмисного припинення життя пацієнта не можуть бути допущені в програми паліативної допомоги, яка повинна враховувати не тільки фізичні, але й емоційні, психологічні та духовні потреби людей на кінцевому етапі їхнього життя. Як вказав єпископ Лайонел Джендрон, така позиція відповідає також визначенню паліативної опіки Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

У заяві, підписаній теж представниками інших конфесій, паліативна допомога визначена як комплексний підхід до вирішення проблем останнього етапу людського життя, поєднуючи знеболення із задоволенням психологічних, емоційних, духовних та соціальних потреб пацієнтів та підтримку тих, хто ними піклується.

Католицький підхід до паліативної опіки зорієнтований на людину, вимагаючи розуміння зцілення, співчуття й любові та враховуючи потреби тіла, розуму й духа, не стаючи на перешкоді природному закінченню людського життя за допомогою нав’язливої, агресивної терапії, яка продовжує непотрібні страждання і не дозволяє невиліковно хворій людині спокійно перейти до вічності.

Єпископська Конференція Канади разом з іншими католицькими медичними організаціями та асоціаціями має на меті опрацювати спеціальні програми, які дозволять підвищити обізнаність у справі паліативної опіки на рівні парафій, а теж посилити надання допомоги членам родини та всім, хто піклується хворими, теж і після смерті пацієнта.