Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life

Ця стаття є реакцією на статтю Катерини Родак «Заборона контрацепції, абортів і штучного запліднення. Львівським студентам-медикам викладають суперечливий курс з біоетики», опубліковану на ZAXID.NET від 7 травня 2020 р. Найперше автор ставить під сумнів «доцільність викладання предмету біоетики в медичному університеті», що саме по собі викликає принаймні здивування. Вважати недоцільним етичне осмислення медичних втручань у життя людини рівноцінне пропагуванню цинізму у медицині.

Потужний поштовх до розвитку біоетики як науки дав саме Нюрнберзький процес, на якому були засуджені злочини фашистських медиків. Якщо автор вважає, що викладання біоетики недоцільне в медичних закладах, то мусить визнавати недоцільним і цей історичний процес.

Водночас автор статті стверджує, що біоетика «не має однозначного визначення, предмету та функцій». З цим твердженням можна погодитись лише настільки, наскільки воно дійсне у стосунку до кожної іншої науки, зокрема філософської дисципліни. Біоетика – загально визнана у світі окрема галузь науки, що активно розвивається в США та Західній Європі, де її доцільність не ставиться під сумнів. Цитуючи слова журналістки Анни Чабарай, автор висловлює нерозуміння, чому на викладах біоетики у виконанні сестри Діогени Терешкевич звучить переконання про те, що «коренем постабортного синдрому є “порушення Божих заповідей”», адже ж синдром вражає також нехристиянок. Проблема у тім, що автор не свідома того, що Божі Заповіді висловлюють природний закон, а не надприродний.

Заповідь «Не вбивай» є природного порядку і міститься у законодавствах мабуть усіх без винятку країн. Аборт є порушенням Божих заповідей, так само як є порушенням природного порядку та принципу справедливості. Тому це «порушення Божих заповідей» стосується усіх людей, вірять вони, чи ні у Бога, та визнають чи ні Його заповіді. Катерина Родак називає погляди сестри Діогени «доволі радикальними, особливо у питаннях, що стосуються сексуальних стосунків». Так, правдою є те, що християнство радикальне. Було таким від початку і залишиться таким до кінця. Бо, на відміну від широкого загалу суспільства, християнство не вірить у суб’єктивну мораль.

Людина у парадигмі християнства не вважається мірилом добра і зла, адже і добро, і зло існує незалежно від неї чи її уявлень про них. Людина може лише розпізнати, що є добрим, а що злим, але не може змінити природу добра і зла. Твердження про об’єктивність добра і зла натомість сприймається як радикалізм. У такому сенсі, так, погляди сестри Діогени радикальні, бо вона слідує радикальним поглядам Церкви, яка зберігає послух радикальному Учителеві – Ісусові Христові. Усім, хто не згідний з цими радикальними поглядами, натомість не вартує спішити називати себе християнами.

А досвід свідчить, що більшість представників українського суспільства, особливо на заході нашої країни, себе такими називають. Номінально? Номінальне християнство не є християнством взагалі. «На парах студентам розповідають, що аборти «морально неприпустимі», навіть якщо вагітність настала внаслідок зґвалтування чи інцесту», – з осудом пише далі автор, пропонуючи читачам вірити, що вбивство ненародженої дитини стає морально допустимим у трагічних обставинах.

Усі, хто вірить, що аборт морально допустимий, якщо вагітність настала внаслідок зґвалтування чи інцесту, мусить з необхідністю вірити, що будь-яке вбивство допустиме у трагічних обставинах та не має бути морально і законодавчо підсудним. Чомусь ніхто не намагається забезпечити право на самосуд та вбивство дорослої людини-злочинця, зате припустимим вважається вбивати ненароджену і ні в чому невинну людину.

https://zaxid.net/blogi_tag50977