Friends HLILogoHLI Human Life International - Polska
Polski serwis pro-life
Тема трудової міграції була і залишається актуальною для України від початку можливості поїхати за кордон. Тема складна, але уже можна говорити про видимі наслідки цих процесів. Один із найочевидніших – покоління дітей, які виросли без батьків, які довгий час були на заробітках. Ще один – стан і відчуття самих заробітчан. Продовження теми «Психологічної порадні» про адаптацію у випадку коротко- чи довготривалої трудової міграції – з психологом Центру психічного здоров’я при Шпиталі Шептицького Ольгою Кітурою.  Загальні причини трудової міграції – економічні й соціальні, потреба більшого заробітку і кращих умов праці. Ці процеси – глобальні, і Україна також бере у них участь. Але кожне індивідуальне рішення – особливе, зі своєю історією, причинами і наслідками. Звісно, є різні рівні трудової міграції: няня в Італії, будівельник у Чехії чи сільськогосподарський сезонний робітник у Польщі – не те саме, що програміст чи викладач у якійсь із країн Європи. Але певні моменти є спільними для всіх: потреба інтегруватися в інше суспільство і, водночас, не загубити себе.

Загалом щодо трудових мігрантів, не лише українців, фахівці кажуть: успішна інтеграція у інше суспільство – дуже складна річ, яку недооцінюють ті, хто розраховує перебувати за кордоном довший час. Стати повністю своїм в іншому середовищі фактично неможливо. Іноземцю для інтеграції, за будь-яких обставин, потрібно років п’ять-шість – щоб розуміти країну перебування, її культуру та людей. Реінтеграція – повернення додому після тривалого перебування за кордоном, може відбуватися так само непросто, як і звикання до чужини. За будь-яких обставин, людина, яка вирішує їхати за кордон не як турист, повинна розуміти – легкої адаптації не буває. Як у випадку студентів, так і трудових мігрантів, особливо тих, які згоджуються на нелегальну працю.

«Так, є різні причини і обставини прийняття рішення поїхати на  працю за кордон – це дуже індивідуально: межа терпіння – матеріальної скрути чи потреби самореалізації, у кожного своя, – каже Ольга Кітура. – Питання не в тому, що ви вирішили поїхати, а у тому, для чого вам це насправді, що ви робитимете з цим далі? Тому що за цим рішенням стоїть відповідальність і за своє життя, яке не знати як складеться, і за стосунки з сім’єю, яка залишається вдома, – дружину чи чоловіка, дітей, батьків…»

Що може зберегти і втримати сім’ю, у якій хтось їде на заробітки? Психолог каже: якщо прийнято рішення, що потрібні гроші, які вдома заробити складно чи неможливо, то це – спільне рішення і завдання для всієї сім’ї. І у його вирішенні беруть участь обоє: хтось (чоловік чи жінка) – на роботі за кордоном, а хтось – вдома, зберігаючи сім’ю. Має бути і залишатися те, що об’єднує – спільна мета, стосунки, постійний зв’язок, спільна молитва, якщо родина мала таку традицію і досвід. Тоді розлука сприймається як певний період тимчасових труднощів, які потрібно подолати, і знову бути разом. «Важливо розуміти цю спільну мету. Якщо ми її бачимо, якщо прийняте рішення є спільним, можна подолати будь-які труднощі, тому що розуміємо, для чого все це…»

Інший аспект трудової міграції – діти тих, хто поїхав на заробітки і залишився там надовго чи й назавжди. Це – так зване соціальне сирітство, яке вже розглядають як окреме явище і проблему: діти, які звикли до матеріального достатку, але які не мали поряд мами/тата чи й обох батьків у період свого зростання і дорослішання.

Ольга розповідає: на сьогодні на психотерапію ходять діти, батьки яких були у першій хвилі заробітчан, на початку 90-х. Тоді ці діти були зовсім малими. «Можу сказати, що не було жодної людини, яка б розповідала про цей період свого життя спокійно… Біда стається, коли діти з батьками не бачаться по 5-10 років. Відбувається відвикання одне від одного – за цей час і батьки, й діти стають іншими людьми, треба знайомитися знову… І як би важко не було, не треба цього боятися, адже ви – рідні люди, рідна кров…»

Тому тим, хто збирається їхати на роботу за кордон чи поїхав недавно, найперша порада: не втрачати стосунків зі своєю родиною і, особливо, з дитиною. «Не бійтеся цього, тому що дитина вас чекає, ви їй потрібні, –  каже психолог. – Навіть якщо трохи часу і можливостей втрачено – батьки все одно опора, і матеріальний аспект у цьому – не найголовніший. Розповідайте дітям про себе, про свої відчуття, про свій сум, не бійтеся визнати, що вам важко. Ця правда і щирість вас з’єднає, не дасть віддалитися, не бійтеся бути щирими…»

«Надзвичайно важливо – підтримувати у дитини почуття, що вона має маму і тата, незалежно, поруч вони фізично, чи за океаном, – продовжує Ольга. – Сучасні комунікації дають більші, ніж раніше, можливості підтримувати цей контакт: батьки можуть хоча б у такий спосіб морально і духовно супроводжувати дитину, бути присутніми в її житті, бути близькими. Важливо, щоб дитина розуміла – її не покинули, щоб вона знала, що це тимчасово…»

Ще один непростий аспект у питанні трудової міграції – повертання додому. Психологи кажуть про певне роздвоєння людини, яка довгий час жила на чужині і повернулася: виникає світоглядне питання –  де я насправді вдома, кому і де я потрібен (потрібна) більше? Так, інколи людина повертається іншою – у сім’ю й країну, які також стали іншими. Тому й кажуть про реадаптацію, яка буває не менш складною, ніж інтеграція в чуже середовище. Що робити у випадку, якщо сім’я стала чужою?

«Треба сідати і говорити про те, хто чого хоче, можливість зрозуміти і домовитися завжди залишається, якщо є взаємне бажання, –  каже психолог. – Тут найважливіше – бути щирим, і з собою, і зі своїми близькими. Якщо між вами стіна – всі знають, що вона є, але не говорять про це – ви не зможете відбудувати справжні стосунки знову, повернути їх. Це, власне, та ситуація, коли потрібно відкинути умовності і думати, як жити далі…»

Повністю стрім програми можна подивитися тут:http://reradio.com.ua/news/10057

, – психолог Ольга Кітура

We use cookies

We use cookies on our website. Some of them are essential for the operation of the site, while others help us to improve this site and the user experience (tracking cookies). You can decide for yourself whether you want to allow cookies or not. Please note that if you reject them, you may not be able to use all the functionalities of the site.