«Дитина на замовлення». А що поганого в сурогатному материнстві? (Інтерв’ю)

Сурогатне материнство — не нове явище, але те, що так мало людей у сучасному суспільстві розуміє чим воно насправді є, які наслідки має для жінок, що погоджуються народити дитину чи стати донором яйцеклітини, а також для дітей, що приходять на світ внаслідок угоди про «купівлю-продаж» послуги сурогатного материнства, викликає велике занепокоєння.

Про темний бік сурогатного материнства, комерціалізацію та відсутність поваги до гідності жінок та дітей, а також про регулювання цих питань на законодавчому рівні CREDO розповідає пані Геня Самборська, голова Всеукраїнського фонду «За гідність людини».

— Є пара, яка не може народити дитину, є жінка, яка може їм у цьому допомогти – всі задоволені. То чому ж сурогатне материнство — це не благо і не альтруїзм?

— Бажання мати дітей – одне з найкращих прагнень людини, але в цьому прагненні присутня помітна доля егоїзму. Є різниця між бажанням мати дитину і правом на дитину. Сурогатне материнство найчастіше має економічне підґрунтя.

З моральної точки зору воно неприйнятне через те, що материнство не сприймається як «дар», а стає комерцією. Тіло жінки, її репродуктивні органи трактуються, як товар, матку «винаймають» на дев’ять місяців.

Європейський Парламент однозначно засудив практику сурогатного материнства, не розрізняючи його «альтруїстичного» та «комерційного» аспектів.

У 2011 р. була прийнята резолюція, в якій було озвучено прохання до держав-членів «визнати серйозну проблему сурогатства, яке являє собою експлуатацію жіночого організму та його репродуктивних органів».

Комерційні наміри можна мати стосовно якогось товару, продукту, наприклад, картоплю посадити, зібрати і продати. Натомість зачинати та виношувати дитину із наміром її продати — це неприпустимо. Але, на жаль, ми є свідками, як в Україні діти стають «товаром», котрий можна замовити, купити, продати, вбити.

Наприклад, заява батьків-замовників про відключення апарату життєзабезпечення дитині, яка народилася з фізичними вадами, як це було у Запоріжжі, тому що «покупець», тобто батьки-замовники, чекали на якісний «товар».

— «Дитина на замовлення» та «жінка-контейнер» — які це буде мати наслідки для них у подальшому житті?

— Сурогатне материнство суперечить гідності жінки, єдності шлюбу та гідності дітонародження. Вагітність відокремлюється від материнства, жінка спрацьовує, як «інкубатор», оскільки в її лоно імплантують генетично чужий ембріон і зобов’язують після народження віддати дитину «замовнику».

Сурогатне материнство травмує жінок — вони визнають, що мають докори сумління, розпач, сльози, звертаються до психолога. Негативним аспектом цієї угоди із купівлі-продажу є дитина, яка не сприймається, як «дар», як «плід лона – нагорода».

Живий ембріон, починаючи від злиття гамет, є реальною й унікальною людиною, а не просто «скупченням клітин». Порушується її право «бути зачатою, виношеною, народженою і вихованою своїми батьками».

Жінка добровільно погоджується позбавити дитину, яку виношує у своєму лоні, дуже важливої стадії її життя – пренатальної. Адже зв’язок «мати-дитина» ще на стадії пренатального життя має фундаментальне значення для формування ідентичності та психічного здоров’я дитини.

Руйнується глибока емоційна та духовна близькість, що встановлюється між матір’ю і немовлям уже під час вагітності.

Одразу після народження проходить важливий етап фізичного розвитку дитини. Розлучення після пологів з матір’ю стає серйозним стресом для новонародженого, а іноді і травмою, яка може залишитися на все життя.

Навіть німкеня, яка приїхала до Києва забирати малюка і дала інтерв’ю, свідчила, що її лякає і тривожить поведінка дитини, тож, мабуть, доведеться звертатися до психолога. Дитина також позбавлена грудного вигодовування.

Всесвітня Організація Охорони Здоров’я зазначає, що грудне вигодовування є незамінним і найважливішим чинником захисту, який буде впливати протягом життя людини.

— Як, на вашу думку, держава має регулювати ці практики на законодавчому рівні?

— Україна стала центром сурогатного материнства, у той час коли цивілізований світ засуджує це явище, як морально та етично недопустиме. Натомість Верховна Рада вважає це досягненням нашої медицини. Але треба сказати чітко — це не лікування безпліддя, а «штампування» програм сурогатного материнства для іноземців. Бо основні клієнти клінік – саме іноземці.

На відміну від усиновлення дітей іноземними громадянами ми навіть не можемо прослідкувати подальшу долю цих дітей. Це просто заробляння грошей на торгівлі дітьми. На законодавчому рівні таку практику потрібно заборонити.

Тому заохочую підписувати Петицію про заборону сурогатного материнства в Україні (https://petition.president.gov.ua/petitio/96306?fbclid=IwAR2tbGo6WkozTgSkAQHlCzo3XNi5orX2hIXKwmDuLGOcwe7lx_y31CT5Co8), оскільки в найкоротші терміни прагнуть законодавчо закріпити «торгівлю дітьми».

— Як достукатися до суспільства у час, коли межі між добром та злом розмиті настільки, що люди перестали їх розрізняти?

— Погоджуємося з тим, що у людському серці живе прагнення робити добро, уникати зла, поважати інших. Неможливо вважати своє життя по-справжньому людським без дотримання цих основних законів. Тому варто доводити їх достовірність, демонструвати зв’язок з антропологією, пов’язувати з духовними цінностями. Як вже не раз було озвучено, однією із основних причин, чому жінки зважуються стати сурогатними матерями є фінансова ситуація. Але жодні обставини не можуть виправдати практику сурогатного материнства. Важливий духовний та моральний аспект: йде підміна понять: подружнє ложе підміняється лабораторією, чоловіка замінює лікар, який проводить маніпуляції зі статевими клітинами, а подружнє єднання замінюється чисто технічним актом. Під час процедури сурогатного материнства використовуються репродуктивні технології, зачаття відбувається поза тілом жінки in-vitro і дитина не є плодом подружнього акту, а лабораторним «продуктом». Людина взяла на себе право власності: «я тебе сотворив, я тебе і вб’ю». Під час цих штучних прокреацій гинуть численні ембріони, що фактично рівноцінне абортам.

— Що ми, як християни, можемо і повинні зробити сьогодні, щоб допомогти безплідним парам тішитися батьківством, не входячи у конфронтацією із сумлінням та Божими заповідями?

— Необхідно відстоювати на державному рівні впровадження просімейних програм, фінансову підтримку сім’ям. Хороший приклад показав Президент Польщі Анджей Дуда, який оголосив про створення «Сімейної карти». Варто приділяти увагу підготовці молоді до подружнього життя, бо дуже важлива родинна атмосфера, виховання, гідність жінки, цінність материнства, захист людського життя від моменту зачаття. Особливо важливий виховний процес, бо ми є свідками, як нашій молоді нав’язується інша точка зору, коли відомі «зірки» перед камерами рекламують гріховні вчинки. У батьків основним конкурентом у виховання дітей є медіа.

Потрібно впроваджувати культуру усиновлення та розробити спрощену модель програми усиновлення для того, щоб дати надію на потомство безплідним парам. Зараз стикаємося з тим, що люди, які вважають себе християнами та навіть ті, що регулярно ходять до церкви, дивуються: «А що поганого в сурогатному материнстві, а чому не можна скористатись репродуктивними технологіями?»

Це результат того, що в Церкві про це теж не говориться, мало роз’яснювальної роботи про виклики, перед якими стоїть сучасний світ.

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2020/06/267323