Гендер – тоталітарна ідеологія

У медіа все частіше зʼявляються терміни: гендер, ідеологія гендер, тоталітаризм гендер, філософія гендер. Що вони означають?

О.Даріуш Око: Треба говорити не лише про «філософію», але й про «ідеологію» гендер. Філософія є радикальним пошуком правди і добра, натомість ідеологія є знаряддям безоглядної боротьби за свої інтереси, навіть коштом правди і добра. Вона має привести до  перемоги поглядів і заспокоєння егоїстичних прагнень якоїсь суспільної групи коштом навіть найбільшої кривди інших груп. У цьому сенсі гендер є класичним прикладом ідеології, є знаряддям у безпардонній боротьбі на користь атеїстичного гендер і гомолоббі.

Сама назва походить від англійського слова „gender”, яке раніше було граматичним означенням статі, що відрізнялось від слова „sex”, яке означає біологічну стать. Тепер слово „gender” почали вживати для означення статі в культурному значенні. Це також головна аксіома цієї ідеології, що наша стать є перш за все окреслювана не біологічно, але культурно в процесі виховання, тобто що ми не народжуємося як істоти чоловічої або жіночої статі, але ми є такими творені після народження. На цьому ідеологи гендер будують всю свою теорію, це її наріжний камінь. Вони закладають, що наша статева ідентичність не походить з природи, а лише з культури, можна сказати, що вона є нашою вигадкою, плодом нашої фантазії. Через це вона є пластичною і може формуватись в процесі виховання.

Таким чином зрушується ціла лавина, що, навіть якщо річ така природна і очевидна, як стать, може  формуватись культурно, може бути питанням умови, то тим більше все інше може так само формуватись. Таким чином відкривається поле діяльності для суспільних інженерів, яке навіть не снилось комуністам.

Що стоїть в основі таких підходів і чому вони такі небезпечні?

Духовні основи творців гендер ідеології є атеїстичними. Атеїзм будуєна фундаментальній ,фальшивій основі неіснування Бога і через це неуникненно хибно розуміє людину і світ. Це так, якби дитина, яка живе в лоні матері, стверджувала, що її матері взагалі не існує. Атеїзм подібний до помилки, яку зроблено на початку ланцюжка рівнянь, яка повторюватиметься на кожному наступному етапі і не допустить правильного результату.

Оскільки це величезна помилка, то вона має і величезні наслідки. Найбільші культурні і економічні помилки, а в той же час найбільші злочини в історії людства, робили атеїсти, а в той же час (смертельні) вороги християнства, які ніколи про це не шкодували і не вибачились. На совісті нацизму є біля 50 мільйонів жертв ІІ Світової Війни, комунізму – 150 мільйонів жертв – як результат всіх його революцій, чисток та інших суспільних «експериментів». Винищення багатших селянських родин в Росії призвело до  7 мільйонів жертв, Голодомор в Україні поклав може навіть 14 мільйонів наших східних сусідів, культурна революція в Китаї коштувала біля 40 мільйонів людських життів. Люди, які є найбільш затятими ворогами Бога, стають найбільш горливими слугами Сатани. Треба пам’ятати, що власне він стає базовим джерелом їх думання.

Однак після цього океану  злочинів і абсурдів атеїстам важко осягнути владу за допомогою класичного марксизму, він вже занадто скомпрометований. Як і кожна людина, вони потребують якогось світогляду, якогось сенсу, якогось загального розуміння реальності. Коли простий марксизм вже не міг виконувати тих функцій, вони вигадали його мутацію, тобто гендеризм. При цьому вони підтримують в собі ілюзію місії, служби. Так як колись вони «допомагали» робітникам і селянам, загрібаючи при цьому всю владу собі, творячи найгірші, найкривавіші диктатури, відомі в історії, так тепер хочуть «допомогти» сексуально відмінним людям і при цій нагоді здобути тоталітарну владу. Оскільки вони є духовними або навіть фізичними потомками найгірших атеїстичних злочинців, треба сподіватися, що будуть такі ж злі, брехливі і нещадні у своїй діяльності.

Чому так багато говорять про секс, так сильно на ньому концентруються?

Це також типово для атеїзму. Якщо заперечується те, що є найвище, найдуховніше в людині, тобто її спільність з Богом і людьми, то нечувано зубожується людська екзистенція і провалюється в те, що нижче, навіть чисто фізіологічне. А сексуальність відноситься до найпотужніших сил нашої тілесності, тому її переоцінювання, безвільне піддавання їй та відділення від любові і відповідальності легко провадить людину до поневолення, до пошуку сповнення і щастя виключно в її межах, також і шляхами дуже викривленої поведінки. Тому атеїсти особливо легко стають сексуальними маніяками, сексоголіками чи сексонаркоманами і хочуть ці хворобливі постави накинути цілому суспільству.

Чи існують ще інші джерела цієї ідеології?

Так. Треба згадати ще принаймні три. Це, очевидно, "войовничі" геї, які свій очевидно невизначений стиль життя хочуть подати як найкращий, доробляючи оправдовуючу теорію своїм вчинкам. Є також фанатичні феміністки (часто також лесбіянки), які в рамках «визволення» жінок хочуть їх «звільнити» від материнства, дітей, подружжя, сім’ї і чоловіків. Частково мотивацію цих двох груп можна зрозуміти, беручи до уваги очевидні кривди і несправедливості, які часто зустрічали їх в минулому. Однак не можна не побачити озлобленість і навіть ненависть, які керують цими людьми, і  які спрямовані, в першу чергу, проти звичайних чоловіків. Після «війни класів» оголошується «війна статі». Однак ненависть і бажання помсти не є добрими порадниками, наприклад ІІ Світова війна великою мірою була результатом бажання німців «відігратись» за поразку в першій.

Як же вони доходять до такої постави?

Це знову щось типове для атеїзму. Слушним є зауважити, що атеїст взагалі не визнає жодного Бога – за винятком себе самого. Це зрозуміло, що хто не визнає Бога, то самому собі приписує божественні риси. Власне так поступає гомолоббі, бо непіддаваність будь-якій критиці є божественною рисою. Але коли людина починає приписувати собі божественні риси, то відкривається прірва – так було від Нерона до Сталіна. Це в суті є сатанинською гординею: «Не буду служити, не визнаю порядку природи, встановленого Богом. Сам творитиму нові закони і сам буду богом». Не дарма теперішній Святіший Отець Франциск ще як примас Аргентини остерігав не бути наївними, але розуміти, що гендер та гомоідеологія є справами Сатани. За це майбутнього Папу спіткала справді сатанинська атака медіа і політиків. Він, однак, тільки потвердив ці слова і показав, як сильно сам Бог хоче, щоб ми протистояли цій ворожій ідеології.

Тема гендер найчастіше появляється в контексті освіти: маємо товариства і згуртування освіти проти  дискримінації статей, студії гендер у відомих навчальних закладах, тренери гендер рекламують  свої заняття по школах і так далі. За цими інституціями стоять організації світового масштабу (ООН), європейського (ЄС) чи державного (міністерство освіти, міністерство здоров’я). Плечі таких авторитетів для ідеології гендер можуть обманути людину, яка не розуміється у справі. Як ми можемо оборонятись перед гендерідеологією?

Ці інституції стали у суті прибудовою для ідеології гендер – як колись «польський» уряд для влади Москви. Подібно було з комунізмом. Всі інституції в соціалістичних державах мусіли функціонувати за принципами марксизму, йому служити і його пропагувати. У кожному ВУЗі повинна була бути кафедра марксизму і кожен студент мусів здати екзамен з марксизму-ленінізму. Зрештою  третина земної кулі опинилась під пануванням комунізму. Однак потрохи люди перестали визнавати ці злочинні абсурди, у кінці – ніхто – ні влада, ні підвладні в це не вірили, марксизм деградував до жалісного прикриття  голої жаги здобуття і збереження влади. Тепер маємо етап розвитку гендеризму, розпад прийде пізніше. Зараз ідеологічне насильство накидається не танками, але потужними політичними і фінансовими засобами. Так, як Москва пробувала нам накинути комунізм, так зараз Брюссель чи ООН хочуть нам накинути гендеризм. Так, як колись ми мусіли воювати з брехнею і насильством комунізму, так сьогодні мусимо боротись з брехнею і насильством гендеризму. І цього не уникнути. Люди, які є атеїстами, ворогами Церкви, будуть нас атакувати. Вороги Бога є також ворогами християн. Християнство є найбільш переслідуваною релігією в світі, бо є найкращою, найбільш близькою до Бога релігією. Вважається, що від часів Христа до сьогодні вбито понад 70 мільйонів християн, більшість з них – у ХХ столітті – столітті найбільших ідеологічних божевіль. Атеїсти в Північній Кореї власне в цю хвилину у свої концтаборах ув’язнюють, катують і вбивають тисячі християн. Ненависть, яку ми досвідчуємо від гендеристів, є лише частиною більшої, всесвітньої ненависті.

Але прихильники гендеризму  здаються такими потужними…

Перш за все, до цього треба підходити спокійно, дивитися в далекій, найкраще – остаточній перспективі. Боротьба належить до суті нашого життя. На рівні тіла нас постійно атакують мільйони, мільярди бактерій і вірусів, які хочуть жити нашим коштом і  повністю нас знищити. Щоб жити, ми повинні з ними боротися, мусимо виробляти мільйони і мільярди білих тілець, які є нашими воїнами і оборонцями. Ця боротьба триває у наших жилах 24 години на добу, перемога в ній є умовою життя.

Подібно є і в світі духовному. Люди, які живуть у великій омані або у великій ілюзії чи брехні, також потребують обґрунтування свого існування, тому продукують чергові теорії, такі самі помилкові і абсурдні, як ціле їхнє життя. Вони мусять якось обґрунтувати свою теофобію, христофобію, гетерофобію. Для більшої самовпевненості вони прагнуть ще ці абсурди накинути цілому суспільству. Це одне з основних джерел духовних бактерій і вірусів, які крутяться у нашій культурі, гендеризму можна навіть присвоїти «почесне» ім’я «духовного СНІДу» наших часів. Як віруси ВІЛ ослаблюють імунну систему людини, так віруси гендер ослаблюють її здатність критично мислити. Після прийняття такого абсурду прийняття кожного іншого стає тим більше можливим.

Тим не менше, навіть найабсурдніша теорія, якщо стає знаряддям потужних груп, може мати успіх. Колись же у всіх університетах Німеччини царювали спочатку гегельянізм, а потім нацизм. У всіх ВУЗах «соціалістичного табору» царював марксизм (на Кубі і У Північній Кореї царює навіть до сьогодні). Натомість, професорів католицьких закладів освіти, які критикували ці абсурди, за це переслідували, а навіть і вбивали. Однак саме за ними історія визнавала правоту, тому з їх думкою треба особливо рахуватися, коли вони кажуть, що з гендеризмом буде подібно. Це лише питання часу.

Що може зробити людина, яку постійно бомбардує ця ідеологія?

Перш за все відкидати її, так як ми відкидали комуністичну пропаганду, усвідомити собі, що її треба розуміти навпаки. Коли чверть століття тому комуністичні медіа когось дуже хвалили, то ми знали, що це людина, яка особливо непорядно живе. Коли ж натомість когось ґвалтовно атакували, то ми знали, що це людина особливо шляхетна, вартісна. Подібно є і тепер, коли найбільші медіа знаходяться в руках посткомуністів, коли так сильно промують гомосексуалізм і з такою ненавистю атакують Церкву, то так як колись ми шукали підпільне джерело інформації, так тепер треба шукати інших, не найрозрекламованіших, але правдомовних медій. Цей критичний підхід і пошук відповідних джерел правди є дуже важливим, бо інакше виробники брехні  стають господарями наших умислів і сердець. Треба також приймати мудрі політичні рішення, не допускати або усувати від влади людей, які керуються не реальністю, а ідеологією. Треба самому також ангажуватися в політику, бо якщо порядні люди будуть триматись від неї подалі, то керувати нами будуть люди непорядні, а навіть і злочинці. Після здобуття політичної влади вони можуть легко здомінувати над цілим суспільством і всіма його інституціями.

Особливим полем бою тепер стає школа…

Так, після неуспіху у впровадженні "гомошлюбів", битви концентруються на школі. Прихильники гендер хочуть впровадити обов’язкове для всіх сексуальне виховання за програмами гендеристів – тобто людей, часто власне глибоко сексуально збочених.  В їхніх підручниках заборонені такі слова, як «мати», «батько», «подружжя», «вірність», а промуються такі як «родитель А», «родитель Б», «партнерство на відрізок часу життя». Загалом їх програма опирається на надзвичайно примітивній антропології, любов редукує до фізіології, промує секс без принципів і обмежень, тобто нечувану розпущеність і розв’язаність. Знаю це добре з різних країн Заходу, у яких в сумі я провів 10 років. Конкретно то виглядає, наприклад так, що підчас таких лекцій у Німеччині 12-річних дівчаток змушують вдягати презервативи на штучні пеніси, а потім їх лизати як цукерки і оцінювати їх смак. За те, що батьки не пускають дітей на такі лекції, їм загрожує тюрма і позбавлення батьківських прав. У Швейцарії до садочку 4-річним дітям постачали штучні пеніси у збудженому стані і розкриті піхви, щоб вони цим бавились. Бо згідно гендеристів сексом треба займатись вже від пелюшок. Це особливо виразно показує, з ким маємо справу. Видно, що тут реалізується сатанинський план: деправація і атеїзація через сексуалізацію. Люди, одержимі сексом, хочуть, щоб всі інші жили так само, і це надзвичайно небезпечно, бо нищить колиску людськості, збурює або унеможливлює розвиток людськості, нищить майбутнє сімʼї. Після такого виховання молодь легко може попасти у розпущеність, у секс-наркоманію, стати нездатною ані до віри, ані до подружжя і родини. У цьому сенсі гендеризм є ще гіршим, ніж більшовизм, бо той нищив суспільні і економічні зв’язки, а цей нищить саму людськість і сімʼю. Впроваджувати гендеризм до шкіл – то так, ніби впроваджувати обов’язкові лекцій порнографії, це страшне ґвалтування душі дитини, яке може зруйнувати все її майбутнє. Це нечувана погорда гідністю і правами дитини, а також її батьків.

Плоди такої діяльності вже помітні..

Так, перш за все у вигляді європейської демографічної катастрофи. Так виховані люди стремлять до максимуму приємності з сексу, але мінімуму дітей. Дитина стає для них лише клопітким баластом в погоні за новими відчуттями і партнерами. Звідси – багато сексу, багато партнерів, багато венеричних хвороб, багато абортів, але мало шлюбів, мало сімей і мало дітей. Так є в Німеччині, де на німкеню припадає 0,9 дитини, а лише для збереження самого рівня популяції потрібно мінімум 2,1 дитини на жінку. Німці мають один з найнижчих природних приростів у світі. На 100 пенсіонерів припадає 60 дітей, а лише 40 внуків.  Але також більшість німців зраджує своїх жінок, а в країні є 400 тисяч повій, тобто 1% жінок, які проживають там, працює в цій сфері. Кожного дня вони мають 1 млн.200 тисяч «клієнтів», тобто 3% чоловіків цієї країни. У Марселі першою мовою стала арабська, а французька відійшла на друге місце. Це також плоди ментальності тотальної розпущеності. Подібно як комунізм приводив до економічного падіння держави, так гендеризм провадить до знищення сім’ї і демографічної катастрофи. Є цілий океан сексу, а немає дітей. Цілий простір Європи починає нагадувати публічний дім, а в ньому немає місця для дітей.

Це розуміють особи відповідальні, світлі, але якщо за програмами для шкіл, які готують в Міністерстві Національної Освіти, стоять такі організації як: Всесвітня Організація Здоров’я, Міністерство Здоров’я, Польська Академія Наук  то пересічний громадянин має в голові замішання. Як же тоді боронити наших дітей?

Їх треба боронити зі всіх сил, бо вони наше найбільше багатство і предмет найбільшої відповідальності. Не можна допускати ідеологічно і сексуально схиблених ані до шкіл, ані до дітей. Треба вказувати, що виховання дітей проти найглибших, найсвятіших переконань батьків є тяжким злочином, видом кіднепінгу (викрадення дітей), яке держава має переслідувати і карати. Виховувати дітей християн за засадами гендеризму – то так само, як змушувати єврейських дітей переходити в іслам. Ніхто не має права так в черевиках і з палкою вдиратися до санкуаріуму сім’ї. Тому треба брати участь в маршах та інших формах протесту, писати і надсилати листи до міністрів народної освіти та інших членів уряду, піднімати скандали в медіа і шукати правової допомоги, не боятися судової боротьби. Треба також добре контролювати, що діється в школі, уважно приглядатись до занять, з цим пов’язаних. Директор школи не має права нічого робити у цій сфері без виразної згоди батьків. Дуже важливо оприлюднювати всі надуживання в цій сфері, бо зло любить діяти в темряві. Принципом гендеристів є «революція згори», «марш через інституції». Через перехоплення медій та осередків влади вони намагаються більшості накинути щось, що ніколи не було би прийняте демократичним шляхом. Так вони виявляються також ворогами демократії.

Чи такі старання приносять успіх?

Очевидно. У Сполучених Штатах за проведення лекції сексуального виховання у стилі європейського гендеризму можна попасти до тюрми за розбещення неповнолітніх. Завдяки протестам пані Габріеле Кубі у Німеччині вдалось змусити міністерство освіти видалити з програми гендерівську брошуру, в якій батьків переконували до педофільської поведінки щодо власних дітей. У Базилеї батьки вимусили владу кантону видалити з дитсадків ті гендерівські наукові допоміжні знаряддя у вигляді пеніса і піхви. У Норвегії уряд відмовився (після 30 років) фінансувати гендеристів, бо вони остаточно себе скомпрометували. Марш гендеристів був затриманий в Угорщині, Литві, в Естонії і Росії. Надалі небагато що вони можуть сказати в країнах ісламу, а в Литві гомопропаганда є законодавчо заборонена. Абсурд можна перемогти, треба тільки хотіти і добре організуватись.

А які шанси маємо в Польщі?

Конкретно дуже великі. Ми вже показали це у ХХ столітті, коли божевіллю ідеології піддались такі великі, мудрі народи, як німці і росіяни,  наші сусіди. У Польщі це не вдалось добровільно, у нас такі ідеології треба було принести ззовні, нав’язувати з допомогою бомб, танків і багнетів, у гестапівських темницях і катівнях. Ми аж так не оглупіли, не дали себе аж так обманути. Завдячуємо тим перш за все нашій вірі, бо чим більше в помислах і серцях є правдивої віри, тим менше там місця для ідеології, тобто віри особливо помилкової. Тому також комунізм у нас був завжди найслабший і найшвидше завалився. Завдячуємо тим особливо Церкві. З цього маємо право бути гордими, це може бути наш особливий дар для Європи – наша віра і критичний погляд на ідеології, який ми збудували на дуже глибокому знанні і – не раз дуже кривавому – досвіді.

Тобто, маємо на чому будувати нашу надію?

Очевидно, на все треба дивитись в Божій перспективі, остаточній, тобто ніби «згори», метафізично. А в цій перспективі кожне зло є слабше від Бога, кожна його перемога є локальною  і малою, скороминучою і тимчасовою. Гендерімперія зламається і розпадеться, подібно як зламались і розпались «непереможна, тисячолітня» і як «табір братерських соціалістичних країн», збудований на марксизмі, тобто на «найсвітлішій, науковій теорії, яку коли-небудь бачило і мало побачити людство». Йдеться лише про те, щоб наступило це якнайшвидше і в тому часі поглинуло якнайменше жертв, особливо серед  дітей і молоді. Прикладення до того руки є святим і радісним обов’язком кожного і кожної з нас.

Даріуш ОКО – священик Краківської Архиєпархії. Доктор філософії і доктор теології, працівник Відділення Філософії Університету Івана Павла ІІ в Кракові. Після свячень 6 років вчився в Німеччині, Італії і США. Протягом всіх 28 років священства активно займався як науковою працею, так і душпастирством (як постійний резидент в польських, європейських і американських парафіях). 16 років працює душпастирем студентів і і душпастир Служби Здоров’я Краківської Архиєпархії. Під час навчання, наукових конференцій  і паломництв з лікарями він біля 10 років провів закордоном, побачив понад 40 країн на 6-ти континентах. Відомий також за публіцистичну діяльність, особливо за критику ліберальної теології та гендерідеології, гомоідеології і гомоєресі.

розмовляла Анна Тихоблазинська

За матеріалами: http://www.niedziela.pl/