Родина як суспільство

Хороша міцна родина, з християнськими цінностями, це якраз те, чого зараз нам дуже бракує. Надто багато руйнівних атак на традиційну сім’ю і надто мало конструктивних та зміцнюючих ініціатив скерованих на збереження традиційної моделі родини, де бабусі з дідусями, дітьми та онуками мають той неповторний зв’язок між поколіннями, який тримається на безумовній любові, повазі та переказуванні досвіду.

Під час Синоду єпископів на тему сім’ї особливо наголошувано на важливості приготування молодих людей до Таїнства подружжя і сімейного життя, щоб це не було просто формальністю, а надійним фундаментом під міцну сім’ю та одночасно ключем до їхнього власного «довго і щасливо».

Про досвід спілкування з нареченими, про їхнє приготування до Таїнства Шлюбу та проблеми сучасної сім’ї, про створення інноваційного курсу передподружніх наук CREDO розповів о. Ян Ходонович, вікарій Львівської Митрополичої Базиліки Успіння Пресвятої Діви Марії.

Самотужки досягати хороших результатів досить важко.

Після Синоду багато говориться про те, що варто реформувати систему передподружніх наук, бо часто вони є лише формальними і не дають належного розуміння Таїнства Шлюбу, і, на жаль, не в стані підготувати до життя у сім’Ї.

Ця проблема не є новою і турбувала душпастирів уже давно. Ми перейшли від теорії до практики три роки тому. І, не чекаючи Синоду, опрацювали свою власну програму. Самі вийшли з ініціативою.

Коли я одразу після свячень прийшов працювати в нашу базиліку, настоятель мені визначив мій фронт робіт і до моїх обов’язків, поміж багатьма іншими, входила підготовка пар до шлюбу і я, кинутий на «глибоку воду», дуже швидко зрозумів, що мати амбіції робити все добре чи принаймні старатися, щоб так було – це замало, бо самотужки досягати хороших результатів досить важко, навіть чисто технічно.

Бракує часу, сили, закінчується ресурс ідей. На деканальних зустрічах священиків, розмовляючи з іншими отцями, я зрозумів, що у нас всіх почасти спільні проблеми. І так зародилася ідея тієї форми передподружніх наук, в якій вони і функціонують протягом цих трьох років .

Залучення мирян до ведення зустрічей стало нашою перевагою

Маючи справу із нареченими я дуже швидко звернув увагу на те, як вони реагують на ті чи інші справи з вуст священика – часто це легка іронія, часом навіть скептицизм, бо якщо у питаннях віри, заповідей та обрядів компетенція священика не підлягає сумнівам, то у справах більш мирських, таких як статеві стосунки, виховання дітей тощо їх вже так добре не сприймають, мовляв «і що ви про це можете знати?» І я подумав, що було б чудово залучити до проведення наших зустрічей світських осіб. Ця пропозиція зустріла схвалення як єпископа, так і священиків і я почав шукати людей, які могли би і хотіли поділитися своїм сімейним досвідом, професійною компетентністю і були би при цьому практикуючими католиками.

Так в нашій команді ми маємо двох лікарів, психолога, біоетика та напротехнолога, ну і звичайно кількох священиків, які радо відгукнулися на прохання допомогти. Це якраз і є те, чим ми відрізняємося.

Фото з сімейного архіву Роксолани та Олексія Курилишин

Наша мета — підготувати наречених до того, що буде відбуватися з ними після одруження.

Отже, ми працюємо з парафіями нашого деканату, що дає нам змогу охопити максимальну кількість пар і одночасно допомагати настоятелям у їхньому душпастирському служінні.

Курс складається із 10 зустрічей, кожна триває по 1,5-2 год. і щоразу це інша тема, інший фахівець, інша історія. Наша мета це не лише підготовка наречених до самого вінчання, як такого, але і до подружнього життя, до відповідального батьківства, до всього того, що прийде до них разом із новим статусом і стане новою реальністю для їхніх стосунків. Ми намагаємося показати, які переваги має християнське подружжя, наскільки важливо закоренити свої людські почуття у Божій Любові і запросити Бога у свою родину.

У сучасному світі можна насолоджуватися життям, не відкидаючи Бога.

Як показує практика, не всі ті речі, що нам здаються очевидними в силу того ким ми є і чим займаємося, як священики, лікарі чи теологи, є такими ж для інших людей, які не настільки «в темі». Тому так важливо говорити з ними про взаємоповагу у стосунках, про чуйність і взаємну відкритість на себе, про плідність, про те, як функціонує організм жінки і чому так важливо для чоловіка це розуміти. А для жінки — вміти розпізнавати, як правильно сваритися, щоб був конструктив, а не взаємні образи. Як розуміти свої емоції та емоції партнера, чому важливо розмовляти, слухати і чути, що чекає пари після народження дітей, які можуть бути кризи і як їх долати і ще багато-багато справ, які ми намагаємося максимально наблизити за час зустрічі. І отут я бачу, як добре, що ми маємо світських фахівців – людей, які мають родини і дітей. Їхні знання підкріплені практикою і досвідом подружнього життя, виховання дітей і стосунками з родичами, вони практикуючі католики і живуть тим на щодень, тому вони знають про що говорять і коли кажуть, що у сучасному світі можна бути щасливим, отримувати задоволення від життя і не відкидати при цьому Бога, то так воно і є. Це допомагає достукатись до людей, сприяє кращій комунікації і засвоєнню почутого.

Важливо відродити сім’ю і допомогти збудувати міцний фундамент під зрілі, міцні родини.

Хороша міцна родина, з християнськими цінностями, це якраз те, чого зараз нам дуже бракує. Надто багато руйнівних атак на традиційну сім’ю і надто мало конструктивних та зміцнюючих ініціатив скерованих на збереження традиційної моделі родини, де бабусі з дідусями, дітьми та онуками мають той неповторний зв’язок між поколіннями, який тримається на безумовній любові, повазі та переказуванні досвіду. Люди розгублені, часто скривджені розлученнями, переживають особисті драми, діти з неповних родин мають проблеми із стосунками, часто підсвідомо кривдять інших, бо їм бракує цілісної моделі поведінки, що не рідкість, коли за тата і маму дитині є хтось один із батьків. Саме тому так важливо відродити сім’ю, дати молодим людям те, чого вони в силу тих чи інших обставин недоотримали через виховання у своїх сім’ях, збагатити їх новою важливою інформацією, заповнити пробіли і допомогти збудувати міцний фундамент під зрілі, міцні родини.

Достукатися до кожного.

Щиро кажучи, коли минула ейфорія від того що проект схвалено, програма затверджена, люди знайдені і погодилися допомогти, я почав хвилюватися і сумніватися чи все це буде працювати. Адже тепер це вже залежало від цілої групи людей, від їхнього бажання бути ефективними, сумлінними. Тому я налаштовувався на таку помірковану віддачу і молився, щоб ця затія не провалилася. Уявіть моє здивування, коли я побачив, наскільки відповідально і ґрунтовно наші викладачі готуються до зустрічей, проводять їх використовуючи різні наглядні посібники, фільми, літературу, наскільки вони відкриті на діалог і навіть дискусії. 99% пар, які до нас приходять є мішаними – хтось один є православним або греко-католиком, для багатьох цей курс стає першим свідомим зіткненням з іншим обрядом, новим досвідом і важливо, щоб він не став останнім, щоб у подальшому, вже сімейному житті, не виникало конфліктів з цього приводу. І ми стараємося максимально коректно достукатися до кожного.

Найбільшою нагородою для нас є вдячні відгуки наших наречених.

Трапляється навіть таке, що до мене приходять молоді люди, які чули від друзів чи знайомих про наші зустрічі і хочуть також взяти в них участь, хоча самі вони не римо-католики. Для мене це свідчення того, що ми не даремно працюємо. Але особливо мене надихають так звані «наші» наречені – молодь, яка активно долучається до життя своїх парафій, бере участь в оазах, зустрічах молоді і має безперервну катихетичну історію. Це особи, яких, здається, вже нічим не здивуєш і нічого нового вже не розкажеш, але після завершення курсу вони підходять і зізнаються, що відкрили для себе багато важливого, нового і перебувають під враженням навіть більшим, ніж їхній скептицизм, з яким вони прийшли на першу зустріч.

Маємо великі плани.

Ми цілком свідомі того, що маємо куди рости, бо 10 зустрічей це, звісно, замало. Але ми працюємо над цим, крім того маємо в планах організувати такий свого роду супровід молодих сімей, які перші роки після одруження особливо вразливі і потребують практичних порад, моральної підтримки та спільних зустрічей з такими ж як вони людьми із схожими проблемами. Наразі опрацьовуємо варіанти того, в якій формі краще їх проводити і обдумуємо періодичність. Найбільшою проблемою є час.

Ми готові ділитися досвідом, заохочувати інші деканати та дієцезії до створення подібної форми приготування наречених до Таїнства Шлюбу, ми також відкриті на нові ідеї та пропозиції, адже всі ми дуже добре розуміємо, яке насправді значення має у наш час міцна родина, збудована на християнських цінностях і орієнтована на приклад Святого Сімейства.

Віта Якубовська

Джерело: CREDO