Як батькам говорити зі своєю дитиною про ЛГБТ

У соціальних мережах та приватних розмовах стурбовані батьки все частіше обговорюють тему впливу ЛГБТ на дітей, шукають поради як про це розмовляти зі своїми рідними. У наш час відкритого інформаційного простору, в якому дитина “одним кліком” отримує інформацію про різноманітні сексуальні девіації, ігнорувати дану тему неможливо і непотрібно.

Зрозуміло, що для батьків, які в своїй більшості не знайомі з ґендерною ідеологією і не сприймають порушення статевої ідентичності як норму, є проблематичним віднайти правильні слова для адекватного діалогу зі своїми дітьми на дану тему.

 Завжди, коли ми говоримо з дитиною, потрібно бачити перед собою особистість, яка має право знати те, що її цікавить. Тому, у разі відмахування від дитячих “незручних” запитань, ми скеровуємо дитину на пошук альтернативних джерел інформації. На жаль, ці джерела далеко не завжди націлені на здоровий розвиток наших підлітків. Сказати у якому віці батьки мають давати ту чи іншу інформацію щодо статевого розвитку однозначно неможливо, оскільки доступність інформації пришвидшують потребу у відвертих розмовах батьків зі своїми дітьми.

Батьки мають пам’ятати, що з наймолодшого віку дитина здатна сприймати інформацію щодо своєї сексуальності, якщо її подавати мовою дитини і не заглиблюватися далі, ніж цього допускає вік дитини. Зазвичай, у маленькому віці дитину не цікавлять подробиці, їй достатньо простого окреслення теми, зробленого доступною мовою. Чим дорослішою стає дитина, тим більше деталей її цікавить. Але і тут батьки мають бути чутливими до запиту власної дитини і давати відповідь на поставлене запитання, завжди проявляючи доброзичливість і підтримуючи пошук дитини.

Коли дитина питає про ЛГБТ, зазвичай, вона хоче отримати для себе підтвердження чи спростування інформації про те, що подібне життя є природним. На жаль, більшість ресурсів подає процес зміни статі чи одностатеві відносини як щось незворотнє. Проте у поясненні цього питання не може бути компромісів. Так, подібні люди дійсно існують, але вони такими не народилися.

Передусім, у розмові з дитиною на цю тему потрібно намагатися бути спокійним і неупередженим. Дана тема є надто чутливою психологічно та морально, щоб “рубати” словом прямо й гаряче. Тим самим ви призведете до того, що дитина замкнеться й буде діяти за власним розсудом. Тобто говорити “щоб я більше не чув про цей брєд, не підходь до мене з цими дурнуватими розмовами, забудь і викресли зі свого життя, інакше захворієш і помреш” – неможна. Якщо дитина підійшла до вас із питанням “що таке ЛГБТ”, радійте, що вона це зробила! Значить, бачить у вас ймовірне джерело інформації та вирішення своїх сумнівів, крім того, це свідчить про те, що дитина вам довіряє, а це є вкрай важливо. Гірше, коли дитина знаходить всі відповіді самостійно і ви їй непотрібні для розмов на цю тему. Тому що 99% інформації в інтернеті, у засобах масової інформації, у соціальних мережах – на підтримку ЛГБТ. Укорінену в цій темі дитину складно вивести на бачення альтернативної позиції. Тому треба працювати ще з “першим дзвіночком”. Але при цьому також не варто “перегинати палицю”, непотрібно забігати наперед запитів дитини й перевантажувати її інформацією про ЛГБТ, розмовляти з нею про це, незважаючи на те, хоче вона чи не хоче це чути. У дитини може виникнути “зворотній ефект” – зацікавлення в цій темі як протест надмірному “моралізаторству” батьків.

Отже, правильно вивчивши ситуацію рівня зацікавленості дитини та віднайшовши вдалий час для розмови, ви маєте одразу окреслити: “У своєму житті ти можеш зустрітися з людьми, які живуть в одностатевих партнерствах або не можуть прийняти свою стать. Також є люди, які пропагують подібне життя. Є хвороба порушення статевої ідентичності (гомосексуалізм, лезбійство, трансгендерність), а є ЛГБТ – організації, що підтримують дану хворобу і роблять все, щоб ця хвороба сприймалася в суспільстві за норму”. Далі ви розповідаєте про хворобу і про ЛГБТ – окремо.

Хвороба порушення статевої ідентичності виявляється в тому, що дівчинка не хоче бути дівчинкою, а хоче бути хлопчиком і жити як хлопчик. Аналогічно – про хлопчика. Причин цієї хвороби багато. Наприклад, дівчинці не подобається як вона виглядає, або з неї сміються як із дівчинки (“гидке каченя”), або дівчинка постраждала від насилля дорослого чоловіка, або її тато погано ставиться до мами, або її тато взагалі відсутній тощо. Щодо хлопчика – практично ті самі причини. Обираєте причину, яку можете пояснити, виходячи від віку дитини, щоб вона змогла зрозуміти і не була зранена. Пояснюйте, що ці люди насправді є нещасними і потребують нашої допомоги в тому плані, щоб ми підтримували позитивне ставлення до власної статі: дівчинка насправді гарна як дівчинка, хлопчик насправді мужній як хлопчик, їх люблять такими як вони є, такими як вони народилися. Допомогти гомосексуалістам можуть психологи, за бажанням самих людей.

Для того, щоб усвідомити себе хлопцем або дівчинкою, недостатньо народитися хлопчиком або дівчинкою. Кожна людина протягом пубертатного періоду проходить складний шлях статевої ідентифікації. У випадку, якщо хлопець є за темпераментом достатньо м’яким і спокійним, схиляється до творчої діяльності більше, ніж до спортивної, не має традиційних чоловічих захоплень, то не всі хлопчачі колективи будуть готові його прийняти у свій склад. Досить важко такі діти знаходять спільну мову і з татом. Таким чином хлопець позбавляється можливості достатньо глибоко “познайомитися” зі світом чоловіків і долучитися до нього свідомо. Подібна ситуація може бути і з дівчиною, але стосовно мами і дівчачих колективів. Особливо якщо дівчинка не отримує достатню кількість жіночих обіймів (від мами і подружок). Тоді жіночий світ стає для неї незрозумілим. А з більш активним характером зрозумілими стають саме хлопці, вони стають “своїми”. Звідси може з’явитися потяг до своєї статі, оскільки ми закохуємося не в тих, хто є схожим на нас, а в тих, хто кардинально відрізняється від нас.

Якщо дівчинка пережила насильство або була свідком його по відношенню до іншої жінки (наприклад, тато б’є маму), то дівчинка підсвідомо може для себе вирішити, що бути жінкою небезпечно, оскільки її можуть ображати чоловіки, які є сильнішими. Тому краще стати чоловіком і захистити себе і маму. Тоді вона починає розвивати маскулінні якості і придушувати фемінні.

Причини, чому людина не може прийняти власну стать або у неї з’являється потяг до представників своєї статі, можуть бути різні. Але існують психологічні методики, які здатні допомогти людині, особливо якщо це зробити в ранньому віці. Можна говорити про досвід великої кількості людей, які змогли знайти свою мужність або жіночність, прийняти свою статевість і розвинути потяг до протилежної статі.

Науково-публіцистичні статті з теми на допомогу:

Еванс Маркус: Транс-ідентифікованим дітям потрібна психотерапія, а не просто “підтвердження” та медикаментозне лікування

Психологічна проблема ідентичності у формуванні особистості підлітка

Еванс Маркус: Транс-ідентифікованим дітям потрібна психотерапія, а не просто “підтвердження” та медикаментозне лікування

Гендерна дисфорія у підлітка: приймати чи не приймати

Сексуальні злочини проти дітей: причини, наслідки та запобігання

Трагічні історії трьох жінок, які жили як “транс-чоловіки”

ЛГБТ – це політична організація, яка говорить, що порушення статевої ідентичності – не хвороба, а люди такими народжуються. Це – неправда, що суперечить науці біології, анатомії, генетиці. ЛГБТ переслідує свої цілі, отримує кошти за те, що пропагує гомосексуальне життя. Дана організація діє за схемою: 1) викликати жалість до гомосексуалістів, яких “не розуміють у суспільстві, не сприймають і жорстоко переслідують, б’ють, убивають”; 2) залучити дітей, підлітків, молодь до своїх лав під прапором “боротьби за справедливість і права всіх пригнічуваних”; 3) виводити дітей, підлітків, молодь на гей-паради та інші заходи для реклами “великої поширеності даної проблеми”, що має спричинити великі поступки суспільства у питанні легалізації одностатевих партнерств та усиновлення одностатевими партнерами дітей. ЛГБТ фактично збільшує кількість одностатевих партнерів, підриває інститут сім’ї як союзу чоловіка та жінки, знижує рівень народжуваності в країні.

Науково-публіцистичні статті з теми на допомогу:

МІФ: «гомосексуалісти складають 10%»

Деструктивний вплив гомосексуальної пропаганди на психосексуальний розвиток дітей і молоді

Обґрунтування ЛГБТ-ідеології

Використання психологічних маніпуляційних технологій ЛГБТ

Гомосексуалізм: визначення та історія зміни поняття

Риторика ЛГБТ: обман і маніпуляції

Міф про гомосексуалізм в Античності

Ґендерна ідеологія: вплив політики у філософії та психології

Нові обличчя людяності або гіркі плоди гендерної ідеології

Гендер у філософії: формування нової реальності

Пост-фемінізм: еволюція поняття “ґендер”

Мета суспільно-політичного руху ЛГБТ та його присутність в українській освіті

Розмовляючи з підлітком, потрібно роз’яснити йому / їй деякі важливі моменти:

• гомосексуалізм пов’язаний з великим ризиком для здоров’я й загрозою для життя;
• пристосуватися до гомосексуального життя складно, і таке пристосування завжди є сумнівним;
• рання сексуальна активність небезпечна для психіки;
• підліток зможе краще визначитися зі своєю сексуальністю, коли стане дорослим;
• що б не трапилося, батьки завжди на твоєму боці, вони бажають тобі найкращої долі, тому ти можеш нам довіряти.

Дорогі батьки, не бійтеся говорити зі своїми дітьми на тему статевої ідентичності та ЛГБТ. Адже від вашої відкритості та поінформованості буде залежати успішне статеве виховання вашої дитини, її позитивне закріплення в своїй статі, унеможливлення відхилень у психосексуальному розвитку.

Олеся Горгота, кандидат філософських наук, правознавець, управлінець навчальними закладами, експерт з ґендерної ідеології

Марія Єршова, педагог, психолог, тренер зі статевого виховання

Джерело: https://vartalife.com.ua/iak-batkam-hovoryty-zi-svoieiu-dytynoiu-pro-lhbt/