Програма протидії абортам в Україні Української Греко-Католицької Церкви

Кожна людська особа є створіння Божим і ввірена материнській турботі Церкви. Під цим оглядом, будь-яка загроза гідності і життю людини глибоко ранить Церкву і спонукає Її до особливого свідчення Євангелія життя цілому світу.*

Велике занепокоєння викликає ситуація в Україні, зокрема, зміни у світогляді людей, які часто стають причинами знечулення сумління, а відтак впроваджують до різного роду моральних криз, що проявляються у різних ділянках життєдіяльності людини.

Це яскраво видно на прикладі відношення до цінності людського життя від моменту зачаття аж до природного кінця і морального здоров’я суспільства.

Сьогодні, коли сучасна людина відчуває різного роду тривоги та неспокої, пов’язані зі станом справ у різних ділянках її життєдіяльності, Церква пропонує альтернативу — життя з подостатком (пор.: Йо 10, 10) та повнотою радості (пор.: 1 Йо 1, 14), в центрі якого лежить внутрішнє преображення людини

. Наслідком цього преображення завжди є преображення суспільства та творення нової культури, яка пронизує усі ділянки людської життєдіяльності.

Пропонуючи програму протидії абортам в Україні, ми пропонуємо це як один з важливих елементів на шляху до цього преображення — визволення людини від гріха і зла та усього, що її поневолює. Програма протидії абортам в Україні напрямлена на зміни як на особистісному рівні, так і на рівні церковної спільноти та цілого суспільства, кінцевою метою яких є розбудова нової культури життя, яка викорінить практику абортів в Україні.

Згадані у програмі заходи мають на меті окреслити найбільш важливі напрямки праці, а відтак вітаються й інші ініціативи, спрямовані на захист життя від моменту зачаття і до його природного кінця.

І. Молитовне служіння життю

Будучи свідомою ролі і сили молитви, Церква звертає увагу на молитовне служіння життю. Це запорука успіху діяльності у цій ділянці. З іншого боку, неустанна молитва за прийняття життя як Божого дару та його захисту відіграє особливу виховну роль у формуванні світогляду віруючих і є доброю нагодою засвідчити суспільству про цінність людського життя вже від моменту зачаття.

Для плекання молитовного служіння життю слід запровадити наступні практики:

1. День подяки за дар життя (7 квітня — Свято Благовіщення, або в неділю перед Святом Благовіщення). У цей день проводити різні молитовні заходи, зокрема, у катедральних та парохіяльних храмах, де буде служитись Свята Літургія з наміренням подяки за дар життя кожної людини та проханням про збереження життя ненароджених дітей України. Метою цих молитовних заходів — має стати глибше усвідомлення цінності дару життя кожній людині, належної пошани до нього та молитви за життя дітей, що перебувають в лоні матерів.
2. День пам’яті абортованих дітей (Відзначається у другу суботу Великого посту). Цей день стане днем спільної молитви у храмах та вшанування втрачених через аборти дітей, днем прощення та примиренням. Також, він послужить нагодою привернути увагу людей та суспільства до тривалого геноциду ненароджених, який має місце в Україні.
3. Єктенія за збереження життя (зі згадкою про здоров’я матерів та щасливу вагітність). Впровадити літургічну практику у визначені дні тижня (або місяця) додавати у єктеніях прохання «за дітей, у лонах матерів» та «збереження життя ненароджених дітей». Таким літургічним днем може бути кожна середа.

Разом з цим, заохочуємо плекати молитовні практики, як приватні, так і у спільнотах, особливо на парафіях, формувати різні молитовні групи, щоб якомога більше людей долучались до молитовного служіння життю, а відтак брали активну участь у протидії абортам в Україні.

ІІ. Інформаційно-просвітницька діяльність

Метою інформаційно-просвітницькою діяльності — поширення серед віруючих та у суспільстві інформації про цінність та недоторканість людського життя від моменту зачаття аж до його природного кінця, а відтак відновлення ієрархії цінностей, зміни світогляду та преображення різних ділянок життєдіяльності людини.

Інформаційно-просвітницька діяльність у ділянці «За життя» має вестись як окремо, так і має бути обов’язково включена у програми статевого виховання, катехизації, передподружньої підготовки, підготовки семінаристів та студентів католицьких навчальних інституцій.

У рамках інформаційно-просвітницької діяльності передбачається проведення наступних заходів:

1. Заходи для духовенства та інститутів богопосвяченого життя. У всіх єпархіях та екзархатах подбати про проведення інформаційно-просвітницьких заходів для духовенства та інститутів богопосвяченого життя. Метою цих заходів — висвітлити морально-етичні та інші питання, важливі для належного підходу до проблематики абортів у душпастирській праці. Іншою метою цих заходів — представлення ресурсної бази та можливостей, які можна використовувати у пасторальній праці.
2. Заходи на парафіяльному рівні. Доручити усім парохам Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ подбати щонайменше раз на рік про проведення просвітницьких заходів на тематику «За життя» на парафіях. Метою цих заходів — ознайомити віруючих з морально-етичною оцінкою практики абортів та представити позицію Церкви щодо захисту життя від моменту зачаття аж до його природного кінця. Іншою метою — ознайомити віруючих з іншими темами, пов’язаними з проблематикою абортів та їх наслідків, а відтак подати альтернативні підходи до вирішення проблем.
3. Проповіді та повчання. Рекомендувати душпастирям використовувати кожну нагоду для проповіді та повчання задля висвітлення пастві науки Церкви щодо захисту життя людини від моменту зачаття і до природного кінця, а також осуду практики абортів. Такими нагодами для проповіді і повчання особливо мають стати День подяки за дар життя, День пам’яті абортованих дітей, праця з молоддю, передподружні науки, та ін. Також, слід активно заохочувати віруючих, особливо медичних працівників, до активного свідчення як своєму оточенню, так і суспільству про моральне зло аборту та необхідність захисту життя від моменту зачаття аж до його природного кінця.
4. Заходи у освітніх та суспільних закладах. Слід вести спрямовану інформаційно-просвітницьку діяльність у середніх та вищих навчальних закладах, висвітлюючи питання гідності людини від моменту зачаття і до природного кінця, питання людської статевості та життя у чистоті. При католицьких освітніх установах організовувати просвітницькі заходи, які мають висвітлювати морально-етичні аспекти, що стосуються проблематики абортів та захисту життя ненароджених.
5. Заходи у закладах охорони здоров’я. Особливу увагу необхідно приділяти праці у закладах охорони здоров’я, яка може мати різні форми, проте напрямлених на оновлення медичної сфери та перетворення її на справжню службу життя. Важливим напрямком праці у цій ділянці посідає організація лекцій, тематичних зустрічей, семінарів, конференцій та програм з біоетики для студентів медичних навчальних закладів, медичного персоналу, різних лікарських асоціацій та товариств. Іншим, не менш важливим напрямком, є присутність інформації, а при нагоді консультантів з ділянки «За життя» у закладах охорони здоров’я, зокрема у пологових будинках, гінекологічних відділеннях, тощо.
6. Пропаганда природного планування сім’ї та осуд практики вжитку контрацептивів. Необхідно доносити віруючим та суспільству інформацію про абортивну дію певних видів контрацептивів і поборювати контрацептивну ментальність, яка є одним з чинників поширення абортів. Натомість, розгорнути активну пропаганду та навчання практиці природного планування сім’ї як належної відповіді на обов’язок відповідального батьківства.
7. Співпраця з мас-медія. Слід плекати ініціативи щодо співпраці організацій, які працюють у ділянці «За життя» з різними релігійними та суспільними мас-медія щодо висвітлення проблематики абортів в Україні, а відтак піднімати у суспільстві питання захисту життя ненароджених дітей.

IІІ. Діла милосердя

У діяльності щодо запобігання абортам та подоланню їх наслідків важливе місце посідає надання практичної допомоги, від духовно-психологічної до соціально-матеріальної. Ця діяльність напрямлена на допомогу вагітним жінкам, їх родинам, близьким, а також особам, які вчинили аборт чи проживають у родині, де його було вчинено.

Для надання цієї допомоги слід подбати про наступні заходи:

1. Консультаційні осередки. У кожній єпархії, а в перспективі у деканатах, а також у відпустових місцях, подбати про створення порадень та телефонів довіри. Порадні та телефони довіри надаватимуть консультацію, розраду та підтримку вагітним жінкам, які переживають кризу, їх родичам та близьким, щоб прийняти неочікувану вагітність, усвідомити гідність покликання до материнства, побачити альтернативні вирішення проблем. Для ефективної праці у цих пораднях слід залучати душпастирів, психологів, юристів, соціальних працівників, а також лікарів жіночих консультацій. В міру можливостей, намагатись відкривати порадні для вагітних у медичних закладах, зокрема, де є жіночі консультації, у пологових та гінекологічних відділеннях. 
2. Реабілітація осіб з пост-абортним синдромом. У кожній єпархії, а в перспективі у деканатах, подбати про осередки, де особи з пост-абортним синдромом можуть отримати фахову допомогу у подоланні наслідків аборту. Ці осередки надаватимуть допомогу на шляху примирення із собою та ближнім, щоб вповні прийняти Боже прощення. У подальшому, для осіб, які пройшли реабілітацію можна створювати на парафіяльному рівні групи взаємодопомоги та взаємопідтримки, щоб через періодичні зібрання, спільну молитву надавати допомогу особам, які переживають подібні труднощі. Заохочується парохів до духовного проводу цими групами і підтримки їхньої діяльності.
3. Доброчинні акції. Особливу роль у підтримці осіб, що переживають кризи, відіграє спільнота, яка через різні знаки виявляє свою солідарність та небайдужість до тих, що потребують допомоги. З цією метою слід плекати при єпархіальних центрах, консультаційних осередках, парафіях доброчинні збірки одягу, речей, продуктів, коштів для допомоги потребуючим. Разом зі збірками, слід заохочувати і підтримувати працю волонтерів, зокрема, на парафіяльному рівні.

IV. Інші напрямки праці

Існують й інші напрямки праці у ділянці «За життя», яким необхідно також приділяти належну увагу.

• Вишкіл кадрів для праці у ділянці «За життя». Для ефективної праці у ділянці «За життя», необхідна підготовка відповідних фахівців, а отже організація належного вишколу. Зокрема, слід подбати про:
   
  1. вишкіл духовенства, семінаристів та членів інститутів богопосвяченого життя;
  2. вишкіл волонтерів для праці у ділянці «За життя»;
  3. спеціалізовані вишколи (для праці у телефонах довіри, праці подоланням наслідків пост-абортального синдрому, біоетики, природного планування сім’ї, тощо);
  4. вишколи для медичних працівників та юристів;
  5. вишколи для вчителів християнської етики та інших педагогів.

Необхідно, щоб кожна єпархія, зважаючи на свої можливості, випрацювала власну стратегію вишколу кадрів, залучаючи до цього як власні ресурси, так і ресурси та досвід інших єпархій. Важливим у цьому питанні є плекання тісної міжєпархіальної співпраці та взаємодопомоги, підтримуючи дух спільної справи.

• Зміна про-абортної політики в Україні. Важливим чинником протидії абортам в Україні є вплив на державну політику, зокрема через врегулювання цього питання на законодавчому рівні. Іншим важливим напрямком праці — моніторинг та аналіз офіційних освітніх та навчальних програм, підручників та різних заходів, на яких формується світогляд і виховання нового покоління.З цією метою слід залучати юристів та інших фахівців, які допоможуть Церкві приготувати відповідні звернення та пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство України та впливати на державну політику у питанні пошани гідності кожної людини, захисту її життя від моменту зачаття аж до природного кінця.
• Плекання співпраці. Необхідно плекати співпрацю з державними, громадськими та релігійними організаціями, які прагнуть утвердити в українському суспільстві нову культуру життя та виступають за пошану гідності людини, захисту її життя від моменту зачаття аж до природного кінця. З цією метою слід плекати ініціативи та приймати активну участь у різних заходах, покликаних, зокрема, на зміну ситуації довкола абортів в Україні.

Реалізація основних напрямків праці

Для втілення основних напрямків діяльності, визначених у цій програмі, пропонується створити спеціальну Координаційну раду УГКЦ з протидії абортам в Україні. До складу Ради увійдуть відповідні Комісії УГКЦ та інші представники, які виявлять готовність співпрацювати і втілювати вищезгадані заходи.

До основних завдань Ради буде належати:

1. визначення відповідальних за реалізацію окремих напрямків програми;
2. визначення представника Ради, який буде звітувати перед Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ.
3. узгодження і координація спільних дій;
4. розгляд і визначення основних заходів, які будуть реалізовуватись по окремих напрямках;
5. обговорення різних актуальних питань та інформування Синоду Єпископів.

Як вже було згадано, цією програмою не вичерпуються усі заходи, які можна реалізовувати у рамках діяльності протидії абортам в Україні, але подано найбільш важливі ділянки праці. Координаційна рада УГКЦ з протидії абортам в Україні буде відкрита й на інші ініціативи, спрямовані на захист життя від моменту зачаття і до його природного кінця.

* Пор.: Evangelium Vitae, 3.