— З’явився другий доктор Василевський! Ви його знаєте?
— Звісно! Уперше ми зустрілися 2003 року, коли доктор Василевський ще був у програмі in vitro як учень професора Шаматовича, «батька» першої польської «дитини з пробірки». Ми з дружиною були його пацієнтами. А потім Господь Бог достукався до нього, і професор із шумом покинув програму in vitro. Отже, я другий з черги. Ми зустрілися з ним знову, коли я вже провадив клініку НаПроТехнології. Він сказав мені: «Ти на правильному шляху!»
Свого часу мене дивувало, чому на НаПроТехнологію так сильно нападають, якщо гінекологи кажуть, що в ній немає нічого нового. Логіка каже, що просто ця технологія дієва, але не приносить таких грошей, як in vitro.
У мене була крихітна зарплата, а я мав дружину й дитину. Після майже 10 років роботи лікарем доробився до «вдвоє більшої» зарплати, тобто двічі по краплі. І ніхто у це не вірив! Я добирав оплату нічними чергуваннями… А тут — за кілька років роботи моя зарплата перевищила національну ставку. Я вийшов на інший рівень життя. Ну а крім того, до мене приходили нещасливі люди, а я мав для них рецепт щастя: інсемінація, in vitro.
— Як довго Ви працювали у програмі?
— Сім років. Був певен, що роблю добро. Закінчуючи навчання, знав, що займатимуся безпліддям. А в нашому навчанні схема одна: засобом від безпліддя є in vitro. Це вбивається в голову студента на шостому році навчання. З цим він іде на спеціалізацію з гінекології. Отож коли до мене подзвонив шеф однієї з найбільших клінік in vitro з питанням, чи не хотів би я у них працювати — я не вагався, я мріяв про це «лікування» безпліддя!
— А до церкви ви ходили?
— Цілою сім’єю.
— Ну й ви напевно чули, що Церква каже про in vitro. Вам це не заважало?
— А хіба коли ти в гаражі, то це означає, що ти автомобіль? Я собі пояснював, що Церква не може надто добре розумітися на медицині, вона тримається середньовічних принципів, і колись почне це усвідомлювати. Ну бо ж результат моєї праці — це нове життя і щастя батьківства. І про що ж тоді йдеться?