Ватикан: Церква не може благословляти одностатеві союзи

Конгрегація віровчення видала офіційну заяву, в якій підтвердила неможливість будь-якого сакраментального благословення одностатевих пар. Нижче подано повний текст документа, що виданий Конгрегацією 22 лютого 2021 року і опублікований 15 березня 2021 року. Responsum Конгрегації віровчення на dubium стосовно благословення союзів осіб однієї статі НА НАДАНЕ ЗАПИТАННЯ: чи має Церква владу благословляти союзи осіб однієї статі? ВІДПОВІДЬ: негативна.

Роз’яснювальна записка У деяких церковних колах висуваються плани та пропозиції стосовно вділення благословень союзам осіб однієї статі. Такі проєкти нерідко мотивовані щирим бажанням вітати й супроводжувати гомосексуалістів, яким пропонуються шляхи зростання у вірі, «щоб ті, хто виявляє гомосексуальну орієнтацію, могли отримувати допомогу, необхідну їм для розуміння та повноцінного виконання Божої волі у їхньому житті»

[1]. У такий спосіб слухання Божого слова, молитва, участь у церковних літургійних діях та прояви милосердя можуть зіграти важливу роль у підтримці зобов’язань читати свою власну історію та дотримуватися свободи і відповідальності за дане хрещенням покликання, бо «Бог любить кожну людину, і Церква робить те саме»

[2], відкидаючи будь-яку несправедливу дискримінацію. Серед літургійних дій Церкви особливе значення мають сакраменталії — «це священні знаки, що нагадують Таїнства; вони вказують на наслідки, передусім духовного характеру, що досягаються через заступництво Церкви. За їхньою допомогою люди отримують головний сакраментальний ефект і можливість освячувати різні випадки їхнього життя»

[3]. Катехизм Католицької Церкви вказує, що «сакраменталії не дають благодаті Святого Духа так, як це роблять Таїнства, але завдяки молитві Церкви вони готують нас до отримання благодаті і налаштовують на співпрацю з нею» (ККЦ, 1670). Благословення належить до категорії сакраменталій, за допомогою яких Церква «закликає нас славити Бога, заохочує благати Його про заступництво і закликає шукати Його милості через святість власного життя»

[4]. Крім того, «встановлені як своєрідна імітація Таїнств, благословення є знаками передусім духовних наслідків, що досягаються завдяки заступництву Церкви»

[5]. Отже, коли благословення стосується певних людських стосунків, то для того, щоб відповідати природі сакраменталій, крім правильного наміру учасників, необхідно також, щоб те, що благословляється, було об’єктивно та позитивно впорядкованим для прийняття і вираження благодаті, згідно з Божим задумом, записаним у створеному світі, та уповні об’явленим Господом Христом. Тому лише ті реалії, які самі по собі покликані служити цим цілям, відповідають суті благословення, яке дарує Церква. З цієї причини заборонено вділяти благословення стосункам або партнерствам, навіть стабільним, які передбачають сексуальну активність поза шлюбом (тобто поза нерозривним союзом чоловіка та жінки, відкритим до передачі життя), як це відбувається у випадку союзів між особами тієї ж самої статі

[6]. Наявність у таких союзах позитивних елементів, які самі по собі можуть бути ціновані й похвальні, не може виправдати ці стосунки і зробити їх законними об’єктами церковного благословення, оскільки ці позитивні елементи існують у контексті союзу, не впорядкованого згідно з планом Творця. Крім того, оскільки благословення осіб перебувають у зв’язку з Таїнствами, то благословення гомосексуальних союзів не можна вважати законними. Це пов’язано з тим, що вони [благословення] становлять певну імітацію або аналог шлюбного благословення

[7], яке отримують чоловіки та жінки, пов’язані Таїнством шлюбу, тоді як насправді «немає жодних підстав вважати гомосексуальні союзи подібними або навіть віддалено наближеними до Божого плану, який стосується шлюбу та сім’ї»

[8]. Тому заява про незаконність благословення союзів між особами однієї статі не є і не може бути формою несправедливої дискримінації, а є радше нагадуванням про істинність літургійного обряду та саму природу Таїнства, як її розуміє Церква. Християнська спільнота та її пастирі покликані з повагою та чуйністю приймати осіб із гомосексуальними нахилами і знати, як знайти найбільш ефективні способи проголошувати їм Євангеліє у його повноті, згідно з церковним ученням. Водночас вони повинні визнати справжню близькість Церкви, яка молиться за них, супроводжує їх та поділяє їхню подорож християнської віри

[9], і приймати її вчення зі щирістю й відкритістю. Відповідь на запропоновану dubium не виключає благословень, наданих окремим особам із гомосексуальними нахилами

[10], які виявляють бажання жити у вірності об’явленому Божому плану, як це пропонує церковне вчення. Вона радше оголошує незаконною будь-яку форму благословення, що визнає їхні союзи. Благословення у таких випадках насправді не виявляло б наміру провадити таких осіб до захисту й допомоги Божої у згаданому вище значенні, але натомість схвалювало б і заохочувало їх до такого вибору та способу життя, який не може бути визнаний об’єктивно впорядкованим згідно з об’явленим планом Божим

[11]. У той самий час Церква нагадує, що сам Бог не перестає благословляти кожного зі своїх дітей-паломників у цьому світі, оскільки «ми важливіші для Бога, ніж усі гріхи, які ми можемо скоїти»

[12]. Але Він не благословляє і не може благословляти гріх: Він благословляє грішну людину, щоб вона могла визнати, що є частиною Його плану любові, і дозволити Йому змінити себе. Він насправді «приймає нас такими, якими ми є, але ніколи не залишає такими, якими ми є»

[13]. З вищезазначених причин Церква не має і не може мати влади благословляти союзи осіб однієї статі у тому сенсі, який передбачено вище. Верховний Понтифік Франциск під час аудієнції, призначеної секретареві цієї Конгрегації, що підписався нижче, був проінформований і дав свою згоду на публікацію цього Responsum ad dubium із доданою Роз’яснювальною запискою. Рим, 22 лютого 2021 року, у свято Престолу Святого Апостола Петра. Кардинал Луїс Ладарія, префект Архієпископ Джакомо Моранді, секретар.

[1] Папа Франциск, Апостольська адгортація Amoris Laetitia, 250.

[2] Синод єпископів, Остаточний документ XV звичайної генеральної асамблеї, 150.

[3] Другий Ватиканський Вселенський Собор, Конституція про святу літургію Sacrosanctum Concilium, 60.

[4] RITUALE ROMANUM ex Decreto Sacrosancti Oecumenici Concilii Vaticani II instauratum auctoritate Ioannis Pauli PP. Il promulgatum, De bendictionibus, Praenotanda Generalia, n.9. [5] Там само, n. 10. [6] Катехизм Католицької Церкви, 2357.

[7] Благословення подружжя, власне, посилається на розповідь про сотворіння, в якій Боже благословення чоловіка та жінки пов’язане з їх плідним союзом (Бут 1:28) та взаємодоповнюваністю (Бут 2, 18-24).

[8] Папа Франциск, апостольська адгортація Amoris Laetitia, 251. [9] пор.Конгрегація віровчення, лист “Homosexualitatis problema” щодо пастирської опіки над гомосексуальними особами, 15.

[10] De benedictionibus власне подає довгий список ситуацій, в яких закликається благословення Господнє. [11] Конгрегація віровчення, Letter Homosexualitatis problema On the Pastoral Care of Homosexual Persons, 7

[12] Папа Франциск, Загальна аудієнція 2го грудня, 2020, катехеза про молитву, благословення. [13] Там само.

Переклад CREDO за: Vatican.va

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2021/03/286333