Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, трансплантологія

Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предме­тного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західно­європейському варіантах), в процесі обґрунтуванні морального вибору в конкретних ситуаціях часто породжує моральні дилеми (дилема — необ­хідність вибору із двох, як правило, небажаних можливостей), що спри­чиняють гострі дискусії в біоетиці та в суспільстві в цілому.

 Так, наприклад, сповідування принципу автономії особистості ви­магає правдивого інформування пацієнта про діагноз та ймовірний прогноз навіть за умови його фатального змісту. Однак таке повідом­лення може викликати психологічний стрес у пацієнта, що зменшить його волю до життя, а отже, і опірність організму хворобі. Очевидним стає порушення принципу «не зашкодь».

Абсолютне сповідування принципу автономії пацієнта мало б дати йому право розпоряджатися власним життям на свій розсуд у випадку невиліковної хвороби (дилема евтаназії), але людина не може розпоря­джатися власним життям, тому що діє принцип недоторканності стосов­но людського життя. Принцип недоторканності людського життя має як релігійне, так і філософське обґрунтування. З погляду релігійної свідо­мості людина — Боже творіння, що обумовлює повноту належності Богу і заперечує самовладдя над своїм тілом, оскільки людина наділена відпо­відальністю за себе, а не правом панування над собою. У філософії об­ґрунтування цього принципу вкорінюється в тому, що особистість стано­вить першу та трансцендентну цінність, і якщо цю основу зруйнувати, то ми впадаємо в повний релятивізм.

Як правило, на практиці сповідування одного принципу призво­дить до порушення іншого, тому вважається, що названі принципи не мають абсолютної дії, оскільки від них доводиться відступати в конк­ретних ситуаціях. Однак такий відступ не позбавляє вибір моральної шкоди.

До основних проблем біоетики відносять такі:

Більше: http://p-for.com/book_426_glava_13_2.3._Dilemi_b%D1%96oetiki:_abort,_.html