Хочемо нагадати, що таке т. зв «Стамбульська конвенція»

.Автори Стамбульської конвенції свідомо уникають використання поняття «стать» на користь поняття «гендер», прагнучи втілити в міжнародне право феміністичну гендерну ідеологію, ґрунтовану на ідеях марксизму про боротьбу статей, що нерозривно пов’язана з класовою боротьбою.

Саме ця боротьба статей, на їхню думку, обумовлює пригноблене становище жінки та подальше насильство стосовно жінок. Хоча — ні, не стосовно «жінок», а щодо осіб будь-якої статі, які вважають себе жінкою. Але чому так?

2.В ідеальному суспільстві, з погляду неомарксистів, які стали натхненниками Стамбульської конвенції, стать людини не повинна мати жодного значення: людина наділяється правом власного визначення свого гендеру (жіночого, чоловічого чи іншого з кількох десятків). І будь-яке заперечення та обмеження цього вибору вважатиметься дискримінацією та причиною «гендерно обумовленого насильства».

3.У підсумку, Стамбульська конвенція відкидає будь-які інші фактори, що провокують домашнє насильство, такі як зловживання алкоголем чи наркотична залежність, а тому зовсім не передбачає механізмів реагування на них. 4.Лобісти гендерної ідеології чинять спроби (не в якихось фантастичних романах-утопіях, а вже за допомогою міжнародного права) реалізувати соціальний експеримент, де стать або вибраний самостійно гендер вже не матимуть жодного значення в суспільному житті, так само як колір очей чи довжина пальців на ногах.

5.Однак практичні результати цього соціального експерименту свідчать про зворотній ефект. За результатами порівняльних досліджень вчені Енріке Гарсіа та Хуан Мерло довели факт, що в країнах Північної Європи, які на найвищому у світі рівні втілили гендерну рівність, відзначається найвищий (серед держав-членів ЄС) рівень насильства серед жінок. Це явище автори назвали «скандинавським парадоксом», який також підтверджують висновки звіту 2014 року Агентства ЄС з фундаментальних прав.

Зрештою, польські науковці дійшли висновку, що розробники Стамбульської конвенції додали до неї конкретну ідеологічну позицію. Вона полягає в запереченні значення людської статі та намаганнях досягнути справедливого майбутнього «без статей». Однак практика свідчить, що гендерна ідеологія, на яку спирається конвенція, не має успіху в реальному житті, але навпаки — може призвести до збільшення насильства щодо жінок.

Як приклад, боротьба з «гендерними стереотипами» у школах на підставі статей 12-14 Стамбульської конвенції може призвести до того, що будуть знецінені притаманні українському суспільству та покладені в основу виховання наших дітей уявлення про жінку, яка є більш тендітною особистістю, потребує особливого пієтету й захисту з боку чоловіків. Якщо, за задумом неомарксистів, стать не має жодного значення в суспільстві, то якого ми очікуємо ставлення до жінки, яка нібито нічим не відрізняється від чоловіка? Чи зменшиться кількість насильства щодо жінок, якщо буде усунено культурні традиції шанобливого ставлення до жінки?

Відтак, зауваження до згаданої вище гендерної ідеології, які в Україні протягом останніх років лунали здебільшого з боку Церков і просімейних організацій, вже не можна ігнорувати, з огляду на представлену наукову аргументацію. Більш того, проблема алкоголізму та наркоманії в Україні як каталізатора насильства залишається без відповіді, а тому протидія домашньому насильству не повинна зациклюватися на сумнівному гендерному підході, але бути більш комплексною.

Звісно, у Конвенції міститься низка технічних рішень, які мають на меті збільшити рівень захисту від насильства й допомогти жертвам насильства. Проте багато з цих правових стандартів держави-члени Ради Європи значною мірою вже запровадили власним національним законодавством.

Максим Васін, правозахисник, виконавчий директор Інституту релігійної свободи

Більше:
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2018/11/223321

Попри те, що Стамбульську конвенцію позиціонують як інструмент для захисту жінок від домашнього насильства, її положення містять ряд небезпек як і для самих жінок, так і для суспільства в цілому.

Більше:

http://radiomaria.org.ua/stambulska-konvenciya-chomu-mi-proti-ratifikaci-8988

https://credo.pro/2018/03/204157

Попри те, що Стамбульську конвенцію позиціонують як інструмент для захисту жінок від домашнього насильства, її положення містять ряд небезпек як і для самих жінок, так і для суспільства в цілому.

2. Дискримінація: викривлення поняття. Стамбульська конвенція передбачає заборону на дискримінацію. За визначеними ознаками. Серед підстав для дискримінації Рада Європи включає:гендер, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність. Цим вона фактично підвищує статус ЛГБТ та надає їм додаткові права. І реалізовувати ці права вони будуть за гроші українських платників податків.

3. Руйнування сімейних цінностей.
Наразі Конституція України, Сімейний кодекс визначають шлюб як союз чоловіка та жінки. Відповідно діти мають право на виховання в сім’ї, де є мама і тато.Стамбульська конвенція несе ризик легалізації одностатевих шлюбів. 
ЛГБТ говорить, що держава порушує їх право на сім’ю, бо чоловік з чоловіком чи жінка з жінкою в Україні не можуть укласти шлюб, не можуть усиновити дитину. Тож можем спрогнозувати як будуть в майбутньому вирішені спори про відмову укласти шлюб між ЛГБТ парою, якщо буде закладена дискримінація на основі сексуальної орієнтації.

4. Секс-уроки в школах. Стаття 14 Стамбульської конвенції передбачає включення адаптованого до рівня розвитку учнів навчального матеріалу з таких питань, як рівність між жінками та чоловіками, нестереотипні гендерні ролі, взаємна повага, вирішення конфліктів у міжособистісних стосунках без застосування насильства, насильство стосовно жінок за гендерною ознакою та право на особисту цілісність, у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання.

Тобто, якщо Україна ратифікує Стамбульську конвенцію в такому вигляді як вона є, то поняття гендер, сексуальна орієнтація, гендер на ідентичність стануть частиною українського законодавства. Є рекомендації на виконання Конвенції запровадження на всіх рівнях освіти обов’язкові шкільні предмети з урахуванням віку, пов’язані з комплексною сексуальною просвітою, включно з темами сексуального та репродуктивного здоров’я і прав, відповідальної сексуальної поведінки, запобігання раннім вагітностям та профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом.

Учителі на різних рівнях мають пройти спеціальне навчання щодо правильного подання інформації з урахуванням віку. В контексті нового поняття «гендер», яке підміняє поняття біологічної статі, дітям будуть на державному рівні розповідати про вільний вибір статі та сексуальної орієнтації.

Якщо зараз є спроби, інколи успішні по впровадженню таких уроків сексуальної освіти громадськими активістами із ЛГБТ спільноти, які школа чи батьки можуть блокувати, то після ратифікації Стамбульської конвенції такі уроки будуть впроваджені як обов’язкові, будуть частиною навчальної програми на всіх рівнях освіти від початкової до вищої.Чи не є такі уроки сексуального виховання розбещенням неповнолітніх? В Україні існує кримінальна відповідальність за розбещення дітей, яке передбачає не лише фізичне розбещення, яке зазвичай уявляються собі коли говорять на цю тему, а й інтелектуальне розбещення – тобто передчасне викликання сексуального інтересу у дитини, подача сексуальної інформації раніше віку, ніж дитина може таку інформацію сприйняти, а також подача такої інформації, що може зашкодити психіці дитини.

З наукових джерел нам відомо, що дитина від народження до 18-25 років проходить кілька етапів психосексуального розвитку. Це певні закони розвитку психіки дитини. Спочатку дитина формує уявлення про те чи вона дівчинка чи вона хлопчик і знаходить цьому підтвердження. Тобто дитина не народжується із розумінням своєї статі. Вона його засвоює під час дорослішання. Далі у дитини закріплюються стереотипи статево-рольової поведінки, які у кожній культурі можуть відрізнятись, формуються певні паттерни поведінки – фемінні чи маскулінні. І третім етапом є формування психосексуальної орієнтації - визначають вибір об’єкту потягу, особливості реалізації свого сексуального потягу, а також, набір дій, які будуть забезпечувати статеве життя.

5. Чи є Стамбульська конвенція панацеєю від насильства? Найдоречнішим розглядати Стамбульську конвенцію з точки зору чи дійсно вона є дієвим інструментом у боротьбі із домашнім насильством. І чи зупинить домашнє насильство як таке боротьба з ним, чи не ефективніше ставити акцент на боротьбі із причиною сімейного насильства, аніж з наслідками? Будь-який закон спрямований на боротьбу із сімейним насильством лікує симптом, але не зачіпає корінь проблеми. Стамбульська конвенція говорить, що насильство щодо жінки існує лише тому, що вона жінка, що у суспільстві є певні стереотипи, через які жінки є пригнобленими і зазнають насильство, а суспільство схвалює насильство.

А чоловіки, які вчиняють насильство ніби-то не розуміють, що вони вчиняють правопорушення.В документі немає жодної згадки про те, що основним джерелом насильства є алкогольна чи наркотична залежність, сексуалізація образу жінки, пропагування агресії у Засобах масової інформації, руйнування моральних норм у суспільстві, індустрія порнографії, сексуальної експлуатації жінок.Так, домашнє насильство існує і воно є величезною проблемою для суспільства, бо воно вражає сім’ю, як осередок цього суспільства. Держава зобов’язана давати ефективні правові механізми для захисту від домашнього насильства.Може скластись враження, ніби в Україні відсутні механізми по боротьбі із насильством, в т.ч. домашнім.

Однак це не правда.Для того аби не включати в законодавство України гендерну ідеологію через ратифікацію Стамбульської конвенції Верховна Рада прийняла ряд законів щодо посилення заходів щодо боротьби із домашнім насильством.Так з’явився Закон України про запобігання та протидію домашньому насильству.Разом із цим було внесено ряд змін до Кримінального кодексу України щодо злочинів проти статевої свободи, було додано нові склади злочинів, як примушування до шлюбу, примушування до аборту, домашнє насильство, примушування до стерилізації, відбулись зміни до статей щодо зґвалтування (т.з. розписки, прибрано із кваліфікації фізичний примус).Варто звернути увагу, що наш національний закон про боротьбу із домашнім насильством визнає жертвою домашнього насильства як жінок, так і чоловіків. 

Стамбульська конвенція ж направлена на захист жінок від домашнього насильства, проте ми не можемо заперечувати факт здійснення насильства й над чоловіками, хоч і безумовно жінки від нього потерпають частіше.

http://radiomaria.org.ua/stambulska-konvenciya-chomu-mi-proti-ratifikaci-8988