Deutsch (Deutschland) 
Українська (Україна) 
Русский (Россия) 
Polski (PL) 
English (United Kingdom) 
У світовій історії зафіксовано різні сторінки в царині життя. Протягом останніх 15 років лише в самій Європейській Унії вчинено 21 мільйон абортів. У країнах Східної Європи (у Білорусі, Україні, Росії і Болгарії), де здійснюють найбільше абортів, на кожну жінку в дітородному віці припадає в середньому понад два випадки вбивства життя. Кожен з них наносить чергові рани сім’ї, передусім жінці та відбирає найбільший дар невинним дітям. У 80-х роках на нашу Батьківщину припадав один із найвищих показників абортів у світі.
У 90-х роках після здобуття незалежності наше право надалі законодавство надалі залишилося дуже ліберальне, незважаючи на те, що внаслідок широкого застосування контрацепційних препаратів і засобів від передчасних пологів число хірургічних абортів зменшилося наполовину. Ситуація продовжує бути драматичною, постійно вбивають ненароджених дітей. Багато разів від нашої позиції і доречної поради залежить доля цих дітей. «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40).
Особливою формою нашого свідчення захисту життя є справа молитви за ненароджених дітей, яку називаємо духовним усиновленням. Це форма перепрошення Бога за злочин аборту і водночас благальна молитва. Все більше осіб в усьому світі цього дня розпочинають дев’ятимісячну молитву, яка складається з короткої молитви і десятки Розарія. Її жертвують за одне невідоме для себе дитя, якому загрожує вбивство в лоні матері. Духовно усиновити дитину можна приватно, або публічно у храмі, найкраще саме в день Благовіщення.
Історія
Умови Духовного Усиновлення є простими. Це молитовне зобов’язання, найкраще, якщо складене перед вівтарем, прийняте конкретною особою, у намірі однієї дитини, якій загрожує вбивство у лоні матері. Ім’я дитини відоме лише Богу. Протягом дев’яти місяців особа, яка приймає Духовне Усиновлення, огортає молитвою дитину та її батьків, просячи у Бога про її щасливе народження. У такий спосіб стає духовною матір’ю цієї дитини. Молитва Духовного Усиновлення складається з одного десятка Святого Розарію, щоденної молитви, а також, довільної жертви чи відречення – як піст або боротьба зі звичкою.
Духовне Усиновлення може прийняти кожен. Найперше, можна огорнути молитвою тільки одну дитину. Після її народження можна усиновити наступну дитину, за умови дотримання попередніх зобов’язань. Потрібно пам’ятати про щоденне виконання обітниці. У разі одноразового занедбання, потрібно продовжити термін молитви на один «забутий» день. У випадку більш тривалої перерви, молитву потрібно почати спочатку.
Після прийняття рішення на духовне усиновлення, потрібно скласти приватну обітницю. Важливо це зробити перед образом Розіп’ятого або Пресвятої Матері.
Суть духовного усиновлення – це молитовна опіка над дитиною, що має загрозу у лоні своєї матері, батьками цієї дитини, також найближчим оточенням. Молитва скерована у намірі дитини, відомої тільки Богу.
На справу Духовного усиновлення потрібно дивитись із перспективи віри. Це значить, що наші молитви не залишаться не вислуханими перед Богом. Однак, часто є так, що відповідь Бога наші молитви є іншою, ніж ми того прагнемо. Дороги Божі не наші дороги, а Його думки не наші думки. (пор. Іс 55,8). Духовне Усиновлення є випрошуванням Божих благодатей для людей, щоб здійснилася переміна сердець, щоб шанували життя, щоб найближче оточення несло допомогу і підтримку потребуючим матерям і родинам.
У перспективі віри, такими помітними плодами може бути діяльність організації на захист життя, допомога, яку несуть через різні фундації. На справу духовного усиновлення потрібно дивитись у контексті реальності Церкви, отже, того, що вчинки одних людей мають вплив на інших. Молитва є вчинком любові, а любов є сильнішою за смерть, тобто сильнішою від усіх замахів на зачате життя. Тепер приймаємо участь у праці, у духовній боротьбі, а плоди, що випливають із духовного усиновлення зачатої дитини, побачимо у вічності, в обличчі Бога, Який закоханий у Життя.
Чому приймаємо духовне усиновлення зачатої дитини? Чи така молитва може бути формою захисту зачатого життя? Чи щоденна молитва на розарію може перемінити чиєсь ставлення до зачатої дитини? Такі питання можуть приходити, коли бачимо безліч замахів на людське життя, особливо на найбільш беззахисне.
Приймаю духовне усиновлення, бо вірю, що ця молитва сягає неба і не залишається безплідною. Через цю молитву прагну бути поруч цієї зачатої дитини у його дорозі до неба. Для неї прагну бути провідником, беручи участь в усіх труднощах. Чи Ти прагнеш бути таким поводирем і товаришем? Поводирем у духовній боротьбі і товаришем на дорозі до неба? Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. (Мт 25,40) – каже Господь. А якою є твоя відповідь?
Молитва ця триває 9 місяців і полягає в щоденному промовлянні однієї таємниці Розарію (одне «Отче наш...», десять «Радуйся, Маріє...», одне «Слава Отцю...»), а також такої молитви:
Господи Ісусе, за заступництвом Твоєї Матері, Пресвятої Діви Марії, яка з любов’ю Тебе породила, а також за заступництвом святого Йосифа, якому Тебе довірили і який був Твоїм Опікуном після народження, прошу за цю духовно усиновлену мною дитину, яка ще не народилася і зараз перебуває під загрозою загибелі.
Прошу Тебе, Господи Ісусе, даруй батькам цієї дитини любов і відвагу, щоб вони залишили своїй дитині життя, яке Ти сам для неї призначив.
Можна також ще додати добровільну постанову, наприклад, частіше сповідатися й приймати святе Причастя; постити на хлібі й воді; допомагати нужденним. Духовне всиновлення зачатої дитини розпочинається обітницею, яка складається в храмі або вдома перед хрестом чи іконою і має такий зміст:
Пресвята Діво Богородице Маріє, всі Ангели та Святі! Прагнучи нести допомогу ненародженим дітям, твердо постановляю та обіцяю, що від сьогодні беру в духовне всиновлення одну дитину, ім’я якої знає тільки Бог. Хочу протягом дев’яти місяців щоденно молитися про порятунок і життя, а також про справедливе й праведне життя після її народження.