Частина 13 програми курсу «Культура добросусідства», яка містить програму виховних годин / годин спілкування «Я. Ми. Країна» для 5–12 класів, коледжів і професійно-технічних училищ, серед тематики занять містить і таке: «…Ґендер і стать. Аналіз життєвих ситуацій з позиції гендерного підходу. Механізми виникнення і відтворення різних форм гендерних стереотипів та дискримінації у свідомості і повсякденній практиці. Маніпуляції гендерними стереотипами та протистояння їм. Співпраця та співіснування з людьми, які дотримуються різних моделей гендерних відносин». Відповідно ж до очікуваних результатів такої освітньої діяльності: «Здобувач/здобувачка освіти: на завершення 9 класу: розуміє різницю між статтю та гендером; визнає важливість існування різних моделей гендерних відносин. На завершення 12 класу: аналізує ситуації з позиції гендерного підходу та володіє навичками критичного переосмислення різних форм гендерних стереотипів; виявляє негативне ставлення до фактів гендерної дискримінації; усвідомлює значення гендерних стереотипів у повсякденному житті та їхню небезпеку. (с. 222).
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Таким чином вказана програма розрізняє поняття «стать» і «гендер» (що наразі суперечить чинному українському законодавству) і у цій своїй частині є спрямованою на просування у заклади освіти саме таке підходу, який спотворює поняття рівності жінок і чоловіків, несе загрози інституту сім’ї та традиційним для нашого народу сімейним цінностям, а відтак не підтримується більшою частиною українською суспільства.
Варто зазначити, що станом на 2019/2020 навчальний рік програма «Культура добросусідства» реалізовувалася як факультатив лише в окремих закладах освіти м. Києва та Одеської області. Тобто вона не має значного поширення, порівняно з Етикою та курсами морально-духовного спрямування (програми «Основи християнської етики», «Біблійна історія та християнська етика», «Християнська етика в українській культурі»), які викладаються практично в усіх областях України. Відтак, окреме зазначення курсу «Культура добросусідства» у типовій освітній програмі є доволі штучним і таким, що, видається, має на меті популяризацію даного курсу.
Можемо лише припустити, що це, можливо, стало певною поступкою Міністерства для тих, хто виступав проти включення до типової освітньої програми викладання християнської етики та інших курсів морального спрямування.
Враховуючи зазначене, просимо молитися, щоб Господь не допустив впровадження у школах предметів, які спотворюють поняття рівності жінок і чоловіків та несуть загрозу інституту сім’ї.