Інтернет підкорила історія українського тата в декреті

Деякі батьки заводять дітей просто тому, що "треба". Потім ними займається дружина, а татусі ходять на пиво. Насправді, батьківство дуже захоплює. Просто треба знайти цікаве заняття. Наприклад, ми всією сім'єю катаємося на велосипедах. Купили хлопцям маленькі ліхтарики на їх маленькі веліки. І вони їздять, радіють і відчувають себе дорослими. А я - щасливий.

Останнім літом дуже мало виходило подорожувати сім'єю, навіть їздити з хлопцями на веліках. Реально я ніколи раніше не полишав родину надовго. А тут діти мене не бачили тиждень-два, дзвонили і питали, коли я приїду. (Влітку 2014 року Макс кілька разів їздив у зону АТО по роботі) .І, чесно кажучи, було дуже сумно. Нехай я не говорив, що можу взагалі не приїхати. Але діти все відчували, просили приїхати швидше.

Думаю, діти відчувають війну. Я їм чесно про все говорю. Що там стріляють, вбивають людей. Діти все розуміють. Але вдома про політику у нас розмов немає.

Зараз я пішов в декрет. Вважаю це правильним і нормальним. Тому що дітям потрібен тато, і не тільки по вечорах.

Це не через війну. Ми так домовилися з дружиною, коли чекали третю дитину - вона виходить на роботу, соціалізується, я йду в декрет, щоб побільше побути зі своїми трьома хлопчиками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що тато має робити на пологах?

Я намагався брати дітей з собою навіть на роботу, коли це було можливо. Наприклад, на зйомку дітей-аутистів. Робочий графік будував так, щоб можна було з'їздити кудись з дітками вдень. Я намагаюся поєднувати роботу і виховання. Якщо ж сидіти в Facebook і дивитися телевізор, часу буде не вистачати ні на що. Дружина встигає під час денного сну дітей дзвонити коментаторам і писати статті. Крім того, робити все по дому і ще допомагати моїй мамі. Все залежить від бажання і організованості. Я сподіваюся, у мене все теж вийде в декреті.

У нас є правила, які з'явилися перед появою першого малюка. Всього їх три. 1. Не обманювати. 2. Ще до появи дитини батьки повинні обговорити правила виховання і поведінки. 3. Ніяких конфліктів і розбіжностей між батьками у присутності дитини. Якщо один із батьків вже щось сказав - інший має підтримати. Всі конфлікти і спірні моменти не повинні виставлятися на показ дитині.

Головне - дітей ніколи не можна обманювати. Це святе. Цього ми дотримуємося. Якщо дитину обманюєш – вона відчуває, і буде теж тебе обманювати. А все зав'язано на довірі. Якщо ми йдемо робити укол, то говоримо, що йдемо робити укол, буде боляче, але ми його будемо тримати за ручку.

Я все життя мріяв, що у мене буде велика сім'я, багато дітей. Сказати таке про мою дружину не можна. Коли ми дізналися, що буде перша дитина, дружина якраз закінчувала Могилянку, жили в гуртожитку на Троєщині. Вона була по-справжньому налякана: "Що буде? Я планувала інше життя!". Але пройшло все само собою. Вона весь час поєднувала материнство з роботою.

Найскладніше з першою дитиною. Ти приносиш її з пологового будинку і, здається, починається марафон. Не можеш її залишити, повинен піклуватися 24 години на добу. Паніка! Але виявилося, що не все так сумно. Є моменти перепочинку, коли малюк спить - і це так класно! А потім він прокидається і ти вже, насправді, сумуєш. Це приголомшливо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фотограф перетворив сина на марсіанина

Три дитини - легше, ніж одна. У них реально маленький садок, граються один з одним і весело всім.

Коли з'явилася перша дитина, ми піддалися якимсь громадським догмам, типу годувати через кожні три години. Спочатку дружина прислухалася до таких настанов своєї мами-педіатра. Але потім ми знайшли групу про грудне вигодовування і змінили своє уявлення про це все: відкинули стереотипи про годування по годинах, купили найпростіший слінг і все налагодилося. До цього малюк постійно кричав, чогось хотів. З грудним вигодовуванням все стало на свої місця, можна спокійно зрозуміти, що відбувається.

У малюка потреб трохи - їсти, спати або увага.

Ми спілкуємося з дітьми прямо від народження, говоримо, як з дорослими. В результаті вже коли їм 2 рочки, вони все добре розуміють і знають якісь прості речі. Причому не просто говоримо, а пояснюємо процес. Тому Орест в свої 5 дуже логічно все пояснює бабусям і дідусям, а вони називають його філософом.

Батьки самі собі ускладнюють життя, коли думають, що діти - це дорого. Підгузками ми користуємося тільки на вулицю. Возик дитячий є, але б/у, надійний, вистачило на трьох діток. Суперпокупка - ерго-рюкзак. Не треба цих всіх качалок і розвиваючих килимків. У нас вдома є простір, де дітки бігають, самі собі знаходять заняття, беруть звичайні інструменти, барабанять по каструлях, з підручних матеріалів самі роблять собі іграшки. Розвивають фантазію і кмітливість.

У нас з дитинства іграшок мало, і вони найприродніші - якийсь дерев'яний молоточок, яким можна забивати дерев'яні гвоздики, ганчіркові ляльки, зроблені своїми ж руками. Щоб дітки з дитинства мацали натуральні матеріали.

Наша старша дитина прокидається і засинає зі словами про рибу. Не знаю, з чим це пов'язано. У нас немає телевізора, мультики ми до року не показували. Єдине, що ми дивилися - це документальний фільм про океани і про дітей. Думаю, якось цей фільм на нього вплинув. Від риби просто фанатіє. Ми мріємо поїхати до Норвегії подивитися на китів.

Часто Орест мріє про те, як я поміняю роботу і ми будемо жити біля океану. Він буде ловити рибу, я буду фотографувати її, Ярема буде теж фотографувати, а мама буде плести рибальські сітки. В принципі, Орест цікавиться живим світом і розмови всі про нього.

Ми - такі батьки, які схильні більше до природного виховання дітей, слухати їх потреби. Я багато дозволяю дітям, при цьому вони слухняні і виховані. Я навіть дозволяю лазити там, де може бути трохи небезпечно, але не супер-небезпечно. Якщо він там може бамкнуться і навчитися чогось сам, краще нехай він сам бамкнеться і наступного разу буде обережним.

Перейнялися Вальдорфською системою виховання. Не те, щоб фанати, але все ж не схильні навантажувати дитину всім-всім-всім. Багато знайомих завантажують дітей, водять на карате-басейн-англійський, а дитині ніколи й зітхнути, не може пережити все те, що отримує за день, з'являється стрес.

Крутий момент, коли малюк ще не навчився міркувати, але вже починає жартувати. Приходить Орест з карате, і я питаю, що там цікавого було: "Дракони були?". Не було. "А може там рибалка була?". Він дивиться і такий: "Ти жартуєш, так?".

Бабусям і дідусям ми здаємося дивними. Наші правила теж здаються дивними, і звичайно, вони їх не дотримуються. Але з цим досить строго - вони мене вже бояться. Розуміють, що потім буде якийсь конфлікт і намагаються не порушувати правила.

Єдина книга по вихованню дітей, яку ми прочитали - Фабер Адель: "Як говорити, щоб діти слухали, і як слухати, щоб діти говорили". Мова про те, що потрібно приймати почуття дитини. Якщо малюк прийшов зі школи, коли його образили, не намагатися розібратися з кривдником, а його почуття вербалізувати, знайти спільну мову, стати на його місце.

Коли з'являється дитина, з відносин між чоловіком і дружиною зникає метушня і дріб'язковість. До появи дітей ми частенько сварилися або щось доводили один одному. Коли з'явилися дітки, я відчув, що ми будемо разом завжди і у всьому, і багато стало просто байдуже.

Вчуся терпінню. Я дуже емоційний. З дружиною були вибуховими. Тепер намагаюся бути більш толерантним. Потрібно радіти простим речам. Просто приємно бути з дітьми.

У нас якесь інфантильне суспільство. Люди заради своїх бажань готові псувати життя іншої людини. Дитина - це людина, яку ти народив та повинен виховувати. І це не просто дати грошей на аліменти. Дитині потрібна увага.

Ми часто з дружиною ходимо на дитячий майданчик, кожен день. Весь час там тільки мами гуляють з дітками. Жодного разу не бачив чоловіків - батьків деяких дітей. Хоча б на вихідних або ввечері.

Сучасні тата дуже мало часу проводять з дітьми. Я вважаю це проблемою.