Aборт — це заперечення фундаментального права людини. 15 причин

У черговому ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» Блаженніший Святослав розмірковув на тему «Дар життя». Пропонуємо вам декілька важливих висловлювань Глави УГКЦ про аборт як тяжкий гріх, про його наслідки для жінки і суспільства загалом. Аборт, навіть з точки зору медицини, є штучним перериванням вагітності. З моральної точки зору, це навмисне вбивство невинної людської істоти. Цей злочин має великий вплив не тільки на ненароджене немовля, а й на жінку, родину, лікаря, суспільство. Церква називає аборт тяжким гріхом, який глибоко ранить людську істоту. Коли чиниться аборт, страждає тіло, страждає душа і страждає людський дух. Фундаментом, основою будь-якого демократичного суспільства є захист життя його членів. Право на життя є первинним фундаментальним правом всякого людського суспільства, цивілізованої демократичної держави. Коли в державі комусь заперечують право на життя та ще й за віковим принципом (через те, що людська істота не досягнула певного віку), то йдеться про заперечення фундаментального права людини. Усяка юридична система, конституція певної держави, міжнародне право буде мати сенс тоді, коли захищатиме фундаментальне право кожного із нас на життя. Кожна людина є господарем власних вчинків. Вона свідомо вирішує, як жити. Чесний лікар ніколи не скаже, що аборт — це щось добре. Чесний лікар завжди скаже собі і жінці, що наслідком аборту може бути не тільки важка травма дітородних органів жінки, а й безпліддя. Якщо перша вагітність молодої жінки закінчується абортом, то вона може стати безплідною. В Україні поширений «абортний туризм», коли в державу приїздять робити аборти жінки з тих країн, де аборт на законодавчому рівні заборонений. Українське суспільство сьогодні живе, на жаль, в абортивній свідомості, в абортивному менталітеті. У нас довгий час аборт вважався чимось дозволеним. Тому багато людей в Україні сприйматимуть заборону аборту як обмеження їхніх прав, їхніх свобод. Тому разом із забороною має бути проведена велика просвітницька робота. Святий папа Іван Павло II, коли виступав у польському сеймі, ствердив: «Той народ, який вбиває своїх дітей, не має майбутнього». Держава і народ, щоб мати майбутнє, повинні захищати життя своїх громадян і ще не народжених дітей. Ембріон — це окремий організм, окрема особа, яка є людиною. Коли роблять аборт, то вбивають людину на ранніх стадіях її життя. Церква захищає гідність ще не народженої дитини, її право на життя і захищає гідність жінки. Можемо говорити про абортивний менталітет, який є в сім’ях. Аборт дуже поширений в Україні. Багато із нас народилося у сім’ях, де мама робила аборт. Іншими словами, можна сказати, що ми є «народом вцілілих», яких лише випадково минула вбивча рука рідних батьків. Якщо це усвідомимо, то зрозуміємо, в якій глибокій травмі ми живемо.

Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/09/190799

У черговому ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» Блаженніший Святослав розмірковув на тему «Дар життя». Пропонуємо вам декілька важливих висловлювань Глави УГКЦ про аборт як тяжкий гріх, про його наслідки для жінки і суспільства загалом. Аборт, навіть з точки зору медицини, є штучним перериванням вагітності. З моральної точки зору, це навмисне вбивство невинної людської істоти. Цей злочин має великий вплив не тільки на ненароджене немовля, а й на жінку, родину, лікаря, суспільство. Церква називає аборт тяжким гріхом, який глибоко ранить людську істоту. Коли чиниться аборт, страждає тіло, страждає душа і страждає людський дух. Фундаментом, основою будь-якого демократичного суспільства є захист життя його членів. Право на життя є первинним фундаментальним правом всякого людського суспільства, цивілізованої демократичної держави. Коли в державі комусь заперечують право на життя та ще й за віковим принципом (через те, що людська істота не досягнула певного віку), то йдеться про заперечення фундаментального права людини. Усяка юридична система, конституція певної держави, міжнародне право буде мати сенс тоді, коли захищатиме фундаментальне право кожного із нас на життя. Кожна людина є господарем власних вчинків. Вона свідомо вирішує, як жити. Чесний лікар ніколи не скаже, що аборт — це щось добре. Чесний лікар завжди скаже собі і жінці, що наслідком аборту може бути не тільки важка травма дітородних органів жінки, а й безпліддя. Якщо перша вагітність молодої жінки закінчується абортом, то вона може стати безплідною. В Україні поширений «абортний туризм», коли в державу приїздять робити аборти жінки з тих країн, де аборт на законодавчому рівні заборонений. Українське суспільство сьогодні живе, на жаль, в абортивній свідомості, в абортивному менталітеті. У нас довгий час аборт вважався чимось дозволеним. Тому багато людей в Україні сприйматимуть заборону аборту як обмеження їхніх прав, їхніх свобод. Тому разом із забороною має бути проведена велика просвітницька робота. Святий папа Іван Павло II, коли виступав у польському сеймі, ствердив: «Той народ, який вбиває своїх дітей, не має майбутнього». Держава і народ, щоб мати майбутнє, повинні захищати життя своїх громадян і ще не народжених дітей. Ембріон — це окремий організм, окрема особа, яка є людиною. Коли роблять аборт, то вбивають людину на ранніх стадіях її життя. Церква захищає гідність ще не народженої дитини, її право на життя і захищає гідність жінки. Можемо говорити про абортивний менталітет, який є в сім’ях. Аборт дуже поширений в Україні. Багато із нас народилося у сім’ях, де мама робила аборт. Іншими словами, можна сказати, що ми є «народом вцілілих», яких лише випадково минула вбивча рука рідних батьків. Якщо це усвідомимо, то зрозуміємо, в якій глибокій травмі ми живемо.
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/09/190799У черговому ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» Блаженніший Святослав розмірковув на тему «Дар життя». Пропонуємо вам декілька важливих висловлювань Глави УГКЦ про аборт як тяжкий гріх, про його наслідки для жінки і суспільства загалом. Аборт, навіть з точки зору медицини, є штучним перериванням вагітності. З моральної точки зору, це навмисне вбивство невинної людської істоти. Цей злочин має великий вплив не тільки на ненароджене немовля, а й на жінку, родину, лікаря, суспільство. Церква називає аборт тяжким гріхом, який глибоко ранить людську істоту. Коли чиниться аборт, страждає тіло, страждає душа і страждає людський дух. Фундаментом, основою будь-якого демократичного суспільства є захист життя його членів. Право на життя є первинним фундаментальним правом всякого людського суспільства, цивілізованої демократичної держави. Коли в державі комусь заперечують право на життя та ще й за віковим принципом (через те, що людська істота не досягнула певного віку), то йдеться про заперечення фундаментального права людини. Усяка юридична система, конституція певної держави, міжнародне право буде мати сенс тоді, коли захищатиме фундаментальне право кожного із нас на життя. Кожна людина є господарем власних вчинків. Вона свідомо вирішує, як жити. Чесний лікар ніколи не скаже, що аборт — це щось добре. Чесний лікар завжди скаже собі і жінці, що наслідком аборту може бути не тільки важка травма дітородних органів жінки, а й безпліддя. Якщо перша вагітність молодої жінки закінчується абортом, то вона може стати безплідною. В Україні поширений «абортний туризм», коли в державу приїздять робити аборти жінки з тих країн, де аборт на законодавчому рівні заборонений. Українське суспільство сьогодні живе, на жаль, в абортивній свідомості, в абортивному менталітеті. У нас довгий час аборт вважався чимось дозволеним. Тому багато людей в Україні сприйматимуть заборону аборту як обмеження їхніх прав, їхніх свобод. Тому разом із забороною має бути проведена велика просвітницька робота. Святий папа Іван Павло II, коли виступав у польському сеймі, ствердив: «Той народ, який вбиває своїх дітей, не має майбутнього». Держава і народ, щоб мати майбутнє, повинні захищати життя своїх громадян і ще не народжених дітей. Ембріон — це окремий організм, окрема особа, яка є людиною. Коли роблять аборт, то вбивають людину на ранніх стадіях її життя. Церква захищає гідність ще не народженої дитини, її право на життя і захищає гідність жінки. Можемо говорити про абортивний менталітет, який є в сім’ях. Аборт дуже поширений в Україні. Багато із нас народилося у сім’ях, де мама робила аборт. Іншими словами, можна сказати, що ми є «народом вцілілих», яких лише випадково минула вбивча рука рідних батьків. Якщо це усвідомимо, то зрозуміємо, в якій глибокій травмі ми живемо.
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/09/190799У черговому ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» Блаженніший Святослав розмірковув на тему «Дар життя». Пропонуємо вам декілька важливих висловлювань Глави УГКЦ про аборт як тяжкий гріх, про його наслідки для жінки і суспільства загалом. Аборт, навіть з точки зору медицини, є штучним перериванням вагітності. З моральної точки зору, це навмисне вбивство невинної людської істоти. Цей злочин має великий вплив не тільки на ненароджене немовля, а й на жінку, родину, лікаря, суспільство. Церква називає аборт тяжким гріхом, який глибоко ранить людську істоту. Коли чиниться аборт, страждає тіло, страждає душа і страждає людський дух. Фундаментом, основою будь-якого демократичного суспільства є захист життя його членів. Право на життя є первинним фундаментальним правом всякого людського суспільства, цивілізованої демократичної держави. Коли в державі комусь заперечують право на життя та ще й за віковим принципом (через те, що людська істота не досягнула певного віку), то йдеться про заперечення фундаментального права людини. Усяка юридична система, конституція певної держави, міжнародне право буде мати сенс тоді, коли захищатиме фундаментальне право кожного із нас на життя. Кожна людина є господарем власних вчинків. Вона свідомо вирішує, як жити. Чесний лікар ніколи не скаже, що аборт — це щось добре. Чесний лікар завжди скаже собі і жінці, що наслідком аборту може бути не тільки важка травма дітородних органів жінки, а й безпліддя. Якщо перша вагітність молодої жінки закінчується абортом, то вона може стати безплідною. В Україні поширений «абортний туризм», коли в державу приїздять робити аборти жінки з тих країн, де аборт на законодавчому рівні заборонений. Українське суспільство сьогодні живе, на жаль, в абортивній свідомості, в абортивному менталітеті. У нас довгий час аборт вважався чимось дозволеним. Тому багато людей в Україні сприйматимуть заборону аборту як обмеження їхніх прав, їхніх свобод. Тому разом із забороною має бути проведена велика просвітницька робота. Святий папа Іван Павло II, коли виступав у польському сеймі, ствердив: «Той народ, який вбиває своїх дітей, не має майбутнього». Держава і народ, щоб мати майбутнє, повинні захищати життя своїх громадян і ще не народжених дітей. Ембріон — це окремий організм, окрема особа, яка є людиною. Коли роблять аборт, то вбивають людину на ранніх стадіях її життя. Церква захищає гідність ще не народженої дитини, її право на життя і захищає гідність жінки. Можемо говорити про абортивний менталітет, який є в сім’ях. Аборт дуже поширений в Україні. Багато із нас народилося у сім’ях, де мама робила аборт. Іншими словами, можна сказати, що ми є «народом вцілілих», яких лише випадково минула вбивча рука рідних батьків. Якщо це усвідомимо, то зрозуміємо, в якій глибокій травмі ми живемо.
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/09/190799

У черговому ефірі інтерактивної програми «Відкрита Церква» Блаженніший Святослав розмірковув на тему «Дар життя». Пропонуємо вам декілька важливих висловлювань Глави УГКЦ про аборт як тяжкий гріх, про його наслідки для жінки і суспільства загалом. Аборт, навіть з точки зору медицини, є штучним перериванням вагітності. З моральної точки зору, це навмисне вбивство невинної людської істоти. Цей злочин має великий вплив не тільки на ненароджене немовля, а й на жінку, родину, лікаря, суспільство. Церква називає аборт тяжким гріхом, який глибоко ранить людську істоту. Коли чиниться аборт, страждає тіло, страждає душа і страждає людський дух. Фундаментом, основою будь-якого демократичного суспільства є захист життя його членів. Право на життя є первинним фундаментальним правом всякого людського суспільства, цивілізованої демократичної держави. Коли в державі комусь заперечують право на життя та ще й за віковим принципом (через те, що людська істота не досягнула певного віку), то йдеться про заперечення фундаментального права людини. Усяка юридична система, конституція певної держави, міжнародне право буде мати сенс тоді, коли захищатиме фундаментальне право кожного із нас на життя. Кожна людина є господарем власних вчинків. Вона свідомо вирішує, як жити. Чесний лікар ніколи не скаже, що аборт — це щось добре. Чесний лікар завжди скаже собі і жінці, що наслідком аборту може бути не тільки важка травма дітородних органів жінки, а й безпліддя. Якщо перша вагітність молодої жінки закінчується абортом, то вона може стати безплідною. В Україні поширений «абортний туризм», коли в державу приїздять робити аборти жінки з тих країн, де аборт на законодавчому рівні заборонений. Українське суспільство сьогодні живе, на жаль, в абортивній свідомості, в абортивному менталітеті. У нас довгий час аборт вважався чимось дозволеним. Тому багато людей в Україні сприйматимуть заборону аборту як обмеження їхніх прав, їхніх свобод. Тому разом із забороною має бути проведена велика просвітницька робота. Святий папа Іван Павло II, коли виступав у польському сеймі, ствердив: «Той народ, який вбиває своїх дітей, не має майбутнього». Держава і народ, щоб мати майбутнє, повинні захищати життя своїх громадян і ще не народжених дітей. Ембріон — це окремий організм, окрема особа, яка є людиною. Коли роблять аборт, то вбивають людину на ранніх стадіях її життя. Церква захищає гідність ще не народженої дитини, її право на життя і захищає гідність жінки. Можемо говорити про абортивний менталітет, який є в сім’ях. Аборт дуже поширений в Україні. Багато із нас народилося у сім’ях, де мама робила аборт. Іншими словами, можна сказати, що ми є «народом вцілілих», яких лише випадково минула вбивча рука рідних батьків. Якщо це усвідомимо, то зрозуміємо, в якій глибокій травмі ми живемо.
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/09/190799