Наука, ґендер і «Майн Кампф». Як учені пожартували з просування ґендеризму

«Через те, що відкритий і щирий діалог на теми ідентичностей — таких, як раса, ґендер і сексуальність (а також наукове вивчення у цій сфері) — зараз майже неможливі, наша мета — розпочати його заново. Ми сподіваємося, що ця праця дасть людям — особливо тим, хто вірить у лібералізм, прогрес, відкрите мислення і соціальну справедливість — нагоду побачити безумство, яке виходить від лівих активістів у науці та на вулицях, і сказати: “Ні, це не для мене. Не виступайте від мого імені”», — сказано у великій статті учених-насмішників.

Математик, філософ і культуролог свідомо писали антинаукові та інколи просто абсурдні статті до авторитетних американських часописів, присвячених ґендерній теорії, вивченню проблем фемінізму та подібним галузям соціальних наук. У підсумку з 20 таких статей часописи без питань прийняли сім, а чотири вже опубліковані. Відмовлено у прийнятті тільки шести статтям, а ще сім авторів попросили доопрацювати.

На думку цих «учених жартівників», статті — серед яких був навіть переписаний у темінах сучасного фемінізму розділ гітлерівської «Майн Кампф» — отримували позитивні відгуки і були друковані насамперед через лівацьку, соціалістичну політичну спрямованість академічних видань. «Щось пішло не так у нашій науці, особливо в деяких галузях гуманітарних наук», — вважають дослідниця й журналістка Хелен Плакровз, доктор математичних наук Джеймс Ліндсей та професор філософії Пітер Боґосян, які «зняли маски» й на цьому тижні розповіли в журналі Areo про те, як вони здійснили свій план.  

Бодібілдинг жиру? Отже, досить відомий часопис «Gender, Place & Culture: A Journal of Feminist Geography» опублікував статтю «Реакції людей на культуру сексуального ґвалту і квір-перформативність у міських парках для собак». У ній автори заявляли, що сцени бісексуального й не завжди добровільного сексу між собаками в парках це наслідок систематичного пригнічування собак людьми.

Спостереження за реакціями людей на сексуальну поведінку собак у міських парках може дати інформацію про те, як відівчити чоловіків від сексуального ґвалту і поганого ставлення до секс-меншин, заявлялося у статті, яка дістала позитивні відгуки ґендерних учених. Ця стаття мала на меті перевірити, чи часопис прийме до друку сміху варті й ненаукові аргументи, якщо вони дають змогу постійно згадувати про «чоловічу токсичність» і гетеронормативність відповідно до певної соціально-політичної програми, пишуть автори-пранкери. Також було прийнято і оприлюднено статтю «А судді хто? Подолання антропометрії та база для бодібілдингу жиру».

В тексті заявлялося, що «тільки гніт культурних норм примушує суспільство розглядати нарощування м’язів як красиве, а нарощування жиру — як некрасиве». Пропонувалося боротися з «фобією жиру», розвивати «бодібілдинг жиру» та активізм у цій царині. Тут ідеєю було подивитися, чи академічне видання прийме статтю, в якій смішними аргументами будуть захищатися ідеї, відкрито небезпечні для здоров’я людей, але які зате відповідають певним соціально-політичним поглядам про бодіпозитивність. Автори навіть написали статтю про свою власну діяльність із погляду своїх майбутніх критиків.

Так, у відомому академічному виданні «Hypatia: A Journal of Feminist Philosophy» прийняли до друку статтю «Коли з вас сміються: феміністичний погляд на те, як позиціональність впливає на сатиру». Автори заявили, що неетичними є академічні розіграші або інші форми сатиричної чи іронічної критики вчених, які працюють із темами соціальної справедливості. Будь-яка така критика будується на бажанні жартівників приховати свої привілеї та продовжувати пригнічення жінок, расових або сексуальних меншин, зазначалося у статті. Цим матеріалом планувалося перевірити, чи часопис прийме міркування, яке скероване на обмеження свободи слова у майбутньому. Ще один науковий часопис, присвячений ґендерним дослідженням, «Affilia», прийняв статтю «Наша боротьба — це моя боротьба. Солідарний фемінізм як інтерсекціональна відповідь неоліберальному емінізму та фемінізму за вибором».

У статті була переписана з використанням ґендерної термінології частина 12 розділу 1 тому «Моєї боротьби» Адольфа Гітлера. Стаття отримала позитивні відгуки  від провідних фахівців ґендеризму.   В кожному жарті… Став відомим коментар редактора одного з видань, яке прийняло роботу пранкерів за справжню науку. «Я дуже розчарована тим, що дві статті, недавно скеровані до часопису Hypatia, — фейки.

Редакція часопису обумовлює своє рішення подвійним анонімним науковим рецензуванням… Рецензенти вкладають чимало часу й сил у написання рецензій, і те, що ці люди відправили фейкові матеріали, порушує багато етичних і академічних норм», — написала редактор «Hypatia» Енн Джері. Учені-жартівники відзначають, що їхньою метою було показати актуальні проблеми певних сфер сучасної гуманітаристики. «Ми зробили це, щоб викрити політичну корупцію, яка опанувала науку», — каже Джеймс Ліндсей у відео, в якому він зі своїми однодумцями розповідає про цей розіграш. «Через те, що відкритий і щирий діалог на теми ідентичностей — таких, як раса, ґендер і сексуальність (а також наукове вивчення у цій сфері) — зараз майже неможливі, наша мета — розпочати його заново.

Ми сподіваємося, що ця праця дасть людям — особливо тим, хто вірить у лібералізм, прогрес, відкрите мислення і соціальну справедливість — нагоду побачити безумство, яке виходить від лівих активістів у науці та на вулицях, і сказати: “Ні, це не для мене. Не виступайте від мого імені”», — сказано у великій статті учених-насмішників. «Не стану приховувати, ми добряче повеселилися, коли працювали над цим проектом. Однак, повірте нам, ми маємо справу з серйозною проблемою», — каже Джеймс Ліндсей.

Переклад CREDO за: Олександр Ґелоґаєв, belsat.eu

Джерело: CREDO: http://credo.pro/2018/10/221023