Репродуктологія: небезпечні ігри в Бога

25 липня 1978 року народилася Луїза Браун (Louise Brown), перша дитина з пробірки. Відтоді таким способом з’явилися на світ більше 5000 000 немовлят. Тим більш, що й індустрія сурогатного материнства неможлива без штучного запліднення. Проте мало хто говорить про інший темний бік in vitro.

Чи насправді діти з пробірки народжуються абсолютно здоровими?

Мало хто згадує, що діти, які народилися таким чином удвічі частіше страждають на різноманітні хвороби, ніж немовлята, зачаті природним шляхом. Зокрема, поширеним явищем серед дітей з пробірки є безпліддя у дорослому віці1.

Не поодинокими є випадки народження малюків з фізіологічними вадами у розвитку, попри поширену практику селективного (вибіркового) аборту ще на стадії вагітності. Наприклад, проф. Я. Пуліковський у своїй статті2 подає, що в Австралії у період з 1993 по 1997 рр. тільки 4,2 % немовлят зачатих натуральним методом мали вроджені дефекти організму. Тоді як у групі дітей з пробірки таких було 9 %. При цьому кількість тих, які мали більше, ніж одну ваду було утричі більшою, ніж серед числа контрольної групи немовлят зачатих природним способом.

На основі понад 25 різноманітних досліджень із різних куточків Землі, вчені дійшли до висновків, що ризик народження дитини з вадами розвитку після штучного запліднення зростає у середньому на 30-40 % порівняно з природним способом3.

Так, до прикладу, рідкісний рак сітківки у них спостерігається у 5-7 разів частіше, ніж зазвичай4, у 4 рази частіше спостерігається рак печінки5, у 3-5 рази (за іншими даними аж у 9 разів6) ймовірніше є поява хвороби Бетквіча-Відемана (тобто гігантизму та збільшеної ваги у дорослому віці7), або діагностування анеуплодії (відхилення у кількості хромосом). Остання згідно статистичних даних фіксується у 50-60% штучних запліднень і вважається головною причиною викиднів на першому триместрі вагітності. Також у два рази частіше виявляють вади серця8, хворобу Анзельмана (Angelmana), симптомами якої є неконтрольований сміх та рухи тіла або відсутність дару мови9.

Серед вагітностей після in vitro спостерігається у 2-3 рази збільшений ризик передчасних пологів і народження недоношених малюків (у випадку множинної вагітності цей показник зростає геометрично10). Американські науковці виявили, що тривалість вагітності в результаті штучного запліднення у середньому триває 30 тижнів, тоді як нормально цей період має сягати 37 тижнів11.

На цьому проблеми не закінчуються, адже у дітей з пробірки на 60 % зростає ризик пошкодження головного мозку ( у випадку, якщо ембріони до імплатації були заморожені у кріокамерах – цей показник становить 230%)12. Тим більше американськими вченими зі штату Небраска було доведено, що штучно зачаті діти у період до 2 років мають гірший розвиток і, як наслідок, у їхньому подальшому вихованні у батьків виникає більше труднощів, ніж у їхніх однолітків13. Було доведено, що діти, зачаті in vitro, мають на 33 % більший ризик появи психічної хвороби, ніж інші14. Згідно з рапортом Копенгагенського університету, презентованого на конференції Європейського Товариства Людської Репродукції і Ембріології (European Society of Human Reproduction and Embryology, ESHRE)15, яка проходила у Мюнхені з 29 червня по 2 липня 2013, немовлят з пробірки на 30% частіше госпіталізують у лікарнях, ніж іхніх однолітків, зачатих природним шляхом. Також була виявлена більша ймовірність аутизму, шизофренії, відхилень у емоційній рівновазі, розумовому розвитку.

Так, у Данії 1,9 % всіх психічнохворих пацієнтів були зачаті у лабораторії штучним методом. Зазвичай, прихильники штучного запліднення пояснюють старшим жінкам, які користаються з послуги in vitro, що саме вік цих жінок є чинником можливих відхилень16. За їхніми словами, вони хоча і не знають механізмів збільшеного ризику захворювань, вважають, що психічні хвороби передаються спадково, а не через методи лікування17. Як зауважує проф. Левандовіч, таке пояснення можливо застосувати до виникнення генетичних хвороб, іншими словами зміни генетичного коду (наприклад, поява ушкоджених яйцеклітин після 40 років, хвороби Дауна чи трісомії), але аж ніяк не можна застосувати до епігенетичних вад, які виникають маніпуляціями in vitro, тобто змінами у структуру хромосоми та ДНК-ниток. Польський експерт з генетики доктор Cтаніслав Цебрат (Stanisław Cebrat) спростував аргументи прихильників in vitro, адже збільшення дефектів у розвитку у 17-18 разів спостерігається також і у потомства скотини та мишей, до яких штучне запліднення не застосовується з причин безпліддя18.

Недарма, у США перед процедурою in vitro лікарі мають обов’язок повідомити батькам про можливі ризики та побічні наслідки. Адже також були зафіксовані випадки смерті жінок наприклад у Новій Зеландії, Ірландії, Польщі під час проходження процесу штучного запліднення19. Вчені довели, що оскільки для успішної імплантації ембріону пацієнтці дають чималу кількість гормональних ліків, це може призвести до зростання ризику утворення злоякісної пухлини грудей у жінки20. Натомість в Україні, де згідно чинного законодавства дозволено лише повне сурогатне материнство (full aбо gestational surrogacy) з використанням запліднених поза організмом жінки чужих яйцеклітин, годі почути про темну сторону цієї гри у Бога21. 

Доходить до того, що у лікарнях можуть спеціально «замовити» хвору дитину. Так, лесбійськаї пара глухонімих жінок Шарон Духесней (Sharon Duchesneau) і Канданас МакКолінг( Candance McColough) мріяла виховувати таку ж дівчинку. Тому спеціально обрали за донора сперми чоловіка, який мав ваду розвитку слуху у декількох поколіннях і як наслідок народжена дитина теж не могла сприймати повноцінно навколишній світ22.

Нацизм в практиці

Невід’ємною стороною in vitro є вибірковий чи невибірковий аборт. З огляду на низьку ефективність (виживання ембріону та його нормальний розвиток при штучному заплідненні становить 15-20 %23) зазвичай імплантують у тіло 2-3 ембріони24 .

Існує значна ймовірність (деякі вчені вказують, що після штучного запліднення цей показник приблизно у 20 раз більший, ніж після природнього25), що кожна зигота може поділитися і тоді виникає множинна вагітність, а навіть були зафіксовані випадки двох пар близнюків (двоє з яких було вбито неселективним абортом). Адже як показують дані, від 40% дітей, запліднених за допомогою in vitro є близнюками, а 51% всіх народжені від множинної вагітності26 , з яких 7 % вагітностей мало троє або більше немовлят27, які після народження часто потребують додаткової терапії аж до хірургічного втручання, а у матерів можуть виникнути супутні хвороби, наприклад підвищений вміст цукру в організмі чи потреба кесаревих пологів. Оскільки наявність близнюків чи двійнят зазвичай не входить у плани, тоді для продовження вагітності проводиться селективний (вибірковий аборт), коли для виживання одного немовляти вбивають вже зачатих людських істот28 . Тільки у США згідно офіційної статистики кожного року вбивають від 170 000 до 200 000 штучно зачатих людських осіб29 (дані з 2003 року). Як зазначав під час конференції «Іновації у лікуванні безпліддя» проф. Вальдемар Кучинський з Білостоку «множинна вагітність – це поразка, а не успіх групи, яка займається допоміжною репродукцією»30. 42 % штучно зачатих ембріонів в результаті множинної вагітності мають вади розвитку31, але як ті, які мають вади, так і просто “відбраковані” репродуктологами використовуються для наукових чи медичних експериментів, а навіть у косметичній індустрії. Так, декілька років тому швейцарська фірма Neocutis випустила лінію препаратів для лікування та гоєння шкіри, яка була створена на основі клітин, взятих у абортованих дітей. Це не вперше, адже раніше було виявлено, що британські фірми користаються людською шкірою від абортованих китайських немовлят чи вбитих в’язнів для виготовлення колагену32.

При цьому Європейська Біоетична Конвенція, ухвалена 4 квітня 1997 року стверджує «людське тіло, ані його частина не може бути джерелом фінансової користі33 ( ст. 21). Католицька Церква34, так і Рада Європи одностайні, що «з моменту запліднення яйцеклітини життя людини розвивається у безперервному процесі»35, то замороження у кріокамерах та вбивство мільйонів людських істот не можна назвати іншими словами, як сучасний геноцид людського роду та злочином проти людяності. У цьому контексті слід згадати, що методи in vitro базуються в загальному на теорії евгеніки, тобто практиці та ідеї, що за допомогою генетичних маніпуляцій, контролю народжуваності у неблагополучних соціальних групах або осіб з психічними чи фізичними хворобами можна покращити якість прийдешніх поколінь36.

Сам термін винайшов англійський соціолог і двоюрідний брат Ч. Дарвіна Ф. Галтон (Francis Galton) і самі ідеї знайшли відгук і стали основою для теорії арійської раси у Третьому Рейху (евгеніку високо оцінив А. Гітлер у своїй головній праці Mein Kampf37) та як наслідок стерилізації чи фізичного знищення нищих рас та груп (євреї, цигани, слов’яни) або осіб з вадами розвитку (глухі, психічно хворі чи каліки) для розширення життєвого простору німецького народу. Тобто так само як у лікарнях відбирають і знищують за допомогою селективного аборту мільйони непридатних або зайвих ембріонів (див. людських істот), щоб дати право жити кращим або бажаним вже зачатим дітям. 

Наприклад, у Ісландії кожного року народжується максимум дві дитини з синдромом Дауна, решту 99 % вбивають шляхом аборту відразу після виявлення хвороби на стадії вагітності38. Фактично, це як і вищевказані приклади є соціальною чисткою і прямим порушенням 2 статті Конвенції про запобігання Геноциду (вбивство членів групи чи методи, спрямовані на запобігання народження у такій групі)39. Нацисти також практикували вбивство у лоні матерів хворих немовлят, а також використання крові неповнолітніх дітей з концтаборів (які зазвичай гинули внаслідок повного знекровлення) для переливання пораненим німецьким солдатам. Досить добре це продемонстровано в українському документальному фільмі «Діти Перемоги».

Тому ще більш жахливіший та цинічний є випадок, коли британський суд дозволив парі шляхом штучного зачаття народити дитину для того, щоб вона стала донором спинного мозку для їхнього старшого сина, який мав один з різновидів анемії40. Досить популярними є пропозиції серед прихильників in vitro зберігати надлишкові ембріони, щоби за потреби вони слугували у майбутньому донорами органів для народжених братів і сестер41. Натомість у тій самій Англії створили людський ембріон у лабораторних умовах, але на 13 день були змушені його вбити, адже законодавство більшості країн не дозволяє вирощувати людські істоти більше, аніж на 14 днів42. Хоча згідно Європейської Біоетичної Конвенції взагалі створення людських ембріонів задля експериментів є заборонено43.

Про відсутність жодних меж у повазі до людської гідності та недоторканості життя свідчить факт, що у 2017 році американські науковці під керівництвом Salk Institute штучно створили химеру – ембріон свині та людини, що мало б стати першим кроком для широкомасштабної продукції донорських органів44. Тоді як тваринно-людські мутанти вже можуть жити у лабораторіях Китаю та Японії. Цими дослідженнями займається науковець Хіромітсу Накаухі (Hiromitsu Nakauchi). Він має на меті імплантувати людські клітини до організмів мишей та щурів45. Це все нагадує радянські експерименти проф. І. Іванова щодо схрещення людини і мавпи шляхом статевого акту або запліднення самок шимпанзе людською спермою з метою виведення потомства гібрид46. Він писав, що у Європі жінок, готових піти на експеримент, набагато легше знайти, аніж у Африці47, проте його досліди за офіційними даними не принесли успіхів. На думку згаданого вже проф. генетики Станіслава Цебрата застосування методів in vitro несе з собою загрозу для цілої людської популяції, адже штучне втручання у продовження роду збільшує ризик мутацій і навіть якщо їх на зовні неможна спостерігати, то у наступних поколіннях ці генетичні дефекти можуть вийти на яв і чим більша доля їх носіїв буде серед населення, тим швидше може дійти до критичної маси і разом з тим спровокувати зникнення homo sapiens з поверхні Землі48.

Тому питання чи нешкідливим є штучне запліднення та сурогатне материнство є скоріше риторичним.

1 Zob. R. Jackson, K. Gibson, Y. Wu, M. Croughan, Perinatal Outcomes in Singletons Following In Vitro Fertilization: A Meta-Analysis, Obstetrics&Gynecology, Vol. 103, no 3, March 2004; C. Olson, K. Keppler-Noreuil, P. Romitti, W. Budelier, G. Ryan, A. Sparks, B. Van Yoorhis, In vitro fertilization is associated with an increase in major birth detects, Fertilityand Sterility, Vol. 84, No. 5, Nov 2005; E. Hage, et al., The risk of neuro-orthopaedic malformations following in-vitro fertilization, Journal of Pediatrie Orthopaedics B., 15 (3): 229-232, May 2006; J. Wolski, In vitro a nadzieje i zagrożenia współczesnej rodziny, “Teologia i Moralność” 4(2008), s. 128-131.

2Jacek Jan Pawłowicz In vitro przyczyną inwalidztwa [Електронний ресурс]http://www.pawlowicz.opoka.org/invitro_kalectwo.htm#_ftn12. 27.07.2020.

3 M. Hansen, C. Bower, E. Milne, N. Klerk, J. Kurinczuk, Assisted reproductive technique and the risk of birth defects a systematic reyiew, Human Reproduction Vol. 20, No.2, pp. 328-338, 2005.

4 Zob. B. Kastory, Probówki Pandory, „Newsweek”, nr 32, z dnia 08.08.2004, s. 48

5 Stanisław Cebrat (2013) Czego nie wiemy o in vitro, wywiad dla Rzeczpospolitej, 9-10 marca 2013 nr 58 (9482). Wersja autoryzowana. PDF

6 16. J. Halliday, K. Okę, S. Breheny, E. Algar, D. Amor, Beckwith-Wiedemann Syndrome and IVF: A Case-Control Study, Am J Hum Genet. September 2004; 75(3): 526-528

7 Zob. R. Gisden, J. Trasler., D. Lucifero, M. Faddy, Rare congenital disorders, imprinted genes, and Assisted reproductive technique, Lancet, Vol. 361, June 7,2003, p. 1975; I. Świderska, Dlaczego nie in vitro?, w: Bioetyka katolicka. Kościół o metodzie in vitro, 2009, s. 10.

8 Stanisław Cebrat (2013) Czego nie wiemy o in vitro, wywiad dla Rzeczpospolitej, 9-10 marca 2013 nr 58 (9482). Wersja autoryzowana.

9 Zob. tamże; D. Hvidtjern, J. Grove, D. Schnedel, M. Vaeth, E. Ernst, L. Nielsen, P. Thorsen, Cerebral palsy among children born after In vitro fertilization: the role ofpreterm delivery a population based, cohort study, Pediatrics, Vol. 118, Number 2, August 2006.

10 Por. B. Kastory, Probówki Pandory, art. cyt., s. 48; zob. także: L.A. Schieve, S.F. Maeikle, C. Ferre et al., Lowand very Iow birth weight in infants conceived with the use of assisted reproductive technology, N Engl J Med. 2002; 346: s. 731-37; L. Kelly-Vance, K. Anthis, Needelman, Assisted reproduction versus Spontaneus Conception: A Comparison of the Developmental Outcomes in Twins, The Journal of Genetic Psychology; 2004,165(2), s. 157-167; zob. także: I. Świderska, Dlaczego nie in vitro?, art. cyt., s. 9. 7. LA. Schieve, SF. Maeikle, C. Ferre et al., Lowand very Iow birth weight in infants conceived with the use of assisted

reproductive technology, N Engl J Med. 2002; 346:731-37

11 1. R. Jackson, K. Gibson, Y. Wu, M. Croughan, Perinatal Outcomes in Singletons Following In Vitro Fertilization: A MetaAnalysis, Obstetrics&Gynecology, Vol. 103, no 3, March 2004

12 D. Hvidtjern, J. Grove, D. Schnedel, M. Vaeth, E. Ernst, L. Nielsen, P. Thorsen, Cerebral palsy among children born after In vitro fertilization…, art. cyt.

13 L. Kelly-Vance, K. Anthis, Needelman, Assisted reproduction versus Spontaneus Conception…, art. cyt.

14 IVF babies face greater risk of mental illness”, 30/06/2014, www.scotsman.com

15 Increased risk of psychiatric disorders in children born to women with fertility problems: results from a large Danish population-based cohort study” (por. Abstracts of the 30th Annual Meeting of ESHRE, Munich, Germany, 29 June – 2 July, 2014, Vol. 29 Supp 1 2014, strona i28

16In vitro nie zwiększa ryzyka wad wrodzonych [Електронний ресурс] https://swiatprzychodni.pl/artykuly/in-vitro-nie-zwieksza-ryzyka-wad-wro... 28.07.2020.

17 Andrzej Lewandowicz Choroby psychiczne po in vitro [Електронний ресурс]//https_www.radiomaryja.pl/?url=https%3A%2F%2Fwww.radiomaryja.pl%2Finformacje%2F....

18 In vitro jest niebezpieczne dla ludzkości„, ”Nasz Dziennik„, 27-28 listopada, nr 277 (3903))

19. LifeSiteNews, May 7, 2004

Nasz Dziennik, 27 września 2006

20 Nasz Dziennik, 27 września 2006

21 Ст. 123 Сімейного Кодексу України. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій //https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

22 Irena Świerdzewska, Dlaczego nie in vitro?, Idziemy, 13 grudnia 2009 r.

23 26. LifeSiteNews, October 19, 2005

24 M.L. Di Pietro, E. Sgreccia, Porcreazione assistita…, dz. Cyt., s. 82n.

25 Stanisław Cebrat (2013) Czego nie wiemy o in vitro, wywiad dla Rzeczpospolitej, 9-10 marca 2013 nr 58 (9482). Wersja autoryzowana.

26 V. Clay Wright, J. Chang, G. Jeng, M. Macaluso, Assisted Fteproductive Technology SurveillanceUnited States 2003, National Center for Chronić Disease Prevention and Health Promotion, www.cdc.gov

27 K. Faber, IVF in the US: Multiple Gestation, Economic Competition, and the Necessity of Excess. Hum Reprod, 1997; 12: 1614–1616.

28 M.L. Di Pietro, E. Sgreccia, Porcreazione assistita…, dz. Cyt., s. 82n.

29 LifeSiteNews, November 22/2002, December 18/2003

30 In vitro nie zwiększa ryzyka wad wrodzonych [Електронний ресурс] https://swiatprzychodni.pl/artykuly/in-vitro-nie-zwieksza-ryzyka-wad-wro... 28.07.2020.

31 LifeSiteNews, October 19, 2005

32 https://wolnemedia.net/kosmetyki-z-ludzkich-plodow/

https://www.ekologia.pl/srodowisko/specjalne/kosmetyki-z-ludzkich-plodow-sprawa-firmy-neocutis-oraz-ludzki-kolagen-z-chin,15469.html [електронний ресурс]. 28.07.2020.

33 Convention for the Protection of Human Rights and Dignity of the Human Being with regard to the Application of Biology and Medicine: Convention on Human Rights and Biomedicine, http://www.con ventions.coe.int/Treaty/en/Treaties/Html/164.htm [21.07.2020].

34 Katechizm Kościoła Katolickiego 2274; por. Jan Paweł II, Encyklika Evangelium vitae 57.

35 Zgromadzenie Parlamentarne Rady Europy, Rekomendacja 1046 w sprawie wykorzystania embrionów i płodów ludzkich w celach diagnostycznych, terapeutycznych, naukowych, przemysłowych i handlowych, w: Europejskie standardy bioetyczne, red. T. Jasudowicz, Toruń 1998, s. 94.

36 Zgromadzenie Parlamentarne Rady Europy, Rekomendacja 1046 w sprawie wykorzystania embrionów i płodów ludzkich w celach diagnostycznych, terapeutycznych, naukowych, przemysłowych i handlowych, w: Europejskie standardy bioetyczne, red. T. Jasudowicz, Toruń 1998, s. 94.

37 Black, Edwin (2003). War against the weak: eugenics and America’s campaign to create a master race. New York: Four Walls Eight Windows. p. 438. ISBN 1568582587.

38 «Соціальна чистка»: у цій країні вбивають ембріони із синдром Дауна [Електронний ресурс]https://t1.ua/news/9932-sotsialna-chystka-u-tsiy-krayini-vbyvayut-embriony-iz-syndrom-dauna.html. 28.07.2020.

39 Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него от 9 декабря 1948 года * https://data.rada.gov.ua/laws/show/995_155#Text

40 ZBIGNIEW KALISZUK IN–VITRO — EUGENIKA I NADUŻYCIA [ Електронний ресурс]https://opoka.org.pl/biblioteka/I/IZ/zk_invitro–eugenika.html. 27.07.2020.

41 “In vitro” jak aborcja [Електронний ресурс]https://adonai.pl/nieplodnosc/?id=45 28.07.2020.

42https://life.pravda.com.ua/society/2016/05/6/211894/ [Електронний ресурс]. 28.07.2020.

43 Rada Europy, Konwencja o ochronie praw człowieka i godności istoty ludzkiej w kontekście zastosowańbiologii i medycyny: Konwencja oprawach człowieka i biomedycynie (Europejska Konwencja Bioetyczna) z dnia 4.04.1997, art. 18, w: Europejskie standardy…, dz. cyt., s. 8.

Тут у гру входить різниця у поглядах на початок людського життя, яке згідно деяких науковців можна відраховувати після 14 днів. Більшість (96 %) вчених генетиків та біологів дотримується думки, що життя людини розпочинається у момент зачаття.

44 https://ciekawe.org/2017/02/02/amerykanie-stworzyli-embrion-ludzkich-swi...

45 Aleksandra Lipiec Człowiek-mysz narodzi się w Japonii. Coraz mniej barier dla inżynierii biomedycznej [Електронний ресурс]https://kobieta.onet.pl/zdrowie/eksperymenty-na-ludzkich-embrionach-trwaja-powstana-organy-do-przeszczepow/r40vv .28.07.2020.

46 https://was.media/uk/2017-09-26-mizhvidovij-seks-v-radjanskij-nauci-navi...

47 Жирнов Е. Приматы развитого социализма // Журнал “Коммерсантъ Власть. — 22.03.2004. — № 11. — С. 72.

48 Stanisław Cebrat (2013) Czego nie wiemy o in vitro, wywiad dla Rzeczpospolitej, 9-10 marca 2013 nr 58 (9482). Wersja autoryzowana. PDF

Бучковський Олександр