Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life

Це родини, які пройшли усі етапи відбору в рамках програми “Дитина не сама”, та успішно завершили підготовку. Загалом від старту проєкту у березні й до кінця червня, про готовність надати прихисток дітям через Telegram-бот @dytyna_ne_sama_bot заявили понад 21 000 людей..

Служби у справах дітей по всій Україні мають доступ до списку сімей та будуть звертатись до них, коли з’явиться необхідність тимчасового влаштування дитини.

До новоствореного переліку сімей, готових допомогти дітям, планують звертатися і в майбутньому, коли буде повноцінно відновлена можливість влаштовувати дітей до всіх сімейних форм виховання.

 

У тому числі йдеться про влаштування дітей з понад 90 тисяч тих, які і до війни перебували в інституційних формах виховання.

 

“Зручні канали комунікацій дають можливість нам як владі побачити без зайвої бюрократії ті родини, які готові тимчасово прихистити дитину. Більше тисячі родин вже пройшли необхідне для цього навчання, і ця кількість – лише початок. Я сподіваюсь, що це буде потужним стартом як для розвитку патронатних сімей, так і для розвитку інших сімейних форм виховання й усиновлення після перемоги. Уряд має безумовне переконання, що “родина для кожної дитини” є одним з ключових пріоритетів відбудови і одним з ключових пріоритетів євроінтеграційного руху нашої країни. І це переконання він закладає в конкретні проєкт відбудови та реформ, в розвиток послуг для родини з дітьми з відповідним фінансуванням. Іноді руйнування – це можливість збудувати нове, а не відбудовувати минуле. Ми фантастично об’єднуємось для купівлі байрактарів та гуманітарної допомоги. Я вірю, що ми так само фантастично об’єднаємось для того, щоб збудувати майбутнє, у якому кожна дитина в нашій країні зростатиме у люблячій родині”. – прокоментувала Марина Лазебна, Міністр соціальної політики України.

Програма “Дитина не сама” триває: нові сесії для навчання відібраних сімей заплановані на початок липня. Під час онлайн-навчання психологи, педагоги, методисти та фахівці з соціальної роботи розповідають як сім’ї підготуватись до прийому дитини, діляться інструментами адаптації, особливостями догляду та виховання тимчасово влаштованих дітей.

“Коли діти ростуть поза сімейним середовищем, їхні шанси розвинути свій потенціал на повну падають. Разом з партнерами ми працюємо над збільшенням кількості підготовлених сімей і піклувальників, які будуть доглядати за дітьми у своїх сім’ях, і робити все для збереження найкращих інтересів дитини за активної залученості та підтримки від соціальних працівників по всій Україні. Наше бачення – не залишити жодну дитину саму. І перша тисяча підготовлених сімей – це великий крок назустріч сімейному середовищу для кожної дитини в Україні”, – зазначив Мурат Шахін, голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні.

За підсумками першого етапу навчання й у співпраці із місцевими службами, уже є 6 успішних історій тимчасового прихистку дітей. Наприклад, родина сімейного лікаря Тетяни із Черкащини прихистила 7-річного хлопчика із аутизмом. Його забрали із медзакладу, де той перебував.

“Коли я побачила по телевізору сюжет про дитину, яку евакуювали за кордон, то усвідомила, що під час війни буде багато таких малят, котрі потребуватимуть прихистку. Дізналася про чат-бот “Дитина не сама”, зареєструвалася. А потім мені зателефонували,” – розповідає Тетяна.

Хлопчик був у Тетяни та її чоловіка кілька днів, а потім знайшлися його рідні та забрали додому. Фахівці наголошують: така практика дає можливість влаштувати дитину у найприродніше для її розвитку середовище – сім’ю. А значить – запобігти потраплянню до інтернатного закладу і ще більшому травмуванню.

“Під час війни, на жаль, є ризик збільшення кількості дітей, які можуть опинитися без батьків та рідних, а отже – потрапити до закладів інституційного догляду. Для будь-якої дитини це травма, в умовах війни – особливо. Я вірю, що завдяки сім’ям, навченим в рамках проєкту, ми зможемо звести до мінімуму випадки потрапляння дітей до інтернатів. Ці сім’ї – “золотий резерв”, вони мають велике бажання допомогти дітям, прихистити їх, забезпечити належний догляд. Це надважливо для розвитку сімейних форм виховання та прориву в процесі деінституціалізації ”, – розповіла експерт проєкту Жанна Петрочко.

За умовами тимчасового влаштування, дитина у родині може залишатися до завершення воєнного стану або до моменту, коли знайдуться її родичі чи батьки. Якщо ж так сталося, що рідних у хлопчика чи дівчинки немає – саме та сім’я, де дитина жила тимчасово, отримує першочергове право на усиновлення чи опіку.

За кожною дитиною, яку тимчасово влаштували у родину, буде закріплено соціального працівника. Його задача – переконатися, що дотримуються найкращі інтереси дитини, а також надавати необхідну підтримку та консультації родині.

В межах програми “Дитина не сама” партнери також запустили сайт, присвячений захисту прав дітей під час війни. Тут можна дізнатись, як допомогти дитині, яка втратила батьків, потребує прихистку або зазнала психологічних травм. Сайт “Дитина не сама” пояснює, як сьогодні влаштована процедура усиновлення та надання тимчасового прихистку, знайомить з нормативно-правовою базою у сфері захисту прав дітей, а також надає поради журналістам про висвітлення цієї теми в медіа.

ЮНІСЕФ продовжить спільно з урядом і партнерами працювати для того, щоб кожна дитина могла жити у турботливій родині.

https://www.rodyna.org.ua/