«Ґендеру» не існує

«Вони такими народилися.» — Нові дослідження найвідоміших учених у галузі людської статевості спростовують міф ЛГБТ. «New Atlantis», науковий журнал, що висвітлює технологічні та соціальні питання, нещодавно опублікував дуже цікаву доповідь. Дослідження на 143 сторінках називається «Сексуальність і гендер.

 

Відкриття з біологічних, психологічних та соціальних наук» («Sexuality and Gender. Findings from the Biological, Psychological, and Social Sciences»).

Під звітом, який проаналізував понад 200 наукових робіт із питань статі від 1950 року до сьогоднішнього дня, підписалися найвідоміші вчені в галузі психіатрії та біостатистики: професор Лоуренс С. Меєр, учений, фахівець у галузі біостатистики, факультету психіатрії медичної школи університету Джона Гопкінса, а також д‑р Пол Р. МакГ’ю, професор психіатрії та поведінкових наук із медичної школи університету Джона Гопкінса, який також є керівником відділу психіатрії в лікарні Гопкінса.Вчені у своїй широкій доповіді показали, як твердження «я таким народився» перекладається на дійсність (виглядає в реальності)

 

.А реальність така, що ствердження ЛГБТ «такими народилися» не має жодного наукового підґрунтя.

 

Так само немає жодних наукових доказів того, що існують «чоловіки, замкнені в тілі жінки» та «жінки, замкнені в тілі чоловіка». Те ж саме стосується «культурної статі» (ґендеру), в існуванні якої переконують прихильники гендерної ідеології і яка нібито повинна відрізнятися від біологічної статі: це також не має жодного наукового обґрунтування.

 

Натомість статистика показує щось зовсім інше.Дослідження серед населення США показують, що транссексуали і гомосексуалісти у 2‑3 рази частіше були жертвами сексуальних домагань у дитинстві та інших зловживань такого роду. Крім цих явищ, спостерігалися й інші тривожні симптоми.

 

Гомосексуалісти (та інші особи з кола ЛГБТ) мають підвищений ризик психічних захворювань порівняно з рештою суспільства. У цих осіб у 1,5 рази частіше зустрічаються тривожні розлади, подвоюється ризик розвитку депресії, у 1,5 рази вищий ризик зловживання різними речовинами, що призводять до залежності (алкоголь або наркотики), а також у 2,5 рази вищий ризик самогубства.Зокрема, число самогубств у середовищі ЛГБТ таке високе, що викликає занепокоєння.

 

Дослідження серед населення Сполучених Штатів показують: тільки серед геїв рівень самогубств становить до 41% (у загальній популяції це співвідношення становить менше 5%).Цікаво відзначити, що частота спроб самогубства у трансгендерних людей не зменшується, навіть якщо людина піддалася операції зі зміни статі. У таких осіб уп’ятеро разів частіше трапляються спроби самогубства і в 19 разів частіше, ніж у решти суспільства, це спроба зі смертельними наслідками.

 

У вступі до цієї дослідницької праці один з авторів, проф. Меєр, порушив важливе питання трансгендерності дітей. Він зазначив, що на підставі ретельних статистичних досліджень майже всі діти, які в дитинстві асоціювали себе з іншої статтю, ніж їхня біологічна, у дорослому житті повністю відходять від цього й ідентифікують себе вже тільки з біологічною статтю.

 

Меєр підкреслив, що це дуже важливо, бо зазвичай говорять, що навіть дворічна дитина може бути транссексуальною. «Таке ствердження і приклеювання дитині ярлика “транс” на все життя не має жодного наукового обґрунтування», — пише він. «Це підлість і несправедливість — стверджувати, що як дитина до статевого дозрівання проявляє якусь поведінку, незгідну з її біологічною статтю, то слід її заохочувати до “транс”», — підкреслив він.

 

Дослідження ясно показують, що 80% молодих чоловіків, які мали гомосексуальні схильності в ранньому підлітковому віці, ніколи не повертаються до них у дорослому віці. Це не так, що як хтось мав гомосексуальні контакти, то він пізніше ідентифікуватиме себе як гомосексуаліст.Показово, що лише 0,6% дорослих американців сказали, що вони ототожнюють себе зі статтю, протилежною їхній біологічній статі.

 

Професор Меєр визнав, що його інтерес до психічних проблем, які спостерігаються в осіб ЛГБТ, привів до заглиблення в цю тему. Він відредагував доповідь і додав до неї кілька інших тем. Професор додав, що усвідомлює: в деяких колах ці дослідження можуть вважати «політично некоректними», але підкреслив, що його мета полягала тільки в проведенні виключно наукового аналізу, заснованого на статистиці. «Я підтримую кожне речення у цьому звіті, — зазначив він, — без застережень і упереджень, якщо йдеться про подальші можливі політичні або філософські дискусії».

 

Людвіка Копитовська, Gość Niedzielny
Джерело: CREDO