Евтаназія: "20 аргументів проти" -Джонатан Ван Марен

В Канаді легалізувана евтаназія. Раніше, у березні 2014 року, Бельгія схвалила добровільний відхід з життя пацієнтів без вікових обмежень, і  провели першу евтаназію дитини. Крім Канади, евтаназія дозволена у Швейцарії, Люксембурзі, Японії, ПАР, а також в американських штатах Орегон, Вермонт і Вашингтон. У Нідерландах можна здійснювати евтаназію дітей старше 12 років. Канадський активіст руху «Pro-life» («На захист людського життя») Джонатан Ван Марен наводить 20 аргументів проти евтаназії.

Фото: stena.ee

1. Вважається, що самогубство за сприяння або евтаназія – це «смерть з гідністю», оскільки вона відбувається швидко. Виходить, що ті, хто не вмирає швидко, вмирають без гідності.

2. Самогубство за сприяння руйнує призначення медичних установ: лікувати хворих, рятувати життя і зменшувати біль. Якщо додати вбивство пацієнтів до списку «медичних послуг», то це стане зазіханням на саму суть медицини.

3. Самогубство за сприяння робить людей, які бажають скористатися цим «сервісом», громадянами другого сорту. Якщо людина, що не має депресії, не може претендувати на допомогу в тому, щоб піти з життя, а людина з депресією – може, отже, держава фактично підтверджує, що життя людини з депресією – менш цінне.

4. Евтаназія вимагає, щоб держава і медичні установи визначали, чи варто людині жити. У результаті люди з обмеженими можливостями стають людьми другого сорту, бо їхні життя менш цінні, ніж життя людей без інвалідності. Батькам дітей-інвалідів у Бельгії радять піддати дітей евтаназії. Евтаназія, в перекладі з грецького – «хороша смерть», ставиться в залежність від євгеніки – по-грецьки «хороше народження». Так само, як аборт виправдовує вбивство ненароджених дітей з синдромом Дауна та іншими відхиленнями, евтаназія використовується, щоби вбивати вже народжених людей, але менш досконалих, ніж інші.

5. Самогубство за сприяння стирає кордони. Якщо хтось страждає від психічного захворювання і має право скористатися гарячою лінією для самогубців, яку фінансує уряд, то як повинні діяти оператори? Відмовляти людину від самогубства? Чи такий тиск буде «порушенням» нових «прав» громадян у державі, де уряд дозволяє вбивства? Адже як тільки вирішили, що жінка має «право» на аборт, люди відразу почали звинувачувати тих, хто намагався відрадити жінок від абортів, в порушенні їхніх «прав».

6. Самогубство за сприяння робить людей, схильних до самогубства, набагато вразливішими, бо, легалізувавши можливість для людини вбити себе, уряд підтвердив, що цим людям не варто жити.

7. Самогубство за сприяння дає нове визначення терміну «ліки», яким тепер позначається і смертельна отрута, виписана лікарем з явним наміром вбити людину.

8. Самогубство за сприяння створює нове, вигадане право – «право на смерть». Це в корені підриває право на життя, від якого не можна відмовитися, навіть добровільно. «Право на смерть» – це правовий абсурд.

9. Надання державі та судам права на легалізацію вбивства – надзвичайно небезпечний крок, який має далекосяжні наслідки. У Нідерландах багато людей стають жертвами «примусової евтаназії».

10. Надавати медпрацівникам легальне право вбивати, навіть в обмежених обставинах, і нерозумно, і небезпечно. Користуючись цим правом, можна буде приховати лікарську недбалість або неправильне лікування. І подібні прецеденти вже були в європейських країнах, де евтаназія легалізована.

11. Діти можуть тиснути на батьків, щоб ті скористалися новою «послугою». Такі випадки були зафіксовані в США і Європі. Коли люди живуть довго і витрачають свої заощадження на себе, нескладно передбачити реакцію егоїстичної дитини, яка бачить, як тане її спадок.

12. Ті, хто виступають за легалізацію евтаназії, ігнорують той факт, що люди можуть перебувати під тиском і використовувати цей сервіс з різних причин. Наприклад, легалізація евтаназії для дітей у Бельгії ігнорує той факт, що діти можуть піддаватися тиску на противагу їхнім інтересам.

13. Не розвинена дискусія довкола того, як повинна здійснюватися заключна стадія евтаназії. Так звані «запобіжні заходи» виявилися ілюзорними або неефективними у всіх юрисдикціях, де евтаназія легалізована. Відомо, що дуже багато хто відчуває величезне полегшення, якщо їхня спроба самогубства виявилася невдалою, але ми не можемо опитати жертв евтаназії чи шкодують вони про своє рішення.

14. Самогубство за сприяння несе в своїй основі світський принцип: після смерті нічого немає, самогубство ні на що не впливає. Це дуже самовпевнено. Якщо, як вірять християни (і практично вся західна цивілізація аж до недавнього часу), життя після смерті існує, самогубство – це дія, що має величезні моральні наслідки.

15. Самогубство за сприяння як моральне питання (а як інакше його розглядати?) ніколи не обговорювалося, навіть на периферії. Ті, хто прагнуть до легалізації евтаназії, здається, просто взяли за аксіому думку, що самогубство за сприяння – це право, не зробивши жодної спроби сформулювати чітку філософію, щоб проілюструвати, чому це так.

16. Зловживання евтаназією відбуваються всюди, де вона стала легальна: наприклад, судді в Нідерландах дозволили деяким сім'ям піддати евтаназії своїх старих батьків, які страждають деменцією, незважаючи на те, що самі батьки ніколи про евтаназію не просили і не було ніяких вагомих доказів того, що вони хотіли померти.

17. У країнах, де легалізована евтаназія, ростуть ціни на цю «послугу». У Бельгії і Нідерландах щороку величезна кількість людей помирають у результаті евтаназії.

18. Фахівці з етики наполягають на тому, що «примусову евтаназію» – а точніше, вбивство – для дітей треба легалізувати. У Нідерландах це вже сталося (Гронінгенський протокол 2004 року).

19. Самогубство за сприяння та евтаназія знецінюють людське життя. Адже медичні установи вбивають людину, що страждає, так ніби присипляють домашню тварину.

20. Там, де самогубство за сприяння легалізується, активісти евтаназії проштовхують цей «сервіс» у всі можливі сфери. Їхні слова про якісь «запобіжні заходи» і «обмежені обставини» – відверта брехня. Кінцева мета – щоб евтаназію призначали на прохання і без будь-яких вибачень.
http://catholicnews.org.ua