Україна: ВРЦіРО пропонує практичні дії замість ратифікації Стамбульської конвенції

Замість ратифікації Стамбульської Конвенції ми закликаємо розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї Конвенції (Великобританія, Ліхтенштейн, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Молдова, Вірменія).

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій вважає, що ідеологічна заангажованість та окремі положення Стамбульської конвенції викликають сумніви щодо доцільності ратифікації саме цього міжнародного документу.

Практичні пропозиції релігійної спільноти, спрямовані на протидію домашньому насильству, викладені у листі Головуючого у ВРЦіРО митрополита Епіфанія, предстоятеля Православної Церкви України, адресованому Прем’єр-міністру України, повідомляється на вебсайті ВРЦіРО. 

Замість ратифікації Стамбульської Конвенції ми закликаємо розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї Конвенції (Великобританія, Ліхтенштейн, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Молдова, Вірменія).

Для розробки ефективного механізму протидії проблематиці насильства, а також домашнього насильства, Рада Церков пропонує зробити низку практичних кроків:

• сформувати робочу групу з фахових юристів, куди можуть долучитись представники від ВРЦіРО для покращення національного законодавства;
• провести діалогові зустрічі представників правозахисних кіл та релігійного середовища для аргументованого опрацювання недоліків пропонованого документу та вироблення спільної позицій;
• отримати практичні наслідки у вигляді довершеного чи оновленого національного законодавства, яке потім буде моніторитись в розрізі практичної імплементації в усіх регіонах України, куди радо залучаться представники ВРЦіРО.

На думку релігійних діячів, ключовим недоліком Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (відомої як Стамбульська конвенція) є проблемне тлумачення поняття “гендер”, яке несе в собі ризики викривлення суті державної гендерної політики, яка до цього часу визначається Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

У Раді Церков відзначають, що Стамбульська конвенція запроваджує зовсім інше тлумачення поняття “гендер”, ніж у законі України, яке означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (стаття 3). Тобто у конвенції йдеться про “гендер” не як біологічну стать, яка характеризує жінку або чоловіка, а про самоідентифікацію людини. Натомість у Римському статуті міжнародного кримінального суду (стаття 7), підписаному Україною у 2000 році, термін "гендерний" відноситься лише до двох статей – чоловічої та жіночої.

ВРЦіРО вважає, що негативними наслідками такого підходу у Стамбульській конвенції може бути спонукання українських школярів до розмірковування над зміною статі (“гендеру”) та популяризація одностатевих сексуальних стосунків у якості варіанту норми.

“Побоювання вірних різних конфесій пов’язано з зобов’язанням, передбаченим статтею 14 Стамбульської конвенції, яке передбачає включення матеріалу з питань нестереотипних гендерних ролей у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання”, – наголошується у листі Ради Церков до Уряду.

Зокрема Всеукраїнська Рада Церков і релігійних вважає неприпустимими підходи, які практикуються в окремих країнах Західної Європи, коли дітям дається право самостійно визначити свій “гендер” у підлітковому віці, оскільки це лише спонукає то поширення випадків захворювання на гендерну дисфорію.

Як повідомляв ІРС, релігійні діячі різних конфесій розробляють спільну комунікаційну стратегію, спрямовану на протидію домашньому насильству. Цій меті також буде слугувати тематичний вебсайт, над розробкою якого працюють зараз представники ВРЦіРО у рамках проєкту, який реалізує Інститут релігійної свободи.