Таку сумну статистику наводить The Daily Mail.
Серед опитаних дослідниками Кембриджського університету 27% дітей віком від 4 до 9 років мають змішані відчуття щодо відсутності батька, 8% почувається погано, а близько 39% – нейтральні до відсутності повної родини.
Окрім того, 37 дітей із 51 заявляють, що не хотіли б змінювати свої родинні обставини, натомість тільки один хотів би, щоб батько-донор був якось залучений до життя сім'ї.
Усі опитані діти мають хоча б одного друга у школі й більше половини дружать хоча б із п'ятьма однолітками.
Переважна більшість, 63%, говорять, що їх не дражнять у школі, однак 34% зізнаються, що терплять знущання через відсутність батька.
Науковець Софі Заде розповідає, що це перше дослідження, у якому дітей, народжених матерями-одиначками від донорів сперми, запитали про їхній життєвий досвід: "Переважна більшість не згадувала про відсутність батька чи концепцію донорства. Разом із тим, у житті дітей траплятиметься так, що вони будуть єдиними без батька у своєму класі й, очевидно, запитуватимуть у матерів про їхню відсутність".
34% дітей, народжених завдяки технологіям штучного запліднення, терплять знущання у школі через відсутність батька. Фото shalamov/Depositphotos |
Дослідники також стверджують, що діти, народжені від матерів-одиначок штучним заплідненням, мають переваги стосовно звичайної дитини з неповної родини. Вони не переживали конфлікти в родині, розлучення батьків чи інших проблем через розлади у сім'ї.
Мати-одиначка 7-річних доньок-близнючок розповідає, що її діиям важливо мати батька поруч, тому їй часто доводиться чути: "Піди і знайди когось, хто буде нам татом".
Але науковці також додають, що зростання тільки з матір’ю сприяє тому, що діти не ідентифікують особистість батька. Це робить їх відмінними від решти тих, хто з батьками може не жити, але хоча б знати про їхнє існування.
Самотня матір 5-річного хлопчика ділиться: вперше її син запитав, чому він не має батька, у 3-річному віці: "Ми поверталися з плавання, коли із заднього сидіння машини пролунав його голос: "Матусю, а чому я у мене немає тата?"
За останніми даними організації European Society for Human Reproduction and Embryology кількість жінок, які хочуть народити завдяки штучному заплідненню без партнера, із 2006 року зросла на 226%.
"Піддаючись прагненню бути попереду у досягненнях з репродуктивних технологій, науковці приділяють недостатньо уваги наслідкам для дітей, які народжуються через штучне запліднення", – вважає Норман Уеллс, представник компанії Family Educational Trust. Багато дітей, народжених без стосунків між їхніми біологічними батьками, стикаються з різними психологічними проблемами. Вони частіше запитують, ким є і чому вони тут ростуть без біологічного батька й матері разом".