Як говорити з дітьми про війну? Хотілося б, щоб це була теорія... На жаль, це вже неможливо. ...Чим Польща – як член НАТО – відрізняється від України.

Під час нападу Росії на Україну діти опинилися в смертельній пастці. Вони вразливі до насильства, поранення та смерті, особливо коли цивільні райони піддаються нападам. Наразі півмільйона українських дітей опинилися в сусідніх країнах, а кількість біженців продовжує зростати.

....Цей день мав бути як завжди. Вечір середи, під час якого ми смажили пончики і чекали в гості друзів, не оголосив, що в четвер ми прокинемося в іншому світі... Підготовку цієї статті, заплановану на наступний тиждень, прискорило раптово розгортання драматичних подій.

Сімейні розмови про привид війни змінили оптику. Це відбувається у наших сусідів з України, одразу за мідним плато. Тож виникло питання – як розмовляти з дітьми про війну?

Мамине слово

До цього насправді ніхто не був готовий. Коли я переглядала Інтернет кількома днями раніше, шукаючи відповідь на це запитання, я не знайшла нічого, крім посилань на Другу світову війну. Війна - те, що сталося давно і, швидше за все, нас не стосуватиметься... Навіть моя розмова для цієї статті за день до нападу на Україну значною мірою застаріла. Проте одне не змінилося: – Я вважаю, що з дітьми потрібно розмовляти, як з дорослими, використовуючи, звісно, понятійний апарат, пристосований до їх віку та чутливості, – каже Марія Пашинська, історична письменниця, мати 8-річної дитини Наталки та 13-річного Куби. – Діти спокійніші, коли їм все точно розповідаєш.

Це як пандемія COVID-19. У мене склалося враження, що мій дошкільник був упевнений, що коли він піде з дому і торкнеться дверної ручки з вірусом, він відразу вб’є. Ми пояснили, як діють віруси, поговорили про боротьбу з імунною системою.

Схоже і зі збройним конфліктом. Діти, як і дорослі, бояться того, чого не розуміють, відчувають, що це жахливо. Варто переконати їх, що дорослі орієнтуються у світі і знають, що робити.

Мені не варто хвилюватися, тому що мама і тато знають, як поводитися. Можна також сказати: якщо щось трапиться, завжди можна піти, втекти з війни, щоб вона вас не чіпала, – розповідає Марія і додає: – Темою наших розмов з донькою були її дитячі турботи. Вона хвилювалася, чи зможе зібрати всіх ведмедиків. Так ми розвіяли страхи. Ми ще раз усвідомили Старшака, що війна – це не гра, але ми також підняли геополітичні теми, ми говорили про те, чим Польща – як член НАТО – відрізняється від України.

Було багато емоцій і хаосу.

Спеціаліст про дітей

Я не знаю, яким буде світ, коли ви це читаєте... Я пропоную вам кілька цінних порад, якими поділилася Агнешка Домович, психотерапевт і сімейний консультант.

!. З дітьми необхідно спілкуватися

Доводиться спілкуватися з дітьми різного віку – молоддю та підлітками. Ця ситуація складна, тим паче, що у нас таке ілюзорне переконання, що ми знайомі з війною, тому що знаємо досить багато фільмів та стратегічних ігор або дуже радикальних, які її стосуються. Ось тут і відбувається зіткнення: війна справжня, прямо за кордоном, і в ній справді гинуть люди.

Там великий страх, жах і великі страждання. Ми не можемо робити вигляд, що його немає. Важливо говорити спокійно. Говорити про те, що війна – це завжди велика шкода, що вона ніколи не є рішенням, але є люди, які думають інакше і намагаються досягти своїх цілей, просто розпочавши війну.

Повідомлення, які відповідають віку

Не можна уникати розмов, але потрібно надавати інформацію відповідно до віку та розвитку дитини, залишаючись у тісному контакті з дитиною. Думаю, багато хто з нас відчуває, що все це нам дуже близько.

Ми віримо, що до Польщі це не дійде, але наші сусіди переживають драматичні моменти.

Дозування інформації

Дітям молодшого віку, звичайно, не варто слухати чи дивитися репортажі, трохи старшим– так, але лише виділені фрагменти, без різких сцен, щоб показати їм, що це дуже серйозна проблема, що війна – це те, що руйнує, що дуже погано і небезпечно. Про це варто поговорити, бо воно організовує — за принципом девентиляції (знайти щось своїм розумом )— емоції.

Забезпечення відчуття безпеки

Дітям слід забезпечити – навіть більше, ніж ми зазвичай – відчуття безпеки на рівні сімейних стосунків. Це час, коли нам потрібно більше говорити, бути один з одним, більше обійматися, тому що діти, навіть якщо вони не можуть все чути або розуміти, дуже чуйно ставляться до настрою дорослих і емоційного шару інформації, що передається. спілкувався.

Психолог дає важливу пораду: - Це хороша можливість показати, що грати у війну та воєнні ігри недобре, що вони мають джерело чогось жахливого. Такі ігри освоюють дітей з тим, що війна — це ніщо, вони замазуюють трудну реальну дійсність. Іноді ми забуваємо, що дитина не сприймає світ як дорослий і не має такої вразливості. Вони мають її набагато більше, і більш інтенсивно приймають те, що бачать і чують. Це образи, які запам’ятаються дитині і вплинуть на весь її розвиток. Ви повинні це пам'ятати.

Спеціаліст про дорослих

Як спокійно говорити з дітьми про війну, коли наші емоції переповнюють нас? Як подарувати відчуття спокою, якщо ми самі його не маємо? Психолог порадить, що потрібно робити.

Припиніть посилювати свою напруженість

Воно все одно з’явиться, тому що ми не будемо відключатися від розмов, інформації від комунікаторів, телебачення, радіо та Інтернету. Ці повідомлення важливі для нас, але добре дозувати їх самостійно, а не бомбардувати себе цілий день, бо це посилює тривожність. Якщо ми хочемо бути в курсі новин, оберіть один канал, який викликає у нас довіру. Але, можливо, нам потрібно відмежуватися від цього, бо ми все одно на це не маємо впливу. Ми можемо сперечатися – так, але не про те, що може статися. Ми не стратеги чи генерали. Все-таки добре обговорювати війну з іншими дорослими без присутності дітей, оскільки це допоможе впоратися з напругою.

2. Турбота про близьких і відчуття безпеки

Це питання залежить від стосунків у сім’ї, але важливо бути відкритим до розмови та запитань, а також створити дружній, мирний простір для такої розмови – наприклад, під час прогулянки чи спільного очищення моркви. Важливо бути разом, поруч один з одним.

3. Довіряйте Богу і молитві
По-перше – молитва має величезну силу і це наш реальний вплив, єдина сила звичайних людей на даний момент, а по-друге – вона дає додаткове заспокоєння. Те, що ми можемо зробити, це довіритися Богу і зберігати спокій у собі та з собою.

Wspomóż obronę życia

Я переконана, що цей останній пункт про довіру до Бога та молитву також дуже добре відчувають діти. Коли я говорила зі своєю 10-річною донькою про цю статтю, її першими і такими очевидними словами були: «Напиши, що потрібно молитися».

[За: Niedziela Ogólnopolska 10/2022, str. 28-29/Karolina Mysłek]

Опрацювання та переклад - Ніна Падун (Celinski)

: Опубліковано: 20 січня 2023

Як говорити з дітьми про війну? Хотілося б, щоб це була теорія... На жаль, це вже неможливо. ...Чим Польща – як член НАТО – відрізняється від України.

Polityka prywatności RODO